Рішення

від 20.08.2014 по справі 910/15446/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15446/14 20.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговельний будинок"АМСТОР" Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА"

про стягнення 181 445,68 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Сопільняк Д.В. - по довіреності № б/н від 02.03.2013р.

Від відповідача-1 : не з'явились

Від відповідача-2 : не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговельний будинок"АМСТОР" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА" (відповідач-2) про стягнення 181 445,68 грн.

Ухвалою від 29.07.2014 порушено провадження у даній справі. Розгляд призначено на 20.08.2014р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. (Ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження по справі від 29.07.2014р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА" отримав 05.08.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0103029195270).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 20.08.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Амстор» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морська перлина» було укладено договір постачання № 581, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується на власний ризик виготовити та поставити товар під знаком для товарів та послуг «добра Vвигода», право власності на який належить покупцю на підставі заявки № m 2011 18604 від 23.11.2011р., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити виготовлений та поставлений постачальником товар.

Відповідно до п. 2.6. договору, право власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами товарної або товарно-транспортної накладної. Датою поставки є дата, зазначена на штампі покупця «приймання товару».

Згідно з п. 4.1. договору, ціна на товар визначається у специфікації.

Відповідно до п. 4.6. договору, загальна сума договору складається з суми усіх накладних, якими отримувався товар.

Відповідно до п. 4.4. Основного договору, покупець зобов'язався здійснити розрахунок за товари в платіжні дні покупця (кожен робочий вівторок та четвер), які настануть після спливу 45 календарних днів з дати поставки товарів.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2012 року. Разом із тим, відповідно до п. 11.2. цього ж договору, у випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то термін дії договору автоматично пролонгується кожного разу на кожний календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, постачальник здійснив поставку Товару покупцю на підставі товарної накладної № РН-0000040 від 03.03.2014р. на суму 82 172,88 грн. разом з ПДВ та товарної накладної РН-0000049 від 10.03.2014р. на суму 91 594,08 грн. разом з ПДВ.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 173766,96 грн., однак, як вказує позивач, Покупець за товар з Продавцем не розрахувався, а відтак, за твердженнями позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Договором перед розмірі - 173766,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг" (надалі - Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» (надалі -Клієнт) було укладено генеральний договір факторингу № 010-14 Ф, за умовами якого в порядку та на умовах визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошових вимог до боржника, найменування та реквізити яких вказуються у Додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною (надалі - Боржник) та здійснювати факторові плату за користування фінансуванням.

Відповідно до п. 2.2. генерального договору факторингу, клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за продукцію, поставлену з умовою відстрочки платежу або інших умовах вказаних у додаткових угодах до цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2014р., між фактором та клієнтом було підписано Додаткову угоду № 04 до генерального договору факторингу № 010-14 ФФ від 05.02.2014р., за умовами якої клієнт відступає факторові майбутню грошову вимогу до боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (надалі - боржник) за грошовими зобов'язаннями, які виникли відповідно до договору постачання № 381 від 08.12.2011р. Пунктом 1.2. даної додаткової угоди встановлено, що сума грошового зобов'язання боржника згідно вказаного основного договору складає 173766,96 грн., разом з ПДВ.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторинг» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Амстор» повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

У зв'язку з вищевикладеним за переконанням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг" має достатні підстави для стягнення з відповідачів існуючого боргу та санкцій.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось вище, 08 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Амстор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морська перлина» було укладено договір постачання № 581, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується на власний ризик виготовити та поставити товар під знаком для товарів та послуг «добра Vвигода», право власності на який належить покупцю на підставі заявки № m 2011 18604 від 23.11.2011р., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити виготовлений та поставлений постачальником товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в березні 2014 року на виконання умов Договору Продавець передав на загальну суму - 173 766,96 грн., що підтверджується товарними накладними № РН-0000040 від 03.03.2014р. та № РН-0000049 від 10.03.2014р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а покупець отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до п. 9.3. Генерального договору факторингу, Клієнт відповідає перед Фактором за невиконання або неналежне виконання Боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання Фактором. При цьому Клієнт та Боржник несуть перед Фактором солідарну відповідальність до повного виконання зобов'язань перед фактором, відповідно до умов основного договору з узгодженими сторонами додатками.

Отже, позивач заявив до стягнення суму основного боргу - 173 766,96 грн., за договором № 581 від 08.12.2011р.

Відповідно до статей 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Таким чином, враховуючи надані документи, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідачів за період за Договором на постачання доведено позивачем, не спростовано відповідачами та становить 173 766,96 грн. Доказів погашення зазначеного боргу відповідачами суду не надано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів оплати заборгованості сторонами суду не надано. Таким чином заборгованість відповідачів перед позивачем станом на день вирішення спору становить 64 986,12грн. та не була сплачена за товарною накладною, яка долучені до матеріалів справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 173 766,96 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів 6603,15 грн. інфляційних та 1075,75 грн. - 3% річних.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1075,57 грн. та інфляційних в сумі 6603,15 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який судом перевірений та визнаний обгрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі не скористались наданим їм правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростували.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговельний будинок"АМСТОР" (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, код ЄДРПОУ 32516492) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 36698790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17, код ЄДРПОУ 34532977) 173 766 (сто сімдесят три тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 96 коп. - суму основної заборгованості, 1 075 (одну тисячу сімдесят п'ять) грн. 57 коп. - 3% річних, 6 603 (шість тисяч шістсот три) грн. 15 коп. - інфляційних нарахувань та 3 628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн.. 91 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.08.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.