ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 серпня 2014 року № 826/8387/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., суддів розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просив:
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційної бази органів державної податкової служби Акт від 17.10.2012р. № 3953/17-10/ про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірка проводилася відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак акт перевірки є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а дані, які в ньому відображені не може бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість.
Відповідач позиції щодо заявленого позову не виклав, у жодне із судових засідань у справі явку повноважних представників не забезпечив, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.
17.10.2012 року відповідачем проведено документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сільвертел» (ЄДРПОУ 36755832) за період лютий, березень, квітень та травень 2012 р.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт №3953/17-10/ від 17.10.2012р.
Так, в ході перевірки відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем порушено: п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228, ст.. 626, ст.. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України.
Встановлено, що відповідачем на підставі вказаного акта перевірки здійснено коригування в електронних базах даних сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту позивача за період лютий, березень, квітень та травень 2012р.
Позивач категорично не погоджується з правомірністю спірних дій, з огляду про що звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 вказаного Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст.79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено ст.78 ПК України. Вичерпний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова перевірка визначені у п.78.1 ст.78 ПК України, а саме:
- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
- платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби та інше.
Разом з тим, у наказі від 24.09.2012р. відповідачем не вказано, що саме стало підставою для проведення перевірки.
Згідно пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 Кодексу).
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на обов'язків письмовий запит податкового органу були надані запитуванні документи, якими позивача надав документальне підтвердження своєї діяльності, що знайшло своє відображення у акті перевірки.
При цьому доводи відповідача про порушення позивачем у перевіряємому періоді норм законодавства спростовані, з огляду про наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).
Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами перевірок, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Актах висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Також відповідачем не надано суду доказів визнання укладених позивачем правочинів недійсними у судовому порядку.
Крім того, посилання відповідача на ч. 1 статті 203, статтю 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Вказані висновки суду узгоджуються з приписами ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
За таких обставин, суд звертає увагу на те, що доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом ТОВ «Сільвертел», який відображений у акті перевірки від 17.10.2012р. № 3953/17-10/, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать приписам Цивільного та Податкового кодексів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, а саме: за наслідками перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення податковим органом було відкореговано податкові зобов'язання та податковий кредит позивача в АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".
Так, відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 86.1 статті 86 ПК України - результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно із п. 86.8 статті 86 ПК України - податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Таким чином, системний аналіз норм чинного податкового законодавства свідчить про те, що у випадку складення акта за наслідками перевірки платника податків податковий орган визначає грошове зобов'язання та нараховує штрафні санкції лише шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може у разі незгоди бути оскарженим до вищестоящого органу чи до суду.
Разом з тим, неприйняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за результатами вищевказаної перевірки суперечить нормам Податкового кодексу та свідчить про порушення відповідачем порядку проведення самої перевірки.
А відтак, коригування в електронних базах даних сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту позивача за період лютий, березень, квітень та травень 2012р. на підставі Акту від 17.10.2012р. № 3953/17-10/ про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1, є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних дій.
Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 128, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційної бази органів державної податкової служби Акт від 17.10.2012р. № 3953/17-10/ про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати у розмірі 73, 08 грн. на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2014 |
Оприлюднено | 29.08.2014 |
Номер документу | 40276233 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Качур І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні