Постанова

від 14.08.2014 по справі 826/9176/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2014 року 12:00 № 826/9176/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрскло-Трейд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін :

від позивача: Долженко Ю.В.,

від відповідача: Гомольська Я.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрскло-Трейд" (далі - ТОВ "Укрскло-Трейд", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001112203 від 11.03.2014 р., винесене ДПІ у Святошинському районі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Святошинському районі на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.02.2014 р. № 78/26-57-22-03-10/38506584 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112203 від 11.03.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 164 525,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами (ТОВ «Фроус Стат» є офіційно зареєстрованим суб'єктом господарської діяльності, платником податку на додану вартість), фактом транспортування товару, що підтверджується товарно-транспортними документами та документами щодо подальшої реалізації товару.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Святошинському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрскло-Трейд" з питання дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Фроус Стат" за період з 01.01.2013 р. по 30.12.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрскло-Трейд»:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 131 620,00 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2013 року на суму 68 723,00 грн.; за березень 2013 року на суму 62 897,00 грн.

За наслідками перевірки складено акт від 26.02.2014 р. № 78/26-57-22-03-10/38506584 та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 р. № 0001112203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 164 525,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 131 620,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32 905,00 грн.

За наслідками первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 13.05.2014 р. № 4226/10/26-15-10-06-15, яким податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 р. № 0001112203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ "Укрскло-Трейд" зареєстровано Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ Святошинського району, має статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є оптова торгівля відходами та брухтом.

Як вбачається з акту перевірки від 26.02.2014 р. № 78/26-57-22-03-10/38506584, між ТОВ "Фроус Стат" (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ "Укрскло-Трейд" (Покупець), в особі директора Маслій О.О., що діє на підставі статуту, з другої сторони, укладено договір поставки від 01.03.2013 р. № Б-0103/03.

Згідно предмету договору, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця товар, найменування та ціна якого вказані в специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Також між ТОВ "Фроус Стат" (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ "Укрскло-Трейд" (Покупець), в особі директора Маслій О.О., що діє на підставі статуту, з другої сторони, укладено договір поставки від 29.03.2013 р. № Ст-2903/01.

Згідно предмету договору, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця товар, найменування, кількість, асортимент та ціна якого вказані у видаткових накладних, що є невід'ємними додатками до цього Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до пункту 2 цього договору сторони узгодили, що в ціну договору включена вартість транспортування. Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, поставленого протягом строку дії цього Договору згідно з видатковими накладними.

Натомість вищевказаних договорів суду на дослідження надано не було.

На підтвердження передачі виконаних робіт за договором № Б-0103/03 від 01.03.2013 р. позивачем надано видаткові накладні: №1 від 06.03.2013 р., №6 від 06.03.2013 р.

На підтвердження передачі виконаних робіт за договором № Ст-2903/01 від 29.03.2013 р. позивачем надано видаткові накладні: №101 від 01.04.2013 р., №201 від 02.04.2013 р., №202 від 02.04.2013 р., №301 від 03.04.2013 р., №401 від 04.04.2013 р., №402 від 04.04.2013 р., №403 від 04.04.2013 р., №501 від 05.04.2013 р., №1001 від 10.04.2013 р., №1101 від 11.04.2013 р., №2001 від 20.04.2013 р., №2201 від 22.04.2013 р., №2301 від 23.04.2013 р., №2302 від 23.04.2013 р., №2501 від 25.04.2013 р., №3001 від 30.04.2013 р., №701 від 07.05.2013 р., №901 від 09.05.2013 р., №1301 від 13.05.2013 р., №1302 від 13.05.2013 р., №1401 від 14.05.2013 р., №1402 від 14.05.2013 р., №1501 від 15.05.2013 р., №1502 від 15.05.2013 р., №2101 від 21.05.2013 р., №2201 від 22.05.2013 р., №2301 від 23.05.2013 р., №2401 від 24.05.2013 р., №2701 від 27.05.2013 р., №2801 від 28.05.2013 р., №3001 від 30.05.2013 р., №3002 від 30.05.2013 р..

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних, які виписані ТОВ «Фроус Стат», а саме:

- від 06.03.2013 р. №6, від 06.03.2013 р. № 1 - до договору поставки від 01.03.2013 р. № Б-0103/03;

- від 01.04.2013 р. № 101, від 02.04.2013 р. № 201, від 02.04.2013 р. № 202, від 03.04.2013 р. № 301, від 04.04.2013 р. № 401, від 04.04.2013 р. № 402, від 04.04.2013 р. № 403, від 05.04.2013 р. № 501, від 10.04.2013 р. № 1001, від 11.04.2013 р. № 1101, від 20.04.2013 р. № 2001, від 22.04.2013 р. № 2201, від 23.04.2013 р. № 2301, від 23.04.2013 р. № 2302, від 25.04.2013 р. № 2501, від 30.04.2013 р. № 3001, від 07.05.2013 р. № 701, від 09.05.2013 р. № 901, від 13.05.2013 р. № 1301, від 13.05.2013 р. № 1302, від 14.05.2013 р. №1401, від 14.05.2013 р. № 1401, від 14.05.2013 р. № 1402, від 15.05.2013 р. № 1501, від 15.05.2013 р. № 1502, від 21.05.2013 р. № 2101, від 22.05.2013 р. № 2201, від 23.05.2013 р. № 2301, від 24.05.2013 р. № 2401, від 27.05.2013 р. № 2701, від 28.05.2013 р. № 2801, від 30.05.2013 р. № 3001, від 30.05.2013 р. № 3002 - до договору поставки від 29.03.2013 р. № Ст-2903/01.

На підтвердження реалізації товару в іншому ланцюгу постачання позивачем надано суду видаткові накладні:

- на постачання: пляшка «Горілочна», піддони згідно договору № ДГ-0103/01 від 01.03.2013 р., укладеного з ТОВ «Петрус-Алко», а саме: від 06.03.2013 р. № РН-0002;

- на постачання склобій змішаного згідно договору № 513 від 02.04.2013 р., укладеного з ПрАТ «Рокитнянський скляний завод», а саме: від 02.04.2013 р. № РН-0017, від 04.04.2013 р. № РН-0020, від 02.04.2013 р. № РН-0018, від 03.04.2013 р. № РН-0027, від 04.04.2013 р. № РН-0019, від 04.04.2013 р. № РН-0021, від 10.04.2013 р. № РН-0024, від 05.04.2013 р. № РН-0022, від 11.04.2013 р. № РН-0025, від 20.04.2013 р. № РН-0035, від 22.04.2013 р. № РН-0034, від 23.04.2013 р. № РН-0036, від 23.04.2013 р. № РН- 0038, від 25.04.2013 р. № РН-0039, від 30.04.2013 р. № РН-0048, від 07.05.2013 р. № РН-0044, від 09.05.2013 р. № РН-0049, від 13.05.2013 р. № РН-0050, від 13.05.2013 р. № РН -0051, від 14.05.2013 р. № РН-0052, від 14.05.2013 р. № РН-0063, від 15.05.2013 р. № РН -0054, від 15.05.2013 р. № РН-0053, від 21.05.2013 р. № РН-0062, від 21.05.2013 р. № РН-0064, від 23.05.2013 р. № РН-0068, від 24.05.2013 р. № РН-0069, від 27.05.2013 р. № РН-0067, від 28.05.2013 р. № РН-0072, від 28.05.2013 р. № РН-0073, від 29.05.2013 р. № РН-0074, від 30.05.2013 р. № РН-0075, від 30.05.2013 р. № РН-0076.

На підтвердження перевезення продукції одержувачу ПрАТ «Рокитнівсьский скляний завод» позивачем надано товарно-транспортні накладні (типова форма № 1ТН): від 02.04.2013 р., від 02.04.2013 р., від 03.04.2013 р., від 04.04.2013 р., від 04.04.2013 р., від 04.04.2013 р., від 10.04.2013 р., від 05.04.2013 р., від 11.04.2013 р., від 20.04.2013 р., від 22.04.2013 р., від 23.04.2014 р., від 23.04.2013 р., від 25.04.2013 р., від 30.04.2013 р., від 07.05.2013 р., від 09.05.2013 р., від 13.05.2013 р., від 13.05.2013 р., від 14.05.2013 р., від 14.05.2013 р., від 15.05.2013 р., від 15.05.2013 р., від 21.05.2013 р., від 21.05.2013 р., від 23.05.2013 р., від 24.05.2013 р., від 27.05.2013 р., від 28.05.2013 р., від 28.05.2013 р., від 29.05.2013 р., від 30.05.2013 р., від 30.05.2013 р. Автоперевізником згідно вказаних товарно-транспортних накладних є ТОВ «Полі-Тех-Маш», Вантажовідправником - ТОВ «Укрскло-Трейд».

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені на підставі складеного ДПІ у Святошинському районі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фроус Стат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р. та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. від 05.09.2013 р. № 154/26-57-22-03-07/38364841.

Вищевказана перевірка проводилася згідно постанови слідчого СГ - старшого слідчого з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України Дуляницького Ю.В. від 25.07.2013 р. про призначення документальної перевірки ТОВ «Фроус Стат» (код ЄДРПОУ 38364841) з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2012-2013 роки, винесеної в рамках досудового розслідування №32012110000000011 від 21.11.2012 р. у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1 ст.212, ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Фроус Стат» зареєстровано за грошову винагороду на ім'я громадянки України ОСОБА_1, яка до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фроус Стат» не має ніякого відношення та ніяких фінансово-господарських документів не підписувала.

Таким чином, встановлено, що використовуючи реквізити ТОВ «Фроус Стат», яке має ознаки фіктивності, невстановлені особи використали їх для складання документів фінансово-господарської діяльності з реально діючими суб'єктами підприємницької діяльності для мінімізації податкових зобов'язань останніх.

Допитана в рамках кримінального провадження засновник та керівник ТОВ «Фроус Стат» ОСОБА_1 засвідчила свою непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Встановлено також, що на момент проведення перевірки підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах: 03148 м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2 - не знаходиться, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

У зв'язку із вказаним 31.05.2013 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фроус Стат» від 01.10.2012 р. № 200066867.

Перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2012 р. по 31.05.2013 р.».

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що операції між ТОВ «Фроус Стат» та ТОВ «Укрскло-Трейд» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру (факту передачі товарів від продавця до покупця).

Також, до ДПІ у Святошинському районі листом від Міністерства доходів і зборів України надійшов протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1 від 02.08.2013 р., яка повідомила, зокрема, про те, що дізналась про те, що є директором та засновником ТОВ «ФРОУС СТАТ» від співробітників податкової міліції. Зазначила, що жодного відношення до даного підприємства вона не має, жодні первинні документи не складала та не підписувала на посади нікого не призначала та довіреності на здійснення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Фроус Стат» нікому не надавала.

Крім того, допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 зазначила, що ніколи раніше не чула про ТОВ «Укрскло-Трейд», не знає про діяльність ТОВ «Фроус Стат», жодних посад на даних підприємствах не обіймає та не підписувала від імені даних товариств жодних документів. Вказала, що ніколи не займалась господарською діяльністю, не створювала та не реєструвала жодних підприємств. Разом з тим, додала, що кілька років тому працювала актором в масових сценах, де часто надавала ксерокопії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, а також підписувала договори про надання згоди на показ по телебаченню. Додала, що не завжди уважно ознайомлювалась з документами, які надавались на підпис, тому допускає, що могла несвідомо поставити свій підпис на документах, виданих від імені ТОВ «Фроус Стат».

Однак, вирішуючи дану справу, суд критично оцінює посилання відповідача на факт порушення кримінальної справи, оскільки він не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Фроус Стат», оскільки останнє було анульовано 31.05.2013 р., а податкові накладні виписані за період з березня по травень 2013 р., тобто до дати анулювання вказаного свідоцтва.

Разом з тим, вирішуючи питання обґрунтованості права позивача на формування податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд має дослідити: встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської діяльності), встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 звернув увагу судів на те, що належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки від 26.02.2014 р. № 78/26-57-22-03-10/38506584, пунктом 5 договорів поставки від 01.03.2013 р. №Б-0103/03 та від 29.03.2013 р. № Ст-2903/01, передбачено, що якість товару, що поставляється за цими договорами, має відповідати державним стандартам та технічним умовам, що діють на території України для даного виду товару. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що склобій це сировина, яка не потребує сертифікації та документів щодо її якості, у зв'язку із чим, до перевірки не було надано сертифікати, посвідчення якості.

Однак, з огляду на те, що умовами договорів поставки від 01.03.2013 р. №Б-0103/03 та від 29.03.2013 р. № Ст-2903/01 передбачено наявність відповідного сертифікату чи посвідчення якості товару, суд критично оцінює такі доводи позивача. При цьому, позивачем не надано суду сертифікатів відповідності ТУ виробництва, ДСТУ, ГОСТ, які б могли підтвердити зазначене.

Водночас, слід звернути увагу, що позивачем не надано суду специфікацій чи додатків до договорів, які б свідчили про кількість (обсяги) замовлення товару та його постачання, масу (вагу), місце поставки; доказів, які б свідчили про оплату за виконані роботи (придбані товари), транспортування, розвантаження (завантаження), передачу матеріальних цінностей (довіреностей, актів виконаних робіт); наявності власних або залучених трудових ресурсів; доказів розрахунків з контрагентами позивача; доказів, які б свідчили про зберігання придбаного товару.

Отже, відсутність вищенаведених документів робить неможливою ідентифікацію предмету фактичної поставки та його відповідність до предмету договору, реальність зміни майнового стану платника податків, спорудженням основних фондів, придбання відповідної продукції, понесенням інших витрат в процесі здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 48 Закону України «По автомобільний транспорт» від 23.02.2006 р. № 3492-IV автомобільні перевізники повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до ст. 50 цього Закону для перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається договір відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови узгоджені сторонами.

Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних, автоперевізником товару є ТОВ «Полі-Тех-Маш», вантажовідправником - ТОВ «Укрскло-Трейд». Натомість доказів укладення договорів перевезення між ТОВ «Полі-Тех-Маш» та ТОВ «Укрскло-Трейд» суду не надано, зокрема, суду не надано доказів розрахунків між вказаними сторонами, доказів декларування фінансово-господарських взаємовідносин з підприємством - автоперевізником, що ставить під сумнів факт транспортування та переміщення товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про товарність господарських операцій між ТОВ "Укрскло-Трейд" та ТОВ "Фроус Стат", суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Також суд бере до уваги свідчення свідка ОСОБА_1, яка вказала на свою непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 131 620,00 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2013 року на суму 68 723,00 грн.; за березень 2013 року на суму 62 897,00 грн.

Оскільки судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2014 р. № 0001112203, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскло-Трейд" відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскло-Трейд" (код ЄДРПОУ 38506584) решту суми судового збору у розмірі 2 961 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 44 копійки на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскло-Трейд" (код ЄДРПОУ 38506584, 04128, м. Київ, вулиця Берковецька, будинок 6-А, кімната 119).

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 2 961,44 грн. з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскло-Трейд" (код ЄДРПОУ 38506584, 04128, м. Київ, вулиця Берковецька, будинок 6-А, кімната 119) доручити ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 19.08.2014 р.