Постанова

від 23.01.2007 по справі 14/92/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/92/22

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

Іменем України

ПОСТАНОВА

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                                   Тел.7-99-18

 "23" січня 2007 р.                                                                                Справа № 14/92/22

15 год. 30хв. Господарський суд Чернігівської області у складі

Головуючого -                                                   судді Книш Н.Ю.

При секретарі судового засідання -                     Мельниченко А.М.

За участю  представників сторін:

Від позивача:16.01.07р. - Анохін Г.М. представник, довіреність №18-24/06 від 18.12.2006р., 23.01.07р. -  Ребенко Є.А. представник, доручення №130 від 22.01.07р.   

Від відповідача: 16.01.07р. і 23.01.07р. Нікітченко О.Ф. начальник відділу кадрів, дов.№02/59 від 15.01.07р., Марченко С.М. інженер, довіреність №02/60 від 15.01.07р., 23.01.07р. –Вдовенко І.В., інженер, довіреність №02/61 від 15.01.07р.

Від третьої особи: 16.01.07р. - Лантух І.М., директор інтернату,  23.01.07р. в  судове засідання не прибув

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/92/22

За позовом: Приватне багатопрофільне підприємство фірма "Діла", вул. Промислова 11, м.Чернігів,14017

До відповідача: Державне підприємство "Чернігівстандартметрологія", вул. П'ятницька, 110-а, м.Чернігів,14005

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орлівський психоневрологічний інтернат , с.Дачне, Корюківський р-н.

Предмет спору: про визнання не чинними та скасування постанов №1169 та №1170 від 04.10.06р. про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Чернігівської області відкрито провадження в адміністративній справі №14/92 за позовом Приватного багатопрофільного підприємства фірми "Діла" до Державного підприємства "Чернігівстандартметрологія" про визнання не чинними та скасування постанов №1169 та №1170 від 04.10.06р. про накладення штрафу відповідно у сумі 13110,00грн. та 6555,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посвідчення про якість б/н від 09.08.06р. виданого ОСП "Шахта"Садова" та посвідчення про якість №385 від 31.07.06р. виданого ГЗФ "Нагальчанська" м. Антрацит не є нормативними документами та не відносяться до категорії стандартів, норм та правил, що невідповідність продукції посвідченням про якість не є підставою для накладення штрафних санкцій, що п.2 ст.8 Декрету №30-93 від 08.04.1993р. встановлює відповідальність лише за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил. Позивач посилається на те, що ГОСТ 1137-64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству" відноситься до стандартів, що визначають виключно правила приймання продукції за якістю, що зазначений нормативний документ не встановлює технічних вимог до якості вугілля і в ньому відсутні будь-які посилання на числові вимоги щодо значень зольності та вологості вугілля різних марок, та вважає, що за таких обставин, висновки відповідача у акті перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил №175 від 03.10.06р. щодо невідповідності 3-х партій вугілля вимогам ГОСТ 1137-64 безпідставними. Позивач вказує у позовній заяві на те, що розвантаження отриманого від постачальників вугілля проводив безпосередньо із залізничних вагонів на площадку залізничної станції, а споживачі здійснювали транспортування палива до місць його зберігання власним транспортом, і за таких умов позивач вважає неможливо встановити напевно, що вугілля відібране для перевірки відповідачем було поставлено споживачам саме ПБП "Діла". Позивач посилається на невиконання відповідачем вимог розділу 8 ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань" при відборі проб палива, що акт відбору проб відповідача не відповідає формі акту об'єднаної проби палива, що знаходиться на складі (додаток В ДСТУ до 4096-2002), що відповідно до п.8.6 вказаного ДСТУ результати визначення якості за пробами, відібраними зі складу, не можуть використовуватися для розрахунків якості палива.

Позивачем подані письмові пояснення по суті спору від 11.12.06р., в яких стверджує, що посвідчення про якість б/н від 09.08.06р., виданого ОСП “Шахта”Садова”, та посвідчення про якість №385 від 31.07.06р., виданого ГЗФ “Нагальчанська”, за змістом ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” від 08.04.1993 р. №30-93 не є нормами, а є лише товаросупроводжуючими документами. Позивач вважає, що коли в оскаржуваних постановах йдеться про невідповідність продукції лише товаросупроводжуючим документам (посвідченням про якість), а не конкретним нормам, такі постанови не можуть бути визнані чинними. Також позивач вважає, що неможливо встановити дійсні вимоги щодо числових показників вугілля що постачалося ПБП “Фірма “Діла”, коли не вивчалися безпосередньо технічні умови. Позивач повідомляє, що за поясненнями менеджера фірми Анохіна Г.М. на складах кінцевих споживачів знаходилися залишки вугілля від попередніх поставок, що поставлене позивачем вугілля розвантажувалося у єдиний склад разом із залишками, і це на думку позивача не дає змоги встановити, що вугілля відібране для перевірки відповідачем було поставлено споживачам саме ПБП “Фірма “Діла”. Позивач також стверджує про порушення відповідачем порядку, методів відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань вугілля.

У відзиві на позов №02/4271 від 15.11.06р. та в доповненні до відзиву №02/4305 від 20.11.06р. відповідач з позовними вимогами не погодився та просив суд закрити провадження по справі, визнати вимоги позову безпідставними та залишити дію постанов про накладення штрафу в дії. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на проведену перевірку на підприємстві позивача на підставі листа Чернігівської обласної державної адміністрації №01.02-04/2532 від 31.08.06р., рішення державного підприємства "Чернігівстандартметрологія" №175 від 04.09.04р. та плану державного нагляду на 4 квартал 2006р., на відбір проб вугілля згідно ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань" на складах споживачів. Також відповідач посилається на те, що за результатами перевірки винесено постанови №1169 та №1170 від 04.10.06р. про накладення штрафів на ПБП "Фірма "Діла" за реалізацію вугілля, яке не відповідало нормам для вугілля встановленим у супровідних документах на вугілля, а саме у посвідченні про якість №385 від 31.07.06р. та у посвідченні про якість від 08.08.06р., що встановлені безпосередньо виробником продукції. Відповідач зазначає, що на підставі порівняння показників державними інспекторами зроблено висновок про невідповідність партій вугілля встановленим нормам, що вугілля, яке було поставлено ПБП "Фірма "Діла" до Орлівського психоневрологічного інтернату не відповідало нормам за показниками "зольність" та "волога". В обґрунтування свої заперечень відповідач також посилався на ГОСТ 1137-64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству".

Відповідачем подано доповнення до відзиву за №02/4545 від 08.12.06р., в якому стверджує, що об'єднані проби вугілля були відібрані від різних шарів палива у суворій відповідності з вимогами ДСТУ 4096-2002, що акти відбору зразків підписані представником відповідача. Також відповідач повідомив, що згідно даних офіційного видання Держспоживстандарту України “Каталог нормативних документів” та “Покажчик міждержавних стандартів” на 2006рік в Україні відсутні державні та міждержавні стандарти на вугілля для комунально-побутових потреб. Відповідач в поданому доповненні звертає увагу на те, що в якісних посвідченнях на вугілля марки АС 6-13 окрім граничних показників зольності та вологи, що встановлені нормами для даного вугільного підприємства, також вказані фактичні показники зольності та вологи вугілля, які визначені у випробувальних лабораторіях підприємств ОСП “Шахта Садова” та ГЗФ “Нагальчанська”. Фактичні показники зольності та вологі вугілля, які визначені у випробувальних лабораторіях підприємств, розповсюджувались на партії вугілля у кількості 138т вагон №67872978, №66177023, та у кількості 69т вагон №66174129 (номера вагонів вказані в якісних посвідченнях), що ці партії вугілля були поставлені згідно накладної №48346413 на вагон №67872978, накладної №48346414 на вагон №66177023, та накладної №48604299 на вагон №66174129.

Представником третьої особи була надана пояснювальна записка від 18.12.06р., в якій повідомлено, що станом на 1.07.06р. в інтернаті залишки вугілля минулого року становили 13,5т, що 16 серпня шляхом виїзної перевірки працівником відділу аналізу ефективності використання бюджетних коштів у сфері державних закупівель Силенно М.Ф. було взято зразки вугілля марки АС на майданчику для зберігання палива на території інтернату для проведення аналізу вугілля відповідності його якісним характеристикам визначеним у договорі, що проведена експертиза встановила показник зольності вугілля марки АС –23,4%, в технічних вимогах тендерної документації та в договорі встановлена максимальна зольність – 11,7%, що згідно листа №06/3736 від 05.10.06р. надісланого інтернату ДП “Чернігівстандартметрологія” показники якості вугілля –зольність та вологість перевищують, граничні показники, що вказані в якісних посвідченнях б/н від 09.08.06 та №385.

В судовому засіданні представник третьої особи –заступник директора інтернату М.Ф.Костюк пояснив, що вугілля минулого періоду та отримане від ПБП фірма “Діла” окремо не зберігалося, та зазначив, що привезене своїм транспортом та вивантажене своїми силами вугілля, поставлене ПБП фірма "Діла", вивантажувалося насипом поряд з вугіллям минулої партії та пояснив про можливість змішування поставленого вугілля з вугіллям минулої партії.

В судовому засіданні представник третьої особи –директор інтернату Лантух І.М., пояснив, що при розвантаженні вугілля приймання по якості інтернатом не проводилось, вугілля завозилося самостійно на територію інтернату і висипалося насипом на трьох майданчиках біля вугілля минулих завозів, що вугілля минулих періодів відрізняється від отриманого, що було відібрано окремо 16 та 8 проб. При відібранні проб розрівнювалося те місце де брали пробу, викопувалась лунка з якої проба набиралась лопатою і переносилась на окрему ділянку, де перемішувалися з рештою і насипалась в пакети, складався акт, що з нижнього рівня вугілля не відбиралось, а відбиралось з місця на яке вказував інспектор на різній висоті насипу. Директор інтернату зазначив, що не може стверджувати однозначно, що вугілля з різних вагонів вигружалося в різні місця, оскільки не був весь час присутній при розгрузки цього вугілля, але давав вказівки своїм працівникам розвантажувати окремо. Директор інтернату повідомив про використання вугілля отриманого від ПБП “Діла”

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №101895 та статуту, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 10.02.06р. і зареєстрованого 20.02.06р. номер запису 1 064 105 0001 001004, повне найменування відповідача –Державне підприємство "Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", скорочене найменування ДП "Чернігівстандартметрологія".

Згідно ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення” №30-93 від 08.04.93р. державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження  відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також  інших вимог, пов'язаних з якістю продукції (далі - стандарти, норми і правила), здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики і його територіальні органи - державні центри стандартизації, метрології та сертифікації (далі - органи державного нагляду), а також інші спеціально уповноважені органи.

Директори центрів стандартизації, метрології та сертифікації центральних органів виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики одночасно за посадою є головними державними інспекторами Республіки Крим, області, міста, а їхні заступники - заступниками головного державного інспектора Республіки Крим, області, міста з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил.

Начальники управлінь, їхні заступники, начальники відділів, спеціалісти центральних органів виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики, керівники підрозділів, їхні заступники та спеціалісти центрів стандартизації, метрології та сертифікації, на яких покладено здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, одночасно за посадою є державними інспекторами з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил.

          У відповідності до ст.6 Декрету головні державні інспектори, їхні заступники, державні інспектори (надалі - державні інспектори), які здійснюють державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, є представниками органів виконавчої влади. Державні інспектори мають право оформляти матеріали щодо накладання штрафу на підприємця у разі порушення ним стандартів, норм і правил.

Об'єктами державного нагляду у відповідності до приписів ст.3 Декрету є: продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію, - на відповідність стандартам, нормам і правилам.

Відповідачем на підставі листа Чернігівської обласної державної адміністрації №01.02-04/2532 від 31.08.2006р., рішення державного підприємства "Чернігівстандартметрологія" №175 від 04.09.06р. та плану держнагляду на 4 квартал 2006р. проведено перевірку додержання вимог стандартів, норм і правил, при закупівлі та реалізації вугілля марки ДГр (0-200) та марки А (АС 6 13), за результатами якої складено акт №175 від 03.10.06р.

У п.1.10 акту вказано, що продукція, що перевіряється, не входить до "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", який затверджений наказом Держспоживстандарту України від 01.02.05р. №28 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.05р. за №466/10746.

Згідно п.2.1 акту перевіряється якість вугілля на відповідність вимогам ГОСТ 1137-64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству" та посвідчень про якість вугілля, яке постачається ПБП “Фірма “Діла”. Під час перевірки відповідачем була перевірена якість вугілля у загальноосвітній школі 1-3 ступенів с.Головеньки Борзнянського р-ну та у Орлівському психоневрологічному інтернаті с.Дачне, Корюківського р-ну та відібрані проби.

Оскільки, спірним у даній справі є вугілля, яке отримано Орлівським психоневрологічним інтернатом від позивача, тому суд досліджує акт №175 від 03.10.06р. в частині, що стосується спору.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що Орлівський психоневрологічний інтернат отримав від позивача ПБП “Діла” вугілля АС 6-13 у кількості 69т на суму 26220,28грн. по накладній №145 від 06.08.06р., по накладній №172 від 14.08.06р. у кількості 69т на суму 26220,28грн., по накладній №171 від 13.08.06р у кількості 69т на суму 26220,28грн.

До матеріалів справи подано Акт відбору зразків (проб) продукції №1 від 08.09.06р., який підписаний представниками позивача, відповідача та директором Орлівського психоневрологічного інтернату гр.Лантух І.М., в якому зазначено про відібрання 16 точкових проб з обсягу партії 138т (якісне посвідчення б/н від 09.08.06р.) і 8 точкових проб із обсягу партії 69 т (якісне посвідчення №385 від 31.07.06р.).

Із-за відсутності у позивача умов для проведення випробувань палива, зразків вугілля для визначення зольності сухого стану палива та загальної вологи робочого стану палива направлені до аналітичної хімічної лабораторії КЕП “Чернігівська ТЕЦ” ТОВ фірми “ТЕХ Нова” (атестат акредитації №255 від 24.06.04р. дійсний до 24.06.07р.). До матеріалів справи позивачем подані копії результатів аналізу хімічної лабораторії КЕП “Чернігівська ТЕЦ” ТОВ фірми “ТЕХ Нова” та протоколи №1, №2 і №3 від 02.10.06р. вимірювального та органолептичного контролю зразків (проб).

Позивачем до матеріалів справи подано довідки про обсяг реалізації вугілля від 08.09.06р. на суму 52440,00грн. і на суму 26220,00грн.

У п.2.4 акту вказано, що в результаті контролю встановлено, що реалізована позивачем Орлівському психоневрологічному інтернату:

партія вугілля марки А (АС 6-13) у кількості 138т, вартістю 52440,0грн. (відвантажена 09.08.06р. вагон №67872978, №66177023, посвідчення якості б/н від 09.08.06р., видане ОСП “Шахта Садова”, товарно-транспортна накладна №48346413, №48346414 відправник ТОВ “Інтерінвест”, Луганська обл., м. Алчевськ) не відповідає посвідченню про якість б/н від 09.08.06р. за показниками зольність (за посвідченням – гранична 15%, фактична –26,4%) та вологість (за посвідченням –гранична 7%, фактична –8,1%), ГОСТ 1137-64 за п.39 ( в посвідченні про якість б/н від 09.08.06р. відсутні: числове значення вмісту сірки та номер стандарту, по якому відвантажено паливо);

партія вугілля марки А (АС 6-13) у кількості 69т, вартістю 26220,0грн. (відвантажена 31.07.06р. вагон №66174129, посвідчення якості №385 від 31.07.06р., видане ГЗФ “Нагальчанська”, м.Антрацит, товарно-транспортна накладна №48604299, відправник “ФЕБ Луганська” обл., м.Антрацит) не відповідає посвідченню про якість №385 від 31.07.06р. за показниками зольність (за посвідченням – гранична 15%, фактична –29,4%) та вологість (за посвідченням –гранична 7%, фактична –7,4%), ГОСТ 1137-64 ( в посвідченні про якість палива вказані ТУ У 10.1-23472138-127-2004 “Вугілля донецьке ТОВ “ЕКО-Інвест” для агломерації руд і концентратів. Технічні умови”, які розповсюджуються на штиб антрацитовий (АШ 0-6 технологічний), а не на вугілля марки А (АС 6-13).

У відповідності до наказу №32 від 05.09.06р. менеджера Анохіна Г.М. позивач, у зв'язку з перевіркою якості продукції органами держнагляду Держспоживстандарту України, призначив відповідальним за проведення перевірки з правом підпису документів перевірки.

Акт перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил №175 від 03.10.06р. підписаний з боку відповідача державними інспекторами з державного нагляду за якістю продукції Вдовенко І.В, Марченко С.М. та з боку позивача менеджером ПБП “Діла” Анохіним Г.М.

04.10.2006р. Державним підприємством "Чернігівстандартметрологія" винесено постанову про накладення штрафу №1169 у сумі 13110,00грн. на підставі акту перевірки №175 від 03.10.06р., в якій зазначено, що у результаті перевірки встановлено факт реалізації вугілля марки А (АС 6-13) за період з 09.08.06р. по 08.09.06р. вартістю 52440,00грн., що не відповідає вимогам посвідчення про якість б/н від 09.08.06р. видане ОСП “Шахта Садова”, товарно-транспортна накладна №48346413, №48346414 відправник ТОВ “Інтерінвест”, Луганська обл., м. Алчевськ.

04.10.2006р. Державним підприємством "Чернігівстандартметрологія" винесено постанову про накладення штрафу №1170 у сумі 6555,00грн. на підставі акту перевірки №175 від 03.10.06р., в якій зазначено, що у результаті перевірки встановлено факт реалізації вугілля марки А (АС 6-13) за період з 09.08.06р. по 08.09.06р. вартістю 26220,00грн., що не відповідає вимогам посвідчення про якість №385 від 31.07.06р. видане ГЗФ “Нагальчанська”, м.Антрацит, товарно-транспортна накладна №48604299, відправник “ФЕБ” Луганська обл., м.Антрацит.

На підставі Декрету Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення” №30-93 від 08.04.93р. відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 25% вартості реалізованої продукції.

Так, ч.1 п.2 ст.8 Декрету передбачено, що у разі порушення стандартів, норм і правил суб'єкт підприємницької діяльності (підприємець) несе відповідальність: за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі  25 відсотків вартості реалізованої продукції.

Як свідчать матеріали справи, штрафи у 15 денний термін з дня вручення постанов позивачем не сплачені, а винесені відповідачем постанови оскаржуються.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державний нагляд у відповідності до ст.1 Декрету - діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади по контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів в її належній якості, безпечної для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища.

Якість продукції - сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність  продукції тощо, які надають їй  здатність задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Норми - метрологічні, будівельні, санітарні та інші обов'язкові вимоги, затверджені відповідним органом, які встановлюють гранично допустимі величини показників до продукції і концентрації речовин, що гарантують якість продукції.

Правила, затверджені відповідним органом, - метрологічні, санітарні, протипожежні, екологічні, організаційні, технологічні та інші вимоги до виробництва продукції.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про стандартизацію” №2408-111 від 17.05.01р. стандарт –документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковими. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги. Технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або  окремим документом.

ГОСТ 1137-64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству" (далі –ГОСТ 1137-64) регулює питання стосовно прийомки палива по якості як на підприємстві постачальника так і на підприємстві споживача, вказаний нормативний документ не встановлює числових показників, технічних вимог до якості вугілля.

Згідно п.15 ГОСТ 1137-64 паливо, що відвантажується повинно відповідати марці, класу і іншим показникам, встановленим державними стандартами, технічними умовами і тимчасовими нормами. Паливо, для якого показники якості не встановлені стандартами, технічними умовами або тимчасовими нормами, до відвантаження не допускається.

У відповідності до п.5.2 Інструкції про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, яка затверджена наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 03.06.02р. за №321. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.06.02р. за №512/6800 (далі –Інструкція №321), до початку перевірки державний інспектор знайомиться з об'єктом держнагляду, матеріалами попередніх перевірок ДЦСМС (за період не менше ніж за один рік); перевіряє виконання приписів та постанов, якщо вони мали місце; ознайомлюється зі змістом стандартів та інших норм і правил, які розповсюджуються на продукцію, що підлягає перевірці, дозволами на відхилення від вимог стандартів (при їх наявності); виявляє протиріччя у вимогах стандартів на готову продукцію та сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби; аналізує інформацію про якість, експлуатаційні і споживчі властивості продукції, яка підлягає перевірці, одержану від основних споживачів продукції, виробничих, торговельних, ремонтних підприємств, установ і організацій (далі - підприємства); з'ясовує, чи підлягає обов'язковій сертифікації або обов'язковому підтвердженню відповідності зазначена продукція, а також який орган із сертифікації повинен проводити цю роботу.

Як свідчить текст акту №175 від 03.10.2006р. відповідач до початку перевірки не пересвідчився щодо наявності технічних умов або тимчасових норм стосовно показників на відвантажене позивачем вугілля марки А (АС 6-13). Перевірка якості вугілля відбувалася виключно на підставі показників зазначених в посвідченнях про якість б/н від 09.08.06р. та №385 від 31.07.06р.

Зазначені посвідчення про якість не містять всіх реквізитів, передбачених приписами ГОСТ 1137-64, так в посвідченні б/н від 09.08.06р. відсутні реквізити технічних умов для гірничого підприємства що постачає вугілля, числове значення вмісту сірки, відомості щодо розміщення проб відібраних від партії вугілля, а в посвідченні №385 від 31.07.06р. вказані ТУ У10.1-23472138-127-2004 “Вугілля донецьке ТОВ “ЕКО-Інвест” для агломерації руд і концентратів. Технічні умови”, які розповсюджуються на штиб антрацитовий (АШ 0-6 технологічний), а не на вугілля марки А (АС 6-13).

У відповідності до п.39 вказаного ГОСТУ на кожну одночасно відвантажену споживачу партію палива постачальник протягом 24 годин з моменту закінчення відібрання проби зобов'язаний скласти і надіслати споживачу посвідчення про якість палива, в якому повинні бути зазначені номера вагонів, найменування шахти (зріз, фабрики) марка, клас вугілля, зольність, вміст вологи, сірки і інші показники, які передбачені стандартами, технічними умовами або тимчасовими нормами для окремих споживачів, а також номер стандарту, по якому відвантажено паливо.

Враховуючи вищевикладене та системний аналіз законодавства стосовно державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил суд доходить висновку, що посвідчення про якість не є нормативними документами, не відносяться до категорії стандартів, норм і правил і не є підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення” №30-93 від 08.04.93р.

Згідно п.5.5.1. Інструкції №321 відбір зразків (проб) продукції проводиться в присутності відповідальних осіб суб'єкта підприємницької діяльності і оформлюється актом.

До справи подано акт відбору зразків (проб) продукції №1 від 08.09.06р., а саме вугілля АС 6-13 яке знаходилось на території Орлівського психоневрологічного інтернату, акт підписаний представниками позивача, відповідача та третьої особи. В акті зазначено про відібрання 16 точкових проб від партії вугілля масою 138 т (якісне посвідчення б/н від 09.08.06р. товарно-транспортна накладна №48346413, 48346414, ОСП “Шахта “Садовая”) та 8 точкових проб від партії вугілля масою 69 т (якісне посвідчення №385 від 31.07.06р. товарно-транспортна накладна №48604299, ГЗФ “Нагальчанська” м.Антрацит).

Як свідчать довідка від 15.12.06р. №240 Орлівського психоневрологічного інтернату та надані в судовому засіданні пояснення представників Орлівського психоневрологічного інтернату, залученого до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на території інтернату на момент розвантаження вугілля, отриманого від позивача, та відібрання проб знаходилось вугілля минулих періодів, яке не відокремлювалось, нове вугілля розвантажувалось поряд із залишками. Виходячи із наданих пояснень представниками інтернату стосовно розвантаження та розміщення спірного вугілля на території інтернату, суд дійшов висновку, про відсутність беззаперечних доказів про неможливість змішення вугілля різних поставок при відборі проб.

Згідно п.5.5.2 Інструкції №321 методика відбору і кількість відібраних зразків (проб) мають відповідати вимогам, викладеним в НД на продукцію. Якщо в НД на продукцію передбачений суцільний контроль готової продукції, то обсяг вибірки визначається відповідно до обсягу, передбаченого для періодичних випробувань.

          Стандарт –ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань” (далі - ДСТУ 4096-2002) поширюється на буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети (далі –паливо) крупністю кусків до 300 мм і встановлює методи відбору проб із потоку, залізничних вагонів, суден, інших транспортних засобів, від палива, що знаходиться на складі, а також методи підготовки проб до лабораторних фізичних випробувань і хімічного аналізу.

          У ДСТУ 4096-2002 визначено, що об'єднана проба –це проба, що складається з необхідної кількості точкових проб, які відбираються безпосередньо від партії палива і характеризують його середню якість, а точкова проба - це кількість палива, яка відібрана з одного місця одноразовим рухом пристрою для відбору проб. Партія палива - це кількість палива, яка вироблена і відвантажена споживачам за певний проміжок часу (добу, зміну і т.ін.), середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою.

          У відповідності до загальних положень ДСТУ 4096-2002 відбір проб повинен проводитися механізованим способом із застосуванням пробовідбірників, що відповідають вимогам цього стандарту, якщо механізований відбір неможливий, допускається відбір проб вручну. Точкові проби, що відбираються в об'єднану пробу, повинні бути рівномірно розподілені по всьому обсягу партії палива.

          У відповідності до таблиці 2 розділу 4 ДСТУ 4096-2002 від партії палива, що складається з одного залізничного вагона, в об'єднану пробу відбирають 8 точкових проб незалежно від виду палива (примітка №3), від партії палива масою до 500т в об'єднану пробу відбирають 16 точкових проб незалежно від виду палива (примітка №2).

          З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем дотримано вимог, щодо кількості точкових проб 16 і 8 відібраних від партії вугілля, яке надійшло від позивача до відповідача.

          Як вбачається з матеріалів справи та стверджують сторони, відбір проб вугілля відбувся на території кінцевого споживача - Орлівського психоневрологічного інтернату.

          Згідно п.8.6. розділу 8 “Відбір проб палива, що знаходиться на складі“ ДСТУ 4096-2002 об'єднані проби відбирають від різних шарів палива, що знаходяться на складі. Для цього в міру завантаження складу, але не більше ніж через кожні 4 м висоти (h) , поверхню палива розрівнюють і їй надають форму прямокутника. Від кожного шару відбирають об'єднану пробу, котру піддають підготовці і аналізу.

          У пункті 8.8 ДСТУ 4096-2002 передбачено, що точкові проби, що підлягають відбору в об'єднану пробу, рівномірно розподіляють на всій поверхні шару палива на складі, від якого відбирають проби. Умовно розбивають усю поверхню шару, від якого відбирають проби, на однакові за площею прямокутники, кількість яких повинна бути не менше мінімальної кількості точкових проб, що підлягають відбору в об'єднану пробу від шару палива відповідно до п.8.7.

          Відбір точкових проб проводиться в центрі кожного прямокутника з дна лунок, викопаних на глибину не менше ніж 0.4 м паливо беруть без вибору, включаючи у точкову пробу вугілля (сланець), зростки і породу (п.8.9. ДСТУ 4096-2002).

В судовому засіданні представник третьої особи –директор інтернату Лантух І.М., пояснив, що було відібрано окремо 16 та 8 проб. При відібранні проб розрівнювалося те місце де брали пробу, викопувалась лунка з якої проба набиралась лопатою і переносилась на окрему ділянку, де перемішувалися з рештою і насипалась в пакети, складався акт, що з нижнього рівня вугілля не відбиралось, а відбиралось з місця на яке вказував інспектор на різній висоті насипу. Директор інтернату повідомив про використання вугілля отриманого від ПБП “Діла”.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін та третьої особи суд дійшов висновку, що відбір проб вугілля відбувся з порушенням вимог ДСТУ 4096-2002, оскільки точкові проби не були рівномірно розподілені по всьому обсягу партії палива, точкові проби не відбиралися від шарів палива, поверхню палива не розрівнювали і не надавали їй форму прямокутника, а також відсутні беззаперечні докази неможливості змішення вугілля різних поставок при відборі проб.

Посилання відповідача на те, що відбір зразків вугілля проведено у відповідності до вимог ДСТУ 4096-2002 і про це свідчить підписаний всіма присутніми акт відбору зразків (проб) продукції №1 від 08.09.06р., судом не приймається оскільки, акт не містить будь-яких посилань на методику та порядок відбору зразків вугілля.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що результати аналізу вугілля отриманого Орлівським психоневрологічним інтернатом від Приватного багатопрофільного підприємство фірма "Діла" по показникам зольності та вологості не є обґрунтованими з урахуванням вищевикладених обставин.

          Заперечення ДП "Чернігівстандартметрологія" щодо безпідставності позовних вимог судом до уваги судом не приймаються і спростовуються матеріалами справи та викладеними обставинами.

          Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх постанов №1170 і №1169 від 04.10.06р. про накладення штрафу на позивача за реалізацію вугілля марки А (АС 6-13) в період з 09.08.06р. по 08.09.06р. яке не відповідає посвідченням про якість.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що постанови Державного підприємства "Чернігівстандартметрологія" №1169 від 04.10.06р. про накладення штрафу у сумі 13110,00грн. та №1170 від 04.10.06р. про накладення штрафу у сумі 6555,00грн. прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ухвали від 07.11.2006 р. у справа №14/92 суд вжив заходи забезпечення адміністративного позову, зупинивши дію постанов про накладення штрафу Державного підприємства “Чернігівстандартметрологія” №1169 від 04.10.2006р., якою на позивача накладено штраф у сумі 13110,00грн., та №1170 від 04.10.2006р., якою на позивача накладено штраф у сумі 6555,00грн. –до закінчення вирішення даної адміністративної справи та набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем державного мита в сумі 3грн.40 коп., а тому вони підлягають стягненню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

          Керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 08.04.93р. № 30-93  „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”, Інструкцією про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, затвердженою наказом Державного комітету стандартизації, метрології і сертифікації України від 03.06.02р. № 321, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.02р. за № 512/6800, ст.ст. 2, 94, 104, 118, 158, 160, 161, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову Державного підприємства "Чернігівстандартметрологія" №1169 від 04.10.06р. про накладення штрафу у сумі 13110,00грн. повністю.

3. Скасувати постанову Державного підприємства "Чернігівстандартметрологія" №1170 від 04.10.06р. про накладення штрафу у сумі 6555,00грн. повністю.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного багатопрофільного підприємство фірма "Діла" (вул. Промислова,11, м. Чернігів, 14017, п/р 260053101700 у ЧОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Чернігів, МФО 353014, код 14244250) 03грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                     Н.Ю.Книш

          Постанова у повному обсязі складена та  підписана 29.01.2007р.

          Суддя                                                                                                     Н.Ю.Книш