Рішення

від 26.08.2014 по справі 902/717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2014 р. Справа № 902/717/14

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Грабика Віталія Володимировича, Маслія Ігора Володимировича без виклику учасників процесу, розглянувши справу

за позовом : відкритого акціонерного товариства «Завод «Автоелектроапаратура»

(вул. Вінницька, 49, смт. Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23320)

до : товариства з обмеженою відповідальністю завод «Промінь-К»

(вул. Леніна, 27, смт. Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23320)

про стягнення заборгованості 36 828 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін :

позивача : Прудник В.С. за довіреністю б/н. від 02.07.2014 року;

відповідача : Коновальчук О.Г. керівник;

Росоха Ю.М. за довіреністю б/н. від 17.06.2014 року.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Автоелектроапаратура» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю завод «Промінь - К» 36 828,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору оренди від 01.01.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв у платне строкове користування частину нерухомого майна - приміщення компресорної площею 300 кв.м. для розташування виробничого обладнання. Термін дії договору встановлено з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Орендна плата встановлена в розмірі 2400 грн. за місяць без ПДВ та повинна була сплачуватись протягом 10 днів наступних за звітним періодом. Відповідач зобов'язання за договором в частині проведення орендних платежів виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого утворилась та існує заборгованість в розмірі 7200 грн..

01.01.2014 року між сторонами укладено договір оренди приміщення компресорної площею 300 кв.м. терміном з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року включно. Оренду плату встановлено в розмірі 5000 грн. з періодом сплати протягом 10 днів наступних за звітним періодом. Проте, станом на 19.05.2014 року відповідачем не внесено жодного платежу. Окрім того, після закінчення строку дії договору оренди від 01.01.2014 року відповідач не звільнив орендоване приміщення та продовжує тим користуватись. У зв'язку з чим, договір оренди від 01.01.2014 року продовжив свою дію ще на три місяці, і заборгованість за ним становить 25 000 грн..

Ухвалою суду від 28.05.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/717/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

17.06.2014 року до суду надійшов уточнений розрахунок ціни позову за підписом ліквідатора ВАТ «Завод «Автоелектроапаратура» Фесенко Є.М. (вх. канц. суду № 08-46/5859/14 від 17.08.2014 року), в якому останній наводить періоди та розміри пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та основного боргу і просить стягнути з відповідача 37 346 грн.. При цьому, в даному розрахунку не визначено сум по кожній вимозі. Зі змісту даного розрахунку вбачається, що позивачем фактично збільшуються позовні вимоги

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем подано даний розрахунок з недотриманням положень ст. 22 ГПК України, а відтак суд розглядає справу в рамках заявлених вимог в позовній заяві.

Розгляд справи неодноразово пере призначався у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів та і зміною складу суду в даній справі. Так, ухвалою суду від 15.07.2014 року справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 26.08.2014 року. Ухвалою суду від 26.08.2014 року склад суду змінено.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, про що його представником подану відповідну заяву при розгляді справи 26.08.2014 року.

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Постановою господарського суду Вінницької області від 16.01.2004 року у справі № 5/5-11 відкрите акціонерне товариство «Завод «Автоелектроапаратура» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Фесенка Євгенія Миколайовича (свідоцтво № НОМЕР_1 від 18.02.2013 року).

01 січня 2013 року між відкритим акціонерним товариством «Завод «Автоелектроапаратура» в особі керуючого санацією Фесенко Є.М., що діє на підставі ухвали господарського суду Вінницької області від 16.08.2012 року у справі № 5/5-11 (позивач, за договором Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю завод «Промінь-К» в особі директора Коновальчука О.Г. , що діє на підставі Статуту (відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди за умовами якого Орендодавець передає Орендарю в платне строкове користування частину нерухомого майна - приміщення компресорної площею 300 кв.м., для розташування виробничого обладнання.

Термін оренди встановлюється з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (п. 1.2. договору).

Орендоване майно вважається переданим Орендарю в оренду з моменту підписання даного договору (п. 2.1. договору).

За оренду майна Орендар сплачує плату в розмірі 8 грн. за 1 кв.м., або 2400 грн. за місяць без ПДВ. (п. 5.1. договору).

Орендна плата нараховується Орендодавцем в рахунку за календарний місяць та сплачується Орендарем протягом 10 днів, наступних за звітним періодом (п. 5.2. договору).

Додатково до суми орендних платежів Орендар компенсує витрати Орендодавця по сплаті вартості електроенергії відповідно до її фактичного споживання, про що складається та підписується відповідний акт (п. 5.3. договору).

01 січня 2014 року між сторонами укладено договір оренди за умовами якого позивач, як Орендодавець передає відповідачу як Орендарю в платне строкове користування частину нерухомого майна - приміщення компресорної площею 300 кв.м., для розташування виробничого обладнання.

Термін оренди встановлюється з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року включно. (п. 1.2. договору).

Орендоване майно вважається переданим Орендарю в оренду з моменту підписання даного договору (п. 2.1. договору).

За оренду майна Орендар сплачує плату в розмірі 5000 грн. за місяць без ПДВ. (п. 5.1. договору).

Орендна плата нараховується Орендодавцем в рахунку за календарний місяць та сплачується Орендарем протягом 10 днів, наступних за звітним періодом (п. 5.2. договору).

Як встановлено судом позивач свої зобов'язання згідно договорів виконував належним чином, передавши об'єкт оренди відповідачу. Будь яких зауважень зі сторони відповідача матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання за договором оренди від 01.01.2013 року в частині сплати орендних платежів, виконав частково. Так, в період з січня 2013 року по грудень 2013 року, згідно актів приймання-передачі наданих послуг, розмір платежів за договором склав 28 800,00 грн..

Відповідачем проведено розрахунки на суму 21 600,00 грн., про що свідчать виписки банку (а.с.37-40).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди від 01.01.2013 року становить 7 200 грн..

За договором оренди від 01.01.2014 року згідно актів приймання-передачі наданих послуг, розмір платежів за склав 15 000,00 грн.. При цьому, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем платежів за договором.

За таких обставин, заборгованість відповідача за договорами оренди від 01.01.2013 року та від 01.01.2014 року становить 22 200 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договорів оренди.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 22 200,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення 10 000,00 грн. орендної плати за договором оренди від 01.01.2014 року за період квітень, травень 2014 року.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору оренди від 01.01.2014 року сторони визначили, що у випадку припинення дії даного договору, в томі числі достроковому, Орендар зобов'язаний на протязі 10 календарних днів провести передачу майна власними силами за власний рахунок.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

У п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що оскільки статтями 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна. Відповідно до пояснень представника позивача, відповідач і по теперішній час продовжує користуватись об'єктом оренди.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з твердженнями позивача про продовження дії договору, та визнає обґрунтованим заявлення останнім до стягнення 10 000 грн. орендної плати за квітень, травень 2014 року.

За таких обставин, загальна сума боргу за договорами оренди становить 32 200 грн., що визнається відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 83) та його представником при розгляді справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 1 369,00 грн. пені, 291,00 грн. три відсотки річних, 504,00 грн. інфляційних за прострочення платежів за договором оренди від 01.01.2013 року та 724,60 грн. пені, 139,00 грн. три відсотки річних і 1600,00 грн. інфляційних за прострочення платежів за договором оренди від 01.01.2014 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 6.2. договорів передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар несе відповідальність у вигляді пені в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом виявлено помилку в періодах нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Так, договорами визначено зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату до 10 числа місяця наступного за звітним, відтак датою порушення зобов'язання буде 11 число місяця, наступного за звітним. Водночас, в розрахунках позивачем включено звітний місяць в період прострочки. Вказана помилка потягла за собою і завищення розміру пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки, за визначений в розрахунку період розмір пені за договором від 01.01.2013 року становить 1063,23, трьох відсотків річних - 258,46 грн., інфляційних втрат - 500,44 грн., а за договором від 01.01.2014 року відповідно: пені - 478,35 грн., трьох відсотків річних - 88,77 грн., інфляційних втрат - 753,93 грн.. Загалом за двома договорами розмір пені становить - 1 541,58 грн., трьох відсотків річних - 347,23 грн., інфляційних втрат - 1 254,37 грн..

Таким чином, в позові в частині стягнення пені в розмірі 552,02 грн., трьох відсотків річних - 82,77 грн. та інфляційних втрат - 849,63 грн. слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю завод «Промінь - К» (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Леніна, 27, код ЄДРПОУ 37058559) на користь відкритого акціонерного товариства «Завод «Автоелектроапаратура» (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Вінницька, 49, код ЄДРПОУ 00232489) 32 200 (тридцять дві тисячі двісті) грн. - боргу; 1 541 (одну тисячу п'ятсот сорок одну) грн. 58 коп. - пені; 347 (триста сорок сім) грн. 23 коп. - 3% річних; 1 254 (одну тисячу двісті п'ятдесят чотири) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 34 коп. - витрат зі сплати судового збору

3. В позові в частині стягнення пені в розмірі 552,02 грн., трьох відсотків річних в розмірі 82,77 грн. та інфляційних втрат в розмірі 849,63 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 серпня 2014 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Грабик В.В.

Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи