Постанова

від 20.08.2014 по справі 907/619/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа № 907/619/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мирутенко О.Л.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Закарпаттявторкольормет»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.07.2014р.

у справі № 907/619/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кордон», м.Тячів

до дочірнього підприємства «Закарпаттявторкольормет», м.Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 42500,00 грн. за договором оренди нежитлових приміщень ,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від позивача - не з»явився

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.07.2014р. у справі № 907/619/14 (суддя Русняк В.С.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Кордон», м.Тячів та стягнуто з дочірнього підприємства «Закарпаттявторкольормет», м.Ужгород 42500,00 грн., в тому числі 17500,00 грн. заборгованості по орендній платі, 25000,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - дочірнє підприємство «Закарпаттявторкольормет» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Кордон», суд першої інстанції помилково визнав встановленими та доведеними обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, і які належним чином в судовому засіданні доведені не були. Крім того, судом не взято до уваги документальні докази - листи про розірвання договору оренди та пропозицію прийняття орендованого майна по акту прийому-передачі, які направлялись на адресу позивача.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Між публічним акціонерним товариством "Кордон" (орендодавець - позивач) та дочірнім підприємством "Закарпаттявторкольормет" (орендар - відповідач) 15.02.2013р. було укладено договір оренди №4 , за яким орендар мав передати в оренду орендодавцю відкритий майданчик з твердим покриттям площею 850 м.кв. та два приміщення площею 170 м.кв. під розміщення та проведення виробничої діяльності підприємства по заготівлі, переробці металобрухту, яке розташоване за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Заводська, 1. Зазначений майданчик та два приміщення були передані в оренду орендареві за актом прийому- передачі об'єктів оренди від 15.02.2013 року.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється Договором найму.

Згідно з п. 4 Договору орендар зобов'язався щомісячно, не пізніше 30 (тридцятого) числа поточного місяця сплачувати орендодавцеві орендну плату за наступний місяць визначену у п.4.1 договору за кожен місяць орендного користування, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Однак, орендар не виконував цей обов'язок належним чином, відтак орендна плата за договором не сплачувалась в строки передбачені п.4.2 договору, що підтверджується довідкою орендодавця.

Також згідно вищезгаданого договору оренди відповідач повинен був повернути 31 грудня 2013 року орендоване майно ПАТ "Кордон", про що, згідно договору оренди, повинен був бути складений акт прийому - передачі (цього вимагає і ст.795 Цивільного кодексу України). Однак станом на 01.06.2014 року орендоване майно (приміщення) позивачу не передано (не повернуто з оренди). Так як орендоване майно не повернуто з оренди станом на день звернення позивача із позовом, у відповідності до ст.785 Цивільного кодексу України відповідачеві позивачем також нараховано орендну плату у подвійному розмірі місячної орендної плати за січень, лютий, березень, квітень, травень 2014 року у сумі 25000 грн.

Станом на 01.06.2014 року сума боргу відповідача перед позивачем за червень - грудень 2013 року складає 17500,00 (сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень та за січень - травень 2014 року 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень, (довідка-розрахунок додається).

Згідно із ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк встановлений договором. Строк дії даного договору сторони визначили терміном до 31.12.2013р. (п.8.3 даного договору).

Позивачем за спірний період надсилались на адресу відповідача рахунки на оплату та акти наданих послуг по оренді майна за минулий місяць, один екземпляр якого повинен бути підписаний орендарем та повернутий орендодавцю на протязі трьох днів з дня отримання акту, що підтверджується поштовими квитанціями. Відповідач не повернув їх на адресу позивача та доказів про причини відмови підписувати акти наданих послуг не надіслав позивачу.

Згідно п. 2.2 договору після закінчення строку дії цього договору, а також у випадку його досторокового розірвання сторонами, орендар звільняє та передає орендодавцеві майно на протязі двох календарних днів з дня настання таких випадків, відповідно до чого сторони складають та підписують акт.

Віповідно до п. 8.5 договору, даний договір може бути розірваний достроково з ініціативи однієї із сторін, попередивши іншу сторону про це не менш як за 15 календарних днів до бажаної дати розірвання договору.

На час подання позовної заяви акт про передачу майна відповідачем позивачу відповідно до умов договору сторонами не подано. Відповідач мотивує свою несплату за договором оренди його розірванням з 01.07.2013р. посилаючись на лист № 15/07 від 15.07.2013р., надісланий на адресу позивача, а тому рахує, що оскільки договір розірваний ним в односторонньому порядку, а тому відсутні підстави для сплати орендної плати за спірний період.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог с. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України та ч.7 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 3 ст. 285, ст. 286 Господарсько кодексу України визначено, що орендар, зокрема зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову відповідач зобов'язання по сплаті оренди згідно умов договору не виконав, суму заборгованості за лютий-грудень 2013р. сплатив частково на суму 8750,00 грн. заборгованість за цей період по орендній платі становить 17500,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати за час дії договору у розмірі 17500,00 грн. є правовірними.

Згідно п. 2.2 договору сторонами передбачено, що після закінчення строку дії договору, а також у випадку його дострокового розірвання сторонами, орендар звільняє та передає орендодавцеві майно на протязі двох календарних днів з дня настання таких випадків, відповідно до чого сторони складають та підписують акт.

На день заявлення позову відповідач не подав доказів про повернення майна позивачу та складання акту прийому-передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільно кодексу України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Обов'язки орендаря (наймача) у відносинах оренди (найму) не обмежуються строком дії договору оренди (найму) й наявні після його припинення.

Ст. 785 Цивільно кодексу України зобов'язує орендаря (наймача) у разі припинення договору оренди ( найму) повернути орендодавцю річ. При цьому йдеться як про припинення договору оренди (найму) в результаті закінчення строку його дії, так і про дострокове припинення договору оренди на вимогу будь- якої зі сторін.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди на час подання позовної заяви не виконав, в зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з січня - травень 2014р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 25000,00 грн.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 Цивільно кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею) передбаченою п.1 ч.2 ст. 258 Цивільно кодексу України, оскільки на відміну від приписів ст. 549 Цивільно кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 2.2 договору оренди сторони передбачили, що у випадку закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний звільнити та передати орендодавцеві майно на протязі двох календарних днів з дня настання таких випадків про що сторони складають та підписують акт прийому - передачі.

Відповідач не подав суду належних доказів, які б спростували доводи позивача про звільнення відповідачем приміщень відповідно до умов розділу 3 п.п. 3.3.10 договору.

Подані відповідачем листи про дострокове розірвання договору від 15.07.2013р № 15/07 саме 15.07.2013р. та докази про надіслання на адресу позивача акту приймання - передачі орендованого майна судом вірно не прийняті до уваги, оскільки не подано доказів про їх надіслання на адресу позивача. Крім того, як зазначалось вище дострокове розірвання договору без передачі майна по акту орендодавцю не є підставою для несплати орендних платежів.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.07.2014р. у справі № 907/619/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 27» серпня 2014 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мирутенко О.Л.