Постанова

від 26.08.2014 по справі 2/58/5022-718/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 2/58/5022-718/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г. М.

суддів: Кравчук Н. М.

Якімець Г.Г.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ», с.Біла, Тернопільський район від 13.06.2014р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 03.06.2014р.

у справі № 2/58/5022-718/2012

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ», с.Біла, Тернопільський район

про стягнення 94532,73грн. заборгованості,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - підприємець

від відповідача: не з'явився

23.06.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ» на рішення господарського суду Тернопільської області від 03.06.2014р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року у склад колегії для розгляду справи №2/58/5022-718/2012 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 25.06.2014р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 15.07.2014р.

У зв'язку із перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року у склад колегії для розгляду справи №2/58/5022-718/2012 замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Якімець Г.Г.

Розгляд справи відкладався до 26.08.2014р.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а також на те, що пояснення представника були заслухані в судовому засіданні 15.07.2014р., колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.06.2014р. у справі №2/58/5022-718/2012 (суддя Сидорук А.М.) позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" на користь позивача - 94532,73грн. заборгованості по оренді автомобіля за укладеним договором від 11.06.2010р. та 1 890 грн. 65 коп. в повернення сплаченого судового збору. Крім цього, повернено з державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 0,85 грн. зайво сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Оскільки відповідачем не подано доказів сплати орендної плати за користування орендованим автомобілем, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить його частково скасувати, і прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задоволити частково в частині стягнення 20825,84грн. основного боргу та 1827,00грн. судового збору.

Зокрема, на думку скаржника судом першої інстанції не враховано, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2014 року по справі № 9/61/5022-859/2012 за позовом ТзОВ «Тернопільпромгаз ЛХЗ» до ФОП ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди №2 від 31.05.2010р. та додатків до договору оренди №2 від 31.05.2010р. визнано недійсними договір оренди №2 від 31 травня 2010р. щодо оренди кунга та додатки до договору оренди №2 від 31 травня 2010р. про те, що орендна плата за користування кунгом з 01.09.2010р. буде становити 200,40 грн., з 01.12.2010р. - 200,20 грн. та з 01.02.2011р. - 202,90 грн., укладені між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тернопільпромгаз ЛХЗ". Тому на думку скаржника, вимоги щодо стягнення заборгованості за користування кунгом є безпідставним. Крім цього, на думку скаржника, позивачем невірно вказано кількість балонів, які передавалися в оренду, у зв'язку з чим, невірно здійснено розрахунок орендної плати за балони. Також скаржник вважає невірним розрахунок орендної плати за контейнери і за оренду автомобіля, оскільки стверджує, що дія Додатку від 01.10.2010р. поширюється на розмір орендної плати в сумі 5400 грн. тільки у жовтні 2010 року, оскільки товариство не підписувало із ПП. ОСОБА_2 жодних документів, які б свідчили про встановлення орендної плати в розмірі 5400грн. та здійснення відповідачем оплати у даній сумі в наступних місяцях. При цьому зазначає, що вантажний автомобіль ЗІЛ 130 СПГ бортовий-С, 1985 року випуску, шасі № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1 у березні 2012 року був повернений позивачу, тому й нарахування орендної плати за квітень, травень та червень 2012 року є безпідставним.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 09.07.2014р. за вих.№1 (вх.№01-04/3881/14 від 11.07.2014р.) ПП ОСОБА_2 спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 червня 2010 року між ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ", ("Орендар"), з однієї сторони, та ПП ОСОБА_2, ("Орендодавець"), з другої сторони, було укладено договір оренди автомобіля.

Згідно п.1 Договору "Орендодавець" надає, а "Орендар" приймає в оренду вантажний автомобіль ЗІЛ-130 СПГ бортовий - С, 1985 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три роки.

Згідно п.3 Договору Орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами в розмірі 400 грн. на місяць. Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця.

Згідно п.2 Договору оцінка найманого автомобіля становить 25 000 грн.

Згідно п.4 Договору розмір найомної плати може бути змінено за згодою сторін.

Вантажний автомобіль згідно акту прийому-передачі до договору оренди автомобіля № 3 від 11.06.2010 року /підписаного орендодавцем та орендарем/ був переданий ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ".

01 жовтня 2010 року між ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" - "Орендар" та ПП ОСОБА_2 - "Орендодавець" був підписаний Додаток до договору оренди автомобіля від 11.06.2010 року, в якому сторони зазначили про те, що п.3 договору слід читати: "3. Орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами в розмірі 5400 гривень на місяць. Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця."

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із договору оренди автомобіля від 11.06.2010 р., сторони встановили оренду плату за оренду вантажного автомобіля в грошовій формі та її розмір: з 11.06.2010р. становив 400, грн. на місяць; з 01.10.2010 р. - 5400 грн. на місяць.

За період дії договору оренди автомобіля від 11.06.2010 р., відповідачу нараховано 115 000,00грн.

Однак, ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" перераховано позивачу з призначенням платежу " за оренду автомобіля" лише 20 467 грн. 27 коп.

Проведення відповідачем часткової проплати підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку ПП ОСОБА_2

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 94532,73грн. підтверджуються матеріалами справи, а тому судом першої інстанції стягнені з відповідача на користь позивача правомірно.

Доводи скаржника про невірність розрахунку суми боргу за оренду автомобіля, оскільки на його думку дія додатку від 01.10.2010 р. поширюється на розмір орендної плати в сумі 5400,00 грн. тільки у жовтні 2010 р., оскільки товариство не підписувало із ПП ОСОБА_2 жодних документів які б свідчили про встановлення орендної плати в розмірі 5400,00 грн. та здійснення відповідачем оплати у даній сумі в наступних місяцях, судом апеляційної інстанції відхиляються, зважаючи на наступне.

Рішенням від 07.12.2012 р. по справі № 16/54/5022-852/2012 за позовом ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" до відповідача ФОП ОСОБА_2 про визнання додатку від 01.10.2010 р. до договору оренди автомобіля від 01.06.2010 р. недійсним, в позові відмовлено в повному обсязі. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні даного позову, господарський суд Тернопільської області посилався на те, що додаток від 01 жовтня 2010 року є додатковою угодою, яка укладена між сторонами, і якою внесено зміни в п.3 договору від 01.06. 2010 року оренди автомобіля, зокрема, що стосуються зміни розміру орендної плати. Зокрема, суд виходив з того, що платіжним дорученням № 97 від 09.12.2010р. згідно накладної № 24 від 29.10.2010р. товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" було проведено оплату за оренду грузового автомобіля в сумі 5000,00грн., тобто відповідач прийняв до виконання додаток від 01.10.2010р. Таких же висновків дійшов і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 05.06.2013 р. по даній справі (а.с.142-144).

Посилання скаржника на ту обставину, що вантажний автомобіль ЗІЛ-130 СПГ бортовий-С,1985 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 у березні 2012 р. повернутий ПП ОСОБА_5, у зв'язку з чим, неправомірним є нарахування орендної плати за квітень, травень та червень 2012 р. суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували факт передачі чи повернення спірного автомобіля позивачу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Перевіривши правильність розрахунку суми боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність задоволення вимог позивача щодо стягнення 94532,73грн. заборгованості.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано рішення господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2014 року по справі № 9/61/5022-859/2012 за позовом ТзОВ «Тернопільпромгаз ЛХЗ» до ФОП ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди №2 від 31.05.2010р. та додатків до договору оренди №2 від 31.05.2010р. визнано недійсними договір оренди №2 від 31 травня 2010р. щодо оренди кунга, а також невірність розрахунків заборгованості за оренду балонів та контейнерів, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості лише за оренду автомобіля.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ» залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 03.06.2014 року у справі №2/58/5022-718/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Якімець Г.Г.

Повний текст постанови

виготовлено 28.08.2014р.