Постанова

від 19.08.2014 по справі 826/8154/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2014 року 09:30 № 826/8154/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрлегсировина» до про Сумської митниці Міндоходів визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2013 № 805170000/2013/000203/2. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлегсировина» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Сумської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2013 № 805170000/2013/000203/2 та визнання протиправними дій щодо коригування митної вартості.

Ухвалами суду від 21.07.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 29.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, заперечень на позов не надав, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28 грудня 2012 між позивачем (покупець) та Компанією Super Protective Shoes (Pvt.) Ltd. (продавець) укладено контракт № ULS/SPS/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцю по договірним цінам і в погодженій кількості товар згідно генеральної специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, до ввезення товарів на митну територію України позивачем подано попередню митну декларацію № 805170000/2013/3211 від 06.12.2013.

12 грудня 2013 товар розміщено на складі ТОВ «Таланпром» згідно договору відповідального зберігання № 212/2 від 01.09.2013 (МД № 05170000/2013/003244). З метою розмитнення поставленого товару позивачем була заповнена та подана до митного оформлення митна декларація № 805170000/2013/003254 від 16.12.2013, до якої були додані наступні документи:

- карта обліку особи, яка здійснює операції з товарами 100/2012/0005158 від 22.02.2013;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) 327/1 від 09.12.2013;

- коносамент (Bill of lading) DACILKP133654 від 07.11.2013;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000493 від 11.12.2013;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, платіжне доручення № ЕХР/1768&1769/2013 від 10.11.2013;

- виписка з бухгалтерської документації б/н від 28.10.2013;

- каталог виробника товару від 13.12.2013;

- прейскурант (прайс-лист виробника) товару б/н від 01.06.2013;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Укрпромзовнішекспетриза № 5660 від 10.12.2013;

- розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 28.10.2013;

- рахунок-фактура (інвойс) № S-83 від 28.10.2013;

- пакувальний лист б/н від 28.10.2013;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, генеральна специфікація до додаткової Угоди № 3 від 04.07.2013 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 5 від 04.11.2013;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, специфікація № 5 від 18.09.2013;

- зовнішньоекономічний договір № ULS/SPS/1 від 28.12.2012;

- внутрішній договір складського зберігання, договір відповідального зберігання № 12/2 від 01.09.2013;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/25645 від 10.04.2013;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України № 9072700612, видана ДПІ у Голосіївському р-ні. м. Києва 13.11.2013;

- сертифікат відповідності № UA.001.L00107-13 від 01.06.2013;

- декларація про відповідність (виробник, або уповноважена ним особа чи постачальник у встановлених техн. регламентами випадках) № UA.001.D.10142-13 від 01.06.2013;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (для товарів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 09.12.2013;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 09.12.2013;

- відомості про тару та упаковку;

- сертифікат про походження товару загальної форми V-10977 від 01.12.2013;

- сертифікат ISO від 12.04.2012;

- сертифікат ISO від 24.04.2012;

- акт зважування контейнеру б/н від 09.12.2013;

- екологічна декларація № 38783 від 05.12.2013;

- лист відправника про оплату фрахту б/н від 19.11.2013;

- лист відправника про страхування б/н від 31.10.2013;

- лист відправника про виробничі потужності б/н від 31.10.2013;

- наряд на відвантаження контейнеру № 327 від 05.12.2013;

- сертифікат якості виробника б/н від 26.11.2013;

- копія митної декларації країни відправлення № С20917 від 30.10.2013.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

16 грудня 2013 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000203/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст. 59 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме.

Так, основний метод не засновано тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Декларантом не надано запитувані документи.

В даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що митним органом в оскаржуваному рішенні жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять необ'єктивні відомості. Аналогічним чином, митним органом не вказано, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє такі твердження відповідача, як належні та допустимі докази коригування митної вартості імпортованих товарів за другорядним методом, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно із пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

З урахуванням положень ст. 53 Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті Митного кодексу України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що позивачем обрано метод визначення митної вартості товару не у відповідності до умов, наведених у главі 9 Митного кодексу України та наданням позивачем документів, які, на думку митного органу, не підтверджують числові значення митної вартості.

Разом з тим, жодних додаткових документів від позивача суб'єкт владних повноважень не витребовував, процедуру консультацій не проводив, що матеріалами справи не спростовується.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Сумської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 16.12.2013 №805170000/2013/000203/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнати протиправними дій відповідача щодо коригування митної вартості товарів, в результаті чого прийнято рішення № 805170000/2013/000203/2 від 16.12.2013, адже позивач не вказує в позові, які саме дії відповідача, на його думку, є протиправними.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів від 16.12.2013 № 805170000/2013/000203/2 про коригування митної вартості товару.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 99 коп. присудити на користь ТОВ «Укрлегсировина» (код ЄДРПОУ 32304111) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський