Постанова

від 23.10.2014 по справі 826/9148/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9148/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004092220 від 27.03.2013 р. та № 0004102220 від 27.03.2013 р.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а дії відповідача щодо збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є неправомірними. Вказує, що правочини вчинені за участю контрагента спрямовані на реальне настання правових наслідків та підтверджуються необхідними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання з'явились учасники процесу. Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Суду надано додаткові письмові докази та пояснення на апеляційну скаргу, які прийняті відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України.

Представнику відповідача надано час для ознайомлення з поданими документами. Апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, додатково подані докази, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не підтверджено належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, а тому, висновки викладені в Акті перевірки підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «РА «Клевер» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агентство «Віасат» за період травень, червень, липень, вересень, жовтень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 р. № 691/22-20/34532961, яким встановлено порушення ТОВ «РА «Клевер» пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 132 493,00 грн., п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) ТОВ «РА «Клевер» на загальну суму 123 421,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0004092220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 172 529,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 172 443,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86,00 грн. та від 27.03.2013 р. № 0004102220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 153 637,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 123 422,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 216,00 грн.

Встановлено, що ТОВ «Агентство «Віасат» (Виконавець) та ТОВ «Рекламна агенція «Клевер» (Замовник) укладено договір № 190411 про рекламні та маркетингові послуги від 19.04.2011 р. згідно предмету якого, Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи по плануванню рекламної кампанії і розміщенню рекламних матеріалів Замовника в засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення, метро, зовнішня реклама, Інтернет і т.д.), розробці дизайну макетів, виготовлення рекламних матеріалів (буклетів, плакатів, банерів, презентацій та іншого, POS матеріалів), проведення рекламних акцій, директ-маркетингових розсилок, маркетингових досліджень, формування баз даних.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищевказаним договором, позивачем надано: рахунок - фактуру № СФ-190402 від 19.04.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.05.2011 р. та податкову накладну від 27.05.2011 р. № 161, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 р.; рахунок - фактуру № СФ-240602 від 24.06.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну сайту, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 29.07.2011 р., податкову накладну від 27.05.2011 р. № 161, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 р., податкову накладну від 25.06.2011 р. № 189, рахунок-фактуру № СФ-010703 від 01.07.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну макетів та виготовлення роликів, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 01.07.2011 р., податкову накладну від 27.07.2011 р. № 154, рахунок - фактуру № СФ-010702 від 01.07.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в метро, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.08.2011 р., податкову накладну від 27.07.2011 р. № 156; рахунок - фактуру № СФ-060701 від 06.07.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в Інтернеті, послуги з моніторингу в Інтернеті, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.08.2011 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 01.07.2011р., податкову накладну від 27.07.2011 р. № 155; рахунок-фактуру № СФ-270705 від 27.07.2011 р. на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.10.2011 р., податкову накладну від 28.07.2011 р. № 176, податкову накладну від 28.07.2011 р. № 177, податкову накладну від 28.07.2011 р. № 178, податкову накладну від 28.07.2011 р. № 179; рахунок-фактуру № СФ-240603 від 24.06.2011 р. на оплату послуг з розробки дизайну сайту, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 29.07.2011 р., податкову накладну від 29.07.2011 р. № 214, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 р.; рахунок-фактуру № СФ-010904 від 01.09.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в Інтернеті, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 01.09.2011 р., податкову накладну від 01.09.2011 р. № 11; рахунок-фактуру № СФ-010903 від 01.09.2011 р. на оплату послуг з проведення промо-акції, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № б/н від 30.09.2011 р., податкову накладну від 30.09.2011 р. № 186; рахунок-фактуру № СФ-230902 від 23.09.2011 р. на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30.11.2011 р., податкову накладну від 30.09.2011 р. № 198; рахунок-фактуру № СФ-220901 від 22.09.2011 р. на оплату консультаційних послуг, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 26.09.2011 р., податкову накладну від 26.09.2011 р. № 151; рахунок-фактуру № СФ-080901 від 08.09.2011 р. на оплату послуг з розміщення реклами в метро, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30.11.2011 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.10.2011 р., податкову накладну від 27.10.2011 р. № 132, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних; рахунок-фактуру № СФ-210901 від 21.09.2011 р. на оплату послуг з директ-маркетингу по телефону, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 31.10.2011 р., податкову накладну від 27.10.2011 р. № 133, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 р.; рахунок-фактуру № СФ- 041002 від 04.10.2011 р. на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30.11.2011 р., податкову накладну від 27.10.2011 р. № 135.

Також на підтвердження виконаних робіт позивачем надано суду фотозвіти.

На підтвердження здійснення оплати за виконані роботи (надані послуги) надано платіжні доручення.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарські взаємовідносини позивача з контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Надані позивачем суду на підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентом документи належним чином засвідчувати факт наявності фінансово - господарських правовідносин між вказаними сторонами.

ТОВ «Агенство «Віасат» було залучено позивачем в якості підрядника в зв'язку з недостатністю власних ресурсів позивача та великою кількістю замовлень послуг з розміщення зовнішньої реклами (також в мережі Інтернет, на ескалаторних сводах в Київському метрополітені), наданням послуг з директ маркетингу по телефону.

З наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ «Агентство «Віасат» було виконано роботи (надано послуги) з розробки дизайну, з розробки дизайну сайту, розробки дизайну макетів та виготовлення ролику, послуги з розміщення реклами в метро, послуги з розміщення реклами в Інтернеті, послуги з моніторингу в Інтернеті, послуги з розміщення зовнішньої реклами, послуги з проведення промо-акції, консультаційні послуги, послуги з дерект- маркетингу по телефону.

Докази в матеріалах справи, та надані в судовому засіданні представниками позивача, документально підтверджують виконання робіт (надання послуг).

З додаткових угод до договорів вбачається кількість, об'єм наданих послуг (виконаних робіт), місце розміщення рекламних матеріалів, терміни виконання.

Посилання на відсутність в матеріалах справи рекламних макетів, буклетів, плакатів, банерів, презентацій, не може свідчити про відсутність реальних відносин між позивачем та контрагентом, так як вказані документи Наказ №578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» не містить обов'язку підприємства зберігати.

Враховуючи викладене, позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій, дослідивши усі первинні документи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом було надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року - скасувати та постановити нову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Клевер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0004092220 від 27.03.2013 р. та № 0004102220 від 27.03.2013 р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 28.10.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 28.10.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.