Ухвала

від 19.03.2015 по справі 808/4243/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2015 рокусправа № 808/4243/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - ПАТ «ЗЗФ») звернулося до суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі), в якому просить скасувати прийняті відповідачем 17.06.2014 року податкове повідомлення - рішення № 0000514720 , яким ПАТ «ЗЗФ» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2012 року на загальну суму 1188 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 594 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000524720 , яким зменшено роз мір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2011 року та жовтень 2012 року на суму 1263 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000534720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 4174 грн., застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 2087 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000544720 , яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 16 668 грн.,які винесені податковим органом на підставі акту перевірки №192/28-04-47-20/00186542 від 02.06.2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані винесені СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі 17.06.2014 року податкові повідомлення-рішення №0000514720, №0000524720, №0000534720, №0000544720 , на користь позивача стягнений судовий збір в сумі 182,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 13.05.2014 року по 26.05.2014 року СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗЗФ» з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з TOB «ВТП Аріана» за березень 2011 року, TOB «Дніпро-Техно центр» за травень, червень 2011 року, ПНП «Терноприлад» за липень 2013 року, ПАТ «Хімлаборкомплект» за серпень, жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт №192/28-04-47-20/00186542 від 02.06.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94) , п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п. в) пп. 138.10.2 п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму за 1 квартал 2011 року на суму 15 958 грн.;та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 16668 грн.;

п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 030 грн.; завищено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 13 955 грн.; занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 4 174 грн.

Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПАТ «Хімлаборкомплект», при вчиненні правочинів з якими виявлені порушення чинного законодавства, оскільки правочини з зазначеними контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Зазначені висновки ґрунтуються, зокрема, на висновках актів перевірки, складених відносно зазначених контрагентів позивача іншими податковими органами.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.06.2014 року винесені податкове повідомлення - рішення № 0000514720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2012 року на загальну суму 1188 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 594 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000524720, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2011 року , жовтень 2012 року на суму 1263 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000534720 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 4 174 грн. ,застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 2087 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000544720, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 16 668 грн.

Позивач не погодився з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, та оскаржив їх в судовому порядку.

Під валовими витратами виробництва згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 , п.5.3.9 ст.5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, Закон № 334/94,який діяв до 1.04.2011 року в цій частині, прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладені з контрагентами договори, а саме: з TOB «ВТП «Аріана» договір №519 від 30.04. 2010 року купівлі - продажу продуктів харчування, з ТОВ TOB «Дніпро - Техноцентр» договори №803 від 23.07.2010 року, №190 від 09.03.2011 року поставки товару - комп'ютерної техніки та обладнання, з ПАТ «Хімлаборкомплект» договір №543 від 18.05.2012 року купівлі - продажу товарів - хімічних речовин, з ТОВ «ПНП «Термоприлад» договір №445 від 12.07.2013 року підряду щодо виконання завантаження сировини та феросплавів виробництва позивача із місць зберігання в залізничний та автомобільний транспорт.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори з контрагентами «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПАТ «Хімлаборком плект» спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення фінансово - господарських операцій по договорам з цими контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними , рахунками-фактурами, специфікаціями, актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними документами тощо.

За вищезазначеними договорами товар прийнятий позивачем та використаний для забезпечення ведення господарської діяльності, а саме: продукти харчування використані для забезпечення спецхарчуванням працівників підприємства згідно вимог трудового законодавства, комп'ютерна техніка, обладнання та хімічні речовини використані для забезпечення виробничого процесу, отримані послуги з виконання навантажувальних робіт використані для виробничо-господарських потреб щодо забезпечення реалізації продукції власного виробництва,що підтверджено первинними бухгалтерськими документами,оформленими у відповідності до вимог Закону № 996-XIV.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду суми вартості реалізованих товарів та наданих послуг та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат перевіреного періоду.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст.200 ПК України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, вказаними приписами ПК України прямо вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг). І в данному випадку, Закон не ставить у залежність бюджетне відшкодування ПДВ від того факту, щоб первісний постачальник (виробник) товару сплатив ПДВ до бюджету.

Відповідно до п.201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

П.201.8.,п 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори поставки товару та надання послуг з контрагентами TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПАТ «Хімлаборкомплект», були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки передача товару та надання послуг по договорам підтверджена первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV, які надані для перевірки податковому органу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно задеклароване від'ємне значення по податку на додану вартість за перевірений період, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів ПК України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами TOB «ВТП «Аріана», TOB «Дніпро - Техноцентр», ТОВ «ПНП «Термоприлад», ПАТ «Хімлаборкомплект», правочинів, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000514720, №0000524720, №0000534720, №0000544720, прийнятих СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі 17.06.2014 року.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 182,70 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Викладе свідчить, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова