Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/9148/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 11:11 № 826/9148/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 р. № 0004092220 та № 0004102220,

за участю представників сторін :

від позивача: Манойленко К.В.

від відповідача: Гайдай В.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004092220 від 27.03.2013 р.

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004102220 від 27.03.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 11.03.2013 р. № 691/22-20/34532961 прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0004092220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 172 529,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0004102220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 153 637,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що позивачем складено всі необхідні та обов'язкові документи, які документально підтверджують реальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Агентство «Віасат», а тому висновки відповідача про відсутність реального настання правових наслідків обумовлених укладеними правочинами між позивачем та його контрагентом є необґрунтованими та здійсненими без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «Агентства «Віасат» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про те, що укладені правочини з позивачем є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «РА «Клевер» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агентство «Віасат» за період травень, червень, липень, вересень, жовтень 2011 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «РА «Клевер»:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 132 493,00 грн., в т.ч. по періодам: 2 квартал 2011 -8631,00 грн., 2-3 квартал 2011 - 31 319,00 грн., 2-4 квартал 2011-132 493,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) ТОВ «РА «Клевер» на загальну суму 123 421,00 грн., в т.ч. по періодах: травень 2011- 2 666,00 грн., червень 2011 - 4 838,00 грн., липень 2011 - 40 211,00 грн., вересень 2011 - 19 935,00 грн., жовтень 2011 - 55 771,00 грн.

За наслідками перевірки складено акт від 11.03.2013 р. № 691/22-20/34532961 та винесено податкові повідомлення-рішення:

1. від 27.03.2013 р. № 0004092220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 172 529,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 172 443,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86,00 грн.

2. від 27.03.2013 р. № 0004102220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 153 637,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 123 422,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 216,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Клевер» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку у ДПІ Шевченківського району ГУ Міндоходів у м. Києві, має статус платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агентство «Віасат» (Виконавець) та ТОВ «Рекламна агенція «Клевер» (Замовник) укладено договір № 190411 про рекламні та маркетингові послуги від 19.04.2011 р.

Згідно предмету договору, Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи по плануванню рекламної кампанії і розміщенню рекламних матеріалів Замовника в засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення, метро, зовнішня реклама, Інтернет і т.д.), розробці дизайну макетів, виготовлення рекламних матеріалів (буклетів, плакатів, банерів, презентацій та іншого, POS матеріалів), проведення рекламних акцій, директ-маркетингових розсилок, маркетингових досліджень, формування баз даних.

Відповідно до пункту 2 цього договору сторони узгодили, що кількість, вартість і графік виходу рекламних матеріалів Замовника, а також опис додаткових послуг, їх вартості і термінів виконання узгоджуються сторонами в рахунках або додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищевказаним договором, позивачем надано:

- рахунок - фактуру № СФ-190402 від 19.04.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.05.2011 р. та податкову накладну від 27.05.2011 р. № 161, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 р.;

- рахунок - фактуру № СФ-240602 від 24.06.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну сайту, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 29.07.2011 р., податкову накладну від 27.05.2011 р. № 161, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 р., податкову накладну від 25.06.2011 р. № 189.

- рахунок-фактуру № СФ-010703 від 01.07.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну макетів та виготовлення роликів, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 01.07.2011 р., податкову накладну від 27.07.2011 р. № 154;

- рахунок - фактуру № СФ-010702 від 01.07.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в метро, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.08.2011 р., податкову накладну від 27.07.2011 р. № 156;

- рахунок - фактуру № СФ-060701 від 06.07.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в Інтернеті, послуги з моніторингу в Інтернеті, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.08.2011 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 01.07.2011р., податкову накладну від 27.07.2011 р. № 155;

- рахунок-фактуру № СФ-270705 від 27.07.2011 р. на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.10.2011 р., податкову накладну від 28.07.2011 р. № 176, податкову накладну від 28.07.2011 р. № 177, податкову накладну від 28.07.2011 р. № 178, податкову накладну від 28.07.2011 р. № 179;

- рахунок-фактуру № СФ-240603 від 24.06.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну сайту, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 29.07.2011 р., податкову накладну від 29.07.2011 р. № 214, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 р.;

- рахунок-фактуру № СФ-010904 від 01.09.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в Інтернеті, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 01.09.2011 р., податкову накладну від 01.09.2011 р. № 11;

- рахунок-фактуру № СФ-010903 від 01.09.2011 р. на оплату послуг з проведення промо-акції, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № б/н від 30.09.2011 р., податкову накладну від 30.09.2011 р. № 186;

- рахунок-фактуру № СФ-230902 від 23.09.2011 р. на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30.11.2011 р., податкову накладну від 30.09.2011 р. № 198;

- рахунок-фактуру № СФ-220901 від 22.09.2011 р. на оплату консультаційних послуг, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 26.09.2011 р., податкову накладну від 26.09.2011 р. № 151;

- рахунок-фактуру № СФ-080901 від 08.09.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в метро, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30.11.2011 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.10.2011 р., податкову накладну від 27.10.2011 р. № 132, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних;

- рахунок-фактуру № СФ-210901 від 21.09.2011 р. на оплату послуг з директ-маркетингу по телефону, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.10.2011 р., податкову накладну від 27.10.2011 р. № 133, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 р.;

- рахунок-фактуру № СФ- 041002 від 04.10.2011 р. на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30.11.2011 р., податкову накладну від 27.10.2011 р. № 135.

Також на підтвердження виконаних робіт позивачем надано суду фотозвіти.

На підтвердження здійснення оплати за виконані роботи (надані послуги) позивачем надано платіжні доручення.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з урахуванням висновків акту від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36862548 «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Агентство «Віасат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 р., складений ДПІ у Вишгородському районі Київської області, яким встановлено, що правочини, укладені ТОВ «Агентство «Віасат» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених останнім при придбанні, продажу товарів (послуг), зокрема, встановлено відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, висновки відповідача зроблені з огляду на матеріали кримінальної справи № 80-0263, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» за ст. 212 ч. 3 КК України.

19.01.2012 р. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Агентство «Віасат».

Однак суд не приймає до уваги факт порушення кримінальної справи, оскільки він не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

Крім того, в розумінні статті 16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право добросовісного платника податку на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 звернув увагу судів на те, що належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ «Агентство «Віасат» було виконано роботи (надано послуги) з розробки дизайну, з розробки дизайну сайту, розробки дизайну макетів та виготовлення ролику, послуги з розміщення реклами в метро, послуги з розміщення реклами в Інтернеті, послуги з моніторингу в Інтернеті, послуги з розміщення зовнішньої реклами, послуги з проведення промо-акції, консультаційні послуги, послуги з дерект- маркетингу по телефону.

Однак, доказів, які б документально підтверджували виконання робіт (надання послуг) суду не надано, зокрема, суду не надано доказів виготовлення макетів, роликів (їх кількість, графік виходу та/або розповсюдження рекламних матеріалів), доказів розміщення реклами в метро, в Інтернеті, розміщення зовнішньої реклами (графік розміщення, період, місце розміщення), доказів проведення маркетингу, який передбачає аналіз кон'юнктури, тенденцій ринку.

З наданих позивачем документів не можливо встановити, які саме послуги з моніторингу в Інтернеті, консультаційні послуги надавалися ТОВ «Агентство «Віасат», який саме ролик чи макети були замовлені, виготовлені (розміщені) останнім, а також доказів проведення промо-акцій. Також не можливо встановити кількість, об'єм наданих послуг (виконаних робіт), терміни виконання. Позивачем не надано доказів виготовлення, замовлення та передачі рекламних матеріалів виконавцю (їх макетів, буклетів, плакатів, банерів, презентацій тощо).

Суд критично оцінює надані позивачем фотозвіти щодо надання послуг з рекламних та маркетингових послуг, оскільки вони не містять підписів та печаток уповноважених представників сторін, а, отже, є неналежними доказами у справі.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про товарність господарських операцій між ТОВ «РА «Клевер» та ТОВ «Агентство «Віасат», суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Агентство «Віасат», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та підставою для формування валових витрат.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 132 493,00 грн., в т.ч. по періодам: 2 квартал 2011 -8631,00 грн., 2-3 квартал 2011 - 31 319,00 грн., 2-4 квартал 2011-132 493,00 грн. та в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) ТОВ «РА «Клевер» на загальну суму 123 421,00 грн., в т.ч. по періодах: травень 2011- 2 666,00 грн., червень 2011 - 4 838,00 грн., липень 2011 - 40 211,00 грн., вересень 2011 - 19 935,00 грн., жовтень 2011 - 55 771,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 р. № 0004092220 та № 0004102220, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 копійок на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» (код ЄДРПОУ 34532961, 04086, м. Київ, вул. Чаплигіна, 21).

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. з рахунків ТОВ «РА «Клевер» (код ЄДРПОУ 34532961, 04086, м. Київ, вул. Чаплигіна, 21) доручити ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 05.08.2014 р.