Постанова

від 05.08.2014 по справі 808/4243/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року (13 год. 27 хв.)Справа № 808/4243/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С.,

за участю:

представника позивача - Вініченка С.В., Прошиної С.В.,

представника відповідача - Туркіна О.С., Дядько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - ПАТ «ЗФЗ», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014 №№ 0000514720, 0000524720, 0000534720, 0000544720, винесені відповідачем.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що господарські операції з поставки товарів та виконання робіт, які були здійснені позивачем з контрагентами TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро-Техноцентр», ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект» мали реальний характер, були оформлені та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, договірні зобов'язання були виконані сторонами в повному обсязі та були направлені на настання реальних наслідків - придбання товарів та результатів робіт для забезпечення потреб господарської діяльності ПАТ «ЗФЗ». Зазначає, що окремі порушення при оформленні первинних документів, які були виявлені під час перевірки, не свідчать про відсутність господарських операцій, відсутність постачання товарів та виконання робіт, а тому не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем вимог статей 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України. Вважає, що податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, винесені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях (№4316/28-04-10-014/5 від 04.08.2014), в яких, зокрема, зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті фахівцями податкової інспекції цілком правомірно та відповідно до фактично існуючих обставин. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 05.08.2014 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.

В період з 13.05.2014 по 26.05.2014 на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) спеціалістами СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗФЗ» з питання реальності та повноти відображення и бухгалтерському і а податковому обліку господарських відносин з платником податків TOB «Аріана» (код ЄДГПОУ 33610095) за березень 2011 року, TOB «Дніпро-Техноцентр» (код ЄДРПОУ 19089304) за травень, червень 2011 року, ПНП «Техноприлад» (код ЄДРПОУ 309126)03) за липень 2013 року, ПНП «Хімлаборкомплект» (код ЄДРПОУ 24161417) за серпень, жовтень 2012 року, за результатами якої складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 02.06.2014 №192/28-04-47-20/00186542 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки встановлені порушення ПАТ «ЗФЗ» вимог чинного законодавства, а саме:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8, пункту в) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20628 грн.;

- пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8, пункту в) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 219671 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 14030 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4а статті 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 13955 грн.;

- пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 86674 грн.

ПАТ «ЗФЗ» не погодилося із висновками про порушення вимог податкового законодавства, які були викладені в Акті перевірки та звернулося із запереченнями на висновки Акту перевірки до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі.

16.06.2014 ПАТ «ЗФЗ» було отримано відповідь на заперечення від 12.06.2014, згідно з якою заступник начальника СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Білий Д.В. частково задовольнив вимоги викладені в запереченнях, зазначивши про отримання додаткової податкової інформації відносно контрагента-постачальника TOB «Дніпро - Техноцентр». При цьому, висновки Акту перевірки були викладені у відповіді на заперечення в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «ЗФЗ»:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 ПК України, пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15958 грн.;

- пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 ПК України, пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на суму 16 668 грн. (за 2013 рік);

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 14030 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, пункту 200.4а статті 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 13955 грн.;

- пункту 198.3 статті 198 ПК України, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 4 174 грн. (за червень 2011 року, серпень 2012 року та липень 2013 року).

На підставі вище зазначених висновків акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000514720 від 17.06.2014, яким ПАТ «ЗФЗ» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 1 188, 00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 594, 00 грн.;

- № 0000524720 від 17.06.2014, яким ПАТ «ЗФЗ» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 75,00 грн. та жовтень 2012 року на суму 1188,00 грн., тобто всього на суму 1263,00 грн.;

- № 0000534720 від 17.06.2013, яким ПАТ «ЗФЗ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 174, 00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 2 087,00 грн.

- № 0000544720 від 17.06.2014, яким ПАТ «ЗФЗ» було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 16 668,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечувалось сторонам у судовому засіданні, у квітні 2010 року ПАТ «ЗФЗ» було укладено із TOB «ВТП «Аріана» договір купівлі - продажу № 519 від 30.04.2010. У відповідності із вказаним договором TOB «ВТП «Аріана» як продавець взяло на себе зобов'язання передати ПАТ «ЗФЗ», яке виступило покупцем, продукцію (товар) в асортименті і за цінами, які вказані у додаткових угодах до договору, а ПАТ «ЗФЗ» зобов'язалося прийняти та оплатити такий товар.

На виконання вказаного договору TOB «ВТП «Аріана» у березні 2011 року в повному обсязі здійснило постачання товару на адресу ПАТ «ЗФЗ», а саме поставило продовольчі товари (молоко, кефір, цукерки та каву).

ПАТ «ЗФЗ» прийняло весь товар та здійснило оплату за нього в повному обсязі, що підтверджується рахунками-фактурами та платіжними документами, які були надані для перевірки та наявні в матеріалах справи. Отримані від TOB «ВТП «Аріана» продукти харчування (молоко, кефір) були використані для забезпечення ведення господарської діяльності - забезпечення спеціальним харчуванням працівників підприємства, оскільки це передбачено чинним законодавством.

Вказані обставини також були встановлені під час перевірки, але на сторінці 7 Акту перевірки вказується про отримання Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 27.01.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ВТП «Аріана» щодо підтвердження господарських відносин із TOB «Тейсодал Проект» за березень 2011 року. На підставі такого акту перевірки робиться висновок про «відсутність у TOB «ВТП «Аріана» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у перевіреному періоді та відсутність прямих дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань».

Судом встановлено, що між ПАТ «ЗФЗ» та TOB «Дніпро - Техноцентр» були укладено Договір поставки №803 від 23.07.2010, у відповідності із яким ТОВ «Дніпро - Техноцентр» як постачальник взяло на себе зобов'язання поставити ПАТ «ЗФЗ» продукцію (товар) в асортименті та за цінами, які вказані у специфікаціях та додаткових угодах до договору, а ПАТ «ЗФЗ» зобов'язалося прийняти та оплатити товар, а також Договір поставки №190 від 09.03.2011 у відповідності із яким TOB «Дніпро - Техноцентр» як постачальник взяло на себе зобов'язання поставити ПАТ «ЗФЗ» продукцію (товар) в асортименті та за цінами, які вказані у специфікаціях та додаткових угодах до договору, а ПАТ «ЗФЗ» зобов'язалося прийняти та оплатити товар.

На виконання вказаних договорів згідно специфікацій та додаткових угод TOB «Дніпро - Техноцентр» здійснило поставку комп'ютерної техніки та обладнання для забезпечення виробничих та адміністративних потреб ПАТ «ЗФЗ».

Так 11.05.2011 було поставлено комплект комп'ютерного обладнання на суму 375 грн. в тому числі ПДВ 75 грн., а 01.06.2011 було поставлено комп'ютерне обладнання на суму 412500 грн. в тому числі ПДВ 82500 грн. Вказана продукція отримана ПАТ «ЗФЗ» в повному обсязі, розрахунки за поставлений товар проведені в безготівковій формі 26.05.2011 та 10.06.2011 відповідно, що підтверджується Актом перевірки.

Отримані від TOB «Дніпро - Техноцентр» комп'ютерна техніка та обладнання були використані ПАТ «ЗФЗ» для забезпечення виробничого процесу та господарської діяльності підприємства.

Проте, в Акті перевірки зазначається про те, що до перевірки не були надані документи, які підтверджують транспортування товару, сертифікати якості, паспорти, тощо.

Крім того, вказується, що від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська отримано Акт перевірки від 26.11.2013 про результати проведення зустрічної звірки TOB «Дніпро - Техноцентр» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Енерго - Комплекс», TOB «Монт Сервіс», TOB «Ект - Сервіс» та іншими. Згідно вказаного акту перевірки TOB «Дніпро - Техноцентр» не знаходиться за адресою, а операції з 01.01.2011 по теперішній час здійснені без мети настання реальних наслідків. Вказане стало підставою для висновку про те, що TOB «Дніпро - Техноцентр» здійснює діяльність спрямовану на проведення операцій, які не підтверджені фактичною поставкою товарів та які пов'язані із надання податкової вигоди ПАТ «ЗФЗ».

Також з матеріалів справи судом встановлено, що між ПАТ «ЗФЗ» та ПрАТ «Хімлаборкомплект» було укладено Договір купівлі - продажу № 543 від 18.05.2012, згідно із яким ПрАТ «Хімлаборкомплект» як продавець взяло на себе зобов'язання передати ПАТ «ЗФЗ», продукцію (товар) в асортименті і за цінами, які вказані у специфікаціях та додаткових угодах до договору, а ПАТ «ЗФЗ» зобов'язалося прийняти та оплатити продукцію (товар).

На виконання вказаного договору та додаткової угоди до нього ПрАТ «Хімлаборкомплект» було поставлено, а ПАТ «ЗФЗ» оприбутковано хімічні речовини (мідь, домішки міді, тощо), а саме: 20.08.2012 поставлено продукцію на загальну суму 8 495 грн., в тому числі ПДВ 1 699 грн., а 29.10.2012 відбулася поставка на загальну суму 5 940 грн., в тому числі ПДВ 1188 грн.

ПАТ «ЗФЗ» прийняло весь товар та здійснило оплату за нього в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними документами та даними перевірки.

Отриманий товар від ПрАТ «Хімлаборкомплект» використано ПАТ «ЗФЗ» для забезпечення потреб виробництва феросплавної продукції, тобто у власній господарській діяльності.

В Акті перевірки зазначається про те, що товар від продавця було оприбутковано 30.08.2012, а довіреність на отримання товару була виписана 31.08.2012. ПАТ «ЗФЗ» було допущено помилку при оформленні оприбуткування товару від ПрАТ «Хімлаборкомплект», але вказане порушення не свідчить про те, що товар від постачальника ПрАТ «Хімлаборкомплект» отримано не було, а також ця обставина не свідчить про те, що ПАТ «ЗФЗ» не були понесені витрати на придбання такого товару для цілей ведення господарської діяльності.

Крім того, в Акті перевірки зазначається про те, що до перевірки не були надані документи, які підтверджують транспортування товару в серпні 2012 року, а також документи, які підтверджують походження товару (сертифікати якості завірені печаткою продавця).

Також вказується, що від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька отримано Довідку про зустрічну звірку ПрАТ «Хімлаборкомплект» від 20.11.2013 з питань підтвердження господарських відносин з TOB «Бюро стандартних зразків» за липень 2012 року. Вказана довідка містить посилання на інший Акт перевірки, отриманий від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.02.2013, щодо неможливості проведення перевірки TOB «Бюро стандартних зразків» щодо підтвердження господарських відносин з іншими підприємствами (TOB «Старт Д», TOB «Інфотерм», TOB «Пасіфік» та інші) з якими ПАТ «ЗФЗ» не мало жодних господарських відносин.

Вказані дані перевірок стали підставою для висновку про те, що ПрАТ «Хімлаборкомплект» не придбавало товар у TOB «Бюро стандартних зразків» та не продавало його в подальшому на адресу ПАТ «ЗФЗ».

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ЗФЗ» та ТОВ «ПНП «Термоприлад» було укладено договір підряду № 445 від 12.07.2013, у відповідності до якого ТОВ «ПНП «Термоприлад» як підрядник взяло на себе зобов'язання виконати на користь ПАТ «ЗФЗ» роботи із завантаження сировини та феросплавів виробництва ПАТ «ЗФЗ» на території Замовника, із місць зберігання в залізничний транспорт, в автомобільний транспорт, а ПАТ «ЗФЗ» зобов'язалося створити необхідні для виконання робіт умови, прийняти та оплатити виконані роботи.

У липні 2013 року виконавець, ТОВ «ПНП «Термоприлад» виконав навантажувальні роботи, згідно договору № 445, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт від 23.07.2013.

ПАТ «ЗФЗ» оплатило за виконані навантажувальні роботи в безготівковій формі на умовах попередньої оплати 14 400 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 2 400 грн.), що підтверджується платіжним дорученням від 18.07.2013.

Отримані від ТОВ «ПНП «Термоприлад» результати робіт були використані ПАТ «ЗФЗ» для виробничо-господарських потреб та необхідні були для забезпечення реалізації продукції власного виробництва.

Вказані обставини господарських відносин були встановлені під час перевірки (стор. 20 Акту перевірки), але в Акті перевірки наводяться дані щодо перевірки взаємовідносин ТОВ «ПНП «Термоприлад» з іншими суб'єктами господарювання. Зокрема вказується про отримання акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська під 23.10.2013, згідно з яким підприємство не знаходиться за адресою, не надало документів для перевірки, та неможливо підтвердити операції між ТОВ «ПНП «Термоприлад» та його контрагентами.

Таким чином, в цілому, необхідно зазначити, що наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, а також факт отримання товару ПАТ «ЗФЗ» у повному обсязі, свідчать про направленість вказаних договорів на настання реальних наслідків, та здійснення фактичного постачання продукції від постачальників TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект» на адресу ПАТ «ЗФЗ».

Спрямованість вказаних договорів та проведених операцій на настання реальних наслідків також підтверджується тим фактом, що ПАТ «ЗФЗ» та його контрагенти, в повній мірі відобразили проведені операції в своєму бухгалтерському та податковому обліку у відповідних податкових періодах.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем були надані всі первинні документи, по взаємовідносинам із підприємствами TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект», які були складені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підтверджують укладення та виконання зазначених господарських договорів у повному обсязі.

В обґрунтування висновків про порушення вимог податкового законодавства в Акті перевірки наводяться дані щодо господарських операцій проведених ПАТ «ЗФЗ» з контрагентами, зазначеними вище, а також далі, щодо осіб, з якими ПАТ «ЗФЗ» не мало договірних відносин.

Наведені в Акті перевірки дані про третіх осіб, з якими ПАТ «ЗФЗ» не мало господарсько - правових відносин, не є належним та допустимим обґрунтуванням висновків про порушення податкового законодавства з боку ПАТ «ЗФЗ», оскільки вони свідчать про можливі порушення допущені третіми особами, та не підтверджують наявність порушень при веденні податкового обліку господарських операцій саме ПАТ «ЗФЗ».

Слід зазначити, що право платника податків на формування витрат в податковому обліку, на податковий кредит з ПДВ та бюджетне відшкодування цього податку, не залежить від податкового обліку інших платників податків, а залежить лише від дотримання вимог Податкового кодексу України самим платником, який це право реалізує.

Відносно ненадання до перевірки документів про перевезення товару та сертифікатів якості, слід зазначити наступне.

Згідно з умовами перелічених вище договорів постачальники, здійснювали постачання продукції на умовах поставки - «склад покупця». Враховуючи невеликі обсяги поставки продукції, постачальники здійснювали доставку продукції власним чи орендованим автотранспортом безпосередньо на склад ПАТ «ЗФЗ», в зв'язку із чим позивачем не укладалися договори перевезення продукції автомобільним чи іншим видом транспорту.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363. Вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності із пунктом 3.1 Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Пункт 3.7 Правил передбачає, що на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, такі документи, як заявки на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні могли бути надані ПАТ «ЗФЗ» для перевірки тільки в тому випадку, якби продукція, яку придбавало підприємство у своїх контрагентів (перелічених вище) доставлялася автомобільним транспортом на підставі договору про перевезення вантажу, укладеного із автотранспортним підприємством-перевізником.

Як було зазначено вище договори на перевезення продукції автомобільним транспортом в даному випадку постачальником не укладалися, здійснювалася доставка продукції власним або орендованим транспортом постачальника, тому зазначені в Акті перевірки документи не могли бути надані для перевірки і їх наявність не є обов'язковою.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку в платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

ПАТ «ЗФЗ» в даному випадку відносило до складу витрат витрати на придбання продукції для потреб використання в господарській діяльності, питання про віднесення до складу витрат вартості послуг перевізника такої продукції в даному випадку не ставилось. Тому вимоги про необхідність надання при перевірці документів про перевезення товарів є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо сертифікатів якості па продукцію, яка постачалася від TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект» на адресу ПАТ «ЗФЗ» необхідно зазначити наступне. Постачальники надавали сертифікати якості та відповідності на адресу ПАТ «ЗФЗ» тільки в тих випадках, коли такі документи є обов'язковими відповідно до вимог чинного законодавства України. На деякі види поставленої продукції сертифікація якості не передбачена, тому такі сертифікати не складалися виробником і не надавалися постачальником.

У відповідності із статтею 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію», сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28. Не всі товари та продукція, які постачалися TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ПрАТ «Хімлаборкомплект» на адресу ПАТ «ЗФЗ» входять до зазначеного переліку, тому сертифікати якості на такі ТМЦ не складалися, та не надавалися. Крім того, сертифікати якості та походження товару не є первинними документами, які дають підстави для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок про те, що надання сертифікатів якості є не обов'язковим, при цьому відсутність сертифікатів якості на поставлені товари (продукцію), не свідчить про те, що постачання продукції не відбувалося.

Щодо порушення вимог податкового законодавства при веденні податкового обліку господарських операцій з контрагентами TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із Акту перевірки, предметом перевірки були господарські операції, з моменту проведення яких та відображення в податковому обліку минуло 1095 днів.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині віднесення до складу валових витрат на придбання продуктів харчування від TOB «ВТП «Аріана».

У відповідності із пунктом 5.1 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон №334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які виграти, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач відносив до складу валових витрат вартість продуктів спеціального харчування, придбаних у TOB «ВТП «Аріана» для забезпечення працівників підприємства, а отже вказані норми статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПАТ «ЗФЗ» порушені не були. Понесені ПАТ «ЗФЗ» витрати підтверджуються належним чином оформленими первинним документами про проведені розрахунки та отримані товари від TOB «ВТП «Аріана».

Пунктом 14.1.27 ст. 14 визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У пункті 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1, пунктом 138.6 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписом пункту 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 та пункту 138.5 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

За приписами пункту 139.1.9 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем в акті, позивач надавав первинні документи на підтвердження факту придбання металопродукції під час перевірки.

ПАТ «ЗФЗ, як було встановлено під час перевірки, мало первинні документи, які підтверджують понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, продукції для потреб забезпечення власної господарської діяльності, оплатило та отримало таку продукцію в повному обсязі.

При формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість ПАТ «ЗФЗ» відносило суму сплаченого ПДВ в ціні товарів та виконаних робіт до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів на підставі отриманих податкових накладних. Під час перевірки не було встановлено фактів відсутності податкових накладних чи порушень при їх оформленні.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За приписом пункту 200.3 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно, до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 статті 200 ПК України передбачає, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом, ПАТ «ЗФЗ» заявляло до бюджетного відшкодування у квітні 2011 року та листопаді 2012 року включно ті суми податку, які були сплачені постачальникам товару у попередніх періодах.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності), податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Відповідно до пункту 201.4 статті 200 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 2016 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як передбачено пунктом 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Перевіркою було встановлено, що ПАТ «ЗФЗ» здійснило оплату за поставлені товари на виконані роботі на користь постачальників TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект», в тому числі у вартості товарів та виконаних робіт було сплачено ПДВ, що підтверджується платіжними документами та податковими накладними, наданими при перевірці та наявними в матеріалах справи.

В акті перевірки зазначається, що безпосереднім постачальником ТОВ «ВТП «Аріана» було ТОВ «Савілот» (код ЄДРПОУ 37300939), яке носить ознаки фіктивного підприємництва, що підтверджується матеріалами досудового розслідування №32012080000000002, порушеного СВ УПМ ДПС України в Запорізькій області відносно ОСОБА_6 за фактом за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину передбаченого частиною другою статті 205 КК України.

На підставі викладеного в акті перевірки №192/28-04-47-20/00186542 від 02.06.2014 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі прийшло до висновку, що фактично ТОВ «ВТП «Аріана» у періоді, який перевірявся не здійснювало фінансово-господарської діяльності, а було створене для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення діянь, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписом частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Ознайомившись з вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/1775/13-к, судом встановлено, що громадянку ОСОБА_6 обвинувачено у здійсненні фіктивного підприємництва шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У вироку суду зазначено, що відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_6 використовувала печатку та статутні документи ТОВ «Палладіум-люкс» для незаконного формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, зокрема ТОВ «Савілот» на суму 23 110 грн.

Судом при дослідженні зазначених обставин зроблений висновок про те, що документи, які були досліджені експертом під час проведення судової економічної експертизи, а саме: податкові декларації підприємств-контрагентів у кримінальному провадженні не оглянуті, не долучені до матеріалів кримінального провадження, тому не є документами у розумінні статті 99 КПК України. Враховуючи, що податкові декларації підприємств-контрагентів, які досліджувала ОСОБА_7, були отримані слідчим у порушенні порядку, передбаченому КПК України, суд визнав такі докази недопустимими.

З урахуванням вищевикладеного, судом зроблений висновок, щодо недоведеності обставин незаконного формування ОСОБА_6 податкового кредиту підприємствам-контрагентам, зазначеним в обвинувальному акті.

Інших документів на підтвердження фіктивності господарських операцій між ТОВ «Савілот» та ТОВ «ВТП «Аріана» податковою інспекцією не надано.

Також слід зазначити, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника податку на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов здійснення господарської діяльності.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (підрядником) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Це саме стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків, надання документів на перевірку до податкових органів, а також перевірку його місця знаходження.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) або не подання ним декларацій не впливає на податковий кредит покупця.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, не надав первинні документи до перевірки, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Така позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.07.2013 по справі №К/800/16858/13. В якій, зокрема, зазначено, що лише відсутність контрагента за місцем свого находження, ненадання звітів до податкового органу, відсутність виробничих можливостей для господарської діяльності та інші порушення зі сторони контрагентів не можуть бути ознаками нікчемності правочину.

Слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними та неправомірними.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статтею 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відсутність приговору суду свідчіть про відсутність при укладенні договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Договори між ПАТ «ЗФЗ» та TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин першої та другої статті 228 ЦК України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими що спрямовані на порушення публічного порядку.

02.12.2010 прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів пункту 6 розділу 1 та пункту 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Як вказано в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 по справі № К/9991/49799/12, «орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність або фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а тому податкова інспекція має право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання».

Таким чином, податкові органи не вправі робити висновок про наявність чи відсутність невиконаного податкового зобов'язання на підставі припущень про недійсність або нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами, оскільки до компетенції податкових органів не віднесено повноваження ймовірного визнання нікчемним або недійсним договору, в межах якого були сформовані витрати або податковий кредит з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ПАТ «ЗФЗ» мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням у зазначених вище контрагентів товарів та робіт для потреб власної господарської діяльності, організації продажу власної продукції.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції з поставки товарів та виконання робіт, які були здійснені ПАТ «ЗФЗ» з контрагентами TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро-Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПрАТ «Хімлаборкомплект» мали реальний характер, були оформлені та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, договірні зобов'язання були виконані сторонами в повному обсязі та були направлені на настання реальних наслідків - придбання товарів та результатів робіт для забезпечення потреб господарської діяльності ПАТ «ЗФЗ».

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0000514720, №0000524720, №0000534720, №0000544720 від 17.06.2014, а відтак про необхідність їх скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 235500 від 25.06.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 182,70 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000514720, №0000524720, №0000534720, №0000544720 від 17.06.2014 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186542) судовий збір в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко