Ухвала

від 18.08.2014 по справі 171/2183/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4929/14 Справа № 171/2183/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Марченко Н. В. Доповідач - Дерев'янко О.Г. Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,

суддів: Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі: Гасановій С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Криворізької міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області

на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_4. За життя ОСОБА_4 не склала заповіт. Спадкоємцем першої черги є син померлої, його батько ОСОБА_3, який спадщину не прийняв. Померлій належало майно - земельна ділянка площею 7,9515 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради. Оскільки він проживав з бабусею останні роки її життя, та через малолітній вік не міг самостійно зареєструвати своє постійне місце проживання зі спадкодавицею, позивач просив суд задовольнити його позов, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляцiйнiй скарзi Криворізької міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, при ухваленні рішення порушено норми матерiального та процесуального права, тому ставить питання про скасування рішення суду та прийняти нове, яким позивачу відмовити у задоволенні позову.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка є матір'ю ОСОБА_3, та бабусею ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.81), та свідоцтвами про укладення шлюбу та народження. (а.с.6-8).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не складала заповіт.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 02-14 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, із заявою про прийняття спадщини звернувся: 16.04.2014 року онук ОСОБА_2, інші особи втому числі ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини не звертались.(а.с.79-92)

Приватним нотаріусом листом від 19.08.2013 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 (а.с.13)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДП № 071460, виданого на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 770/1-р-03 від 28.11.2003 р. ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 7.9515 га на території Володимирівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.11)

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .

Згідно зі ст.. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном із дозволу органу опіки та піклування (встановлених частинами 2 - 4 ст. 1273 ЦК).

Отже, для малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також тих, цивільна дієздатність яких обмежена, законодавець робить виняток і незалежно, де і з ким вони проживають і чи подали заяву до нотаріуса про прийняття спадщини у встановлений законом строк, вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо їх представники від спадщини не відмовилися.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що такої відмови батьками позивача не подавалось.

Таким чином, при вирішенні спору судом першої інстанції правильно та обґрунтованого дійшов висновку про, що неповнолітній ОСОБА_2, якому на час смерті бабусі ОСОБА_4 було 16 років та який є спадкоємцем за законом, прийняв спадщину в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК, а тому оскільки інші спадкоємці спадщину не прийняли, суд обгрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 та визнав за ним право власності на в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 7.9515 га кадастровий номер 1220382200-01-043-0027 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володимирівської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту Серія ДП № 071460, виданого на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 770/1-р-03 від 28.11.2003 р. Апостоловським районним відділом земельних ресурсів.

Що стосується доводів апелянта відносно не проживання позивача із спадкодавцем та неприйняття ним спадщини, колегія суддів вважає, що такі посилання в силу вище викладеного прийняти не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону. За цих же обставин посилання апелянта щодо пропуску позивачем строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Криворізької міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області - відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :