Ухвала

від 12.08.2014 по справі 2а-6026/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 року м. Київ К/9991/23159/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Аптека 03" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2а-6026/10/2370

за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкаси

до Приватного підприємства "Аптека 03"

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, про стягнення з Підприємства до бюджету штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 700,25 грн., визначених рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2009 № 0001582303.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Підприємства штрафні (фінансові) санкції у сумі 40 700,25 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначив, що податковою інспекцією було порушено строк звернення до суду про стягнення коштів, проте судом не взято до уваги заяву Підприємства про застосування наслідків передбачених ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі такого порушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 03.11.2009 № 002044, контролюючий орган прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2009 №0001582303 у сумі 40 700,25 грн. за порушення вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

На час звернення (06.12.2010) Державної податкової інспекції з позовними вимогами про стягнення коштів, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40 700,25 грн. відповідачем не сплачено.

З вимог касаційної скарги вбачається, що відповідач наполягає на застосуванні наслідків порушення строку звернення до суду, передбачених ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки " встановлено, що штрафи застосовані відповідно до цього Указу в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Абзацом другим пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Якщо протягом зазначеного терміну суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, орган Державної податкової служби відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-XII та п. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій зазначене вище рішення, яким позивачеві було визначено фінансові санкції, щодо стягнення яких заявлено позов, було оскаржене Товариством в судовому порядку.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено (а. с. 42-44, 48-49).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи постанова Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 у справі № 2а-1764/10/2370 за наслідками перегляду в апеляційному порядку набрала законної сили.

Отже, враховуючи вищезазначене, не можна визнати слушними доводи скаржника про несвоєчасність звернення контролюючого органу до адміністративного суду з цим позовом. Адже, в даному разі право на стягнення штрафних (фінансових) санкцій виникло у позивача з 12.10.2010 (з моменту набрання законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1764/10/2370, якою було підтверджено правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій), а відтак саме цю дату слід вважати початком перебігу строку для звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень у цій справі, та наявності ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.06.2011 про зупинення виконання судових рішень у справі, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аптека 03" відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2а-6026/10/2370 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2а-6026/10/2370.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко