Постанова

від 22.08.2014 по справі 826/10596/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 22 серпня 2014 року                  10:32                          № 826/10596/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості № 100250001/2014/000075/2 від 25.04.2014. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що коригування митної вартості за резервним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни із застосуванням попередніх п'яти методів. Посилався на наявність усіх, передбачених Митним кодексом України, документів, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що позивач надав митному органу документи, що мали розбіжності, а саме: умовами договору перевезення передбачена наявність заявок, які не були надані позивачем при митному оформленні. У зв'язку з неподанням позивачем додаткових документів, митним органом було визначено митну вартість імпортованих товарів за резервним методом. При цьому, відповідач посилається на витяг з цінової бази даних - Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України, у якій аналогічні ввезеним позивачем товари було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю. Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Між ТОВ «Оберон-Трейд» (Сторона В) та QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO.,LTD (Китай) (Сторона А) укладено контракт від 15.05.2013 №DS130515-1 (далі – Контракт №DS130515-1) про постачання товарів (автомобільних шин), номенклатура, кількість, асортимент та ціни яких визначаються у специфікаціях або рахунках, які є невід'ємними частинами даного Контракту. На виконання Контракту №DS130515-1 QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO.,LTD (Китай) поставив на адресу позивача партію шин гумових, пневматичних, для вантажних автомобілів всесезонних з універсальним протектором, безкамерні, нові, індекс навантаження – 148/145, індекс швидкості – L (120 км/год), посадочний діаметр - 22.5, типорозміру 275/70R 22.5 DSR 116 (далі – Товар). З метою митного оформлення партії товару, позивач подав до митного органу митну декларацію №100250001/2014/011132 від 22.04.2014, до якої додав наступні документи на підтвердження заявленої митної вартості:   - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0004947 від 22.11.2012; - акт про проведення огляду товарів № 500060702/2014/002558 від 19.04.2014; - CMR № 3527 від 17.04.2014; - Bill of Lading № 4352-0177-402.012 від 27.02.2014; - платіжне доручення, що підтверджує вартість товару № 27 від 19.11.2013; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14.04.2014 № дов.-71м.; - прайс-лист б/н від 30.06.2013; - висновок експертної організації від 09.04.2014 №1376; - Інвойс від 22.02.2014 № 14LO287-1839; - пакувальний лист від 22.02.2014; - рахунок-проформа від 16.08.2013 № А0816-3; - контракт від 15.05.2013 № DS130515-1; - договір про надання послуг митного брокера від 10.09.2013 № 30; - договір про перевезення від 20.08.2013 № KH123FS; - сертифікат походження товару; - екологічна декларація. Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). 25 квітня 2014 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000075/2, якими митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості товару стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме. При здійсненні аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів, виявлено, що вони містять неповні дані, а саме: 1) прайс-лист виробника датований червнем 2014, в той час як інвойс датовано серпнем 2013; 2) в прайс-листі не зазначено торгівельної марки, а тільки розмір та модель товару; 3) в перекладі експортної декларації країни відправлення від 24.02.2014 вказано інший номер коносаменту аніж той, що надано до митного оформлення; 4) в коносаменті та договорі указано різні адреси вантажоотримувача; 5) коносамент видано пізніше експортної декларації; 6) експертний висновок не містить електронних адрес Інтернет – сайтів, з яких експертом отримано інформацію; 7) в наданих виписках з бухгалтерської документації не вказано інформацію про шини марки Doublestar.   За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту. Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє такі твердження відповідача, як належні та допустимі докази коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом, враховуючи наступне. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З урахуванням положень ст. 53 Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті Митного кодексу  України. Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що позивачем обрано метод визначення митної вартості товару не у відповідності до умов, наведених у главі 9 Митного кодексу України та наданням позивачем документів, що, на думку Київської регіональної митниці, не підтверджують числові значення складових митної вартості. На підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: -          транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; -          виписку з бухгалтерської документації; -          інші документи (за бажанням). Додатково витребуваних документів позивачем не надавалось. Суд звертає увагу на те, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах. Так, посилання митного органу, як на підставу для надання додаткових документів, на відсутність в прайс-листі торгівельної марки товару спростовується належним чином завіреною копією прайс-листа (а.с. 108 – 110 Том І) в якому на першому аркуші чітко зазначено марку товару «AOSEN/DOUBLESTAR brand tires», чого відповідачем до уваги не прийнято. Доводи контролюючого органу про те, що прайс-лист (а.с. 108 Том І) датований червнем 2014, в той час як проформа-інвойс (а.с. 23 Том І) датований 16.08.2013 судом відхиляються, адже порівняльний аналіз рівня цін на імпортований товар як в червні 2014 так і в серпні 2013 дає змогу прийти до висновку, що рівень цін залишився ідентичним, внаслідок чого твердження відповідача про наявність в прайс-листі неповних та/або недостовірних даних є помилковим.    Стосовно доводів контролюючого органу з приводу того, що в перекладі експортної декларації країни відправлення від 24.02.2014 (а.с. 38 Том І) вказано інший номер коносаменту аніж той, що надано до митного оформлення, суд зазначає наступне. Фактично документ, який ідентифіковано митницею як коносамент № 570885940 (а.с. 100 Том І), являє собою документ під назвою «Non-negotiable waybill», тобто письмове підтвердження власника судна - MAERSK Line на адресу експедитора ДП «Кюне і Нагель» в особі Agent of Blue Anchor Line про фрахт 62 кубічних метрів морського судна з метою перевезення придбаного позивачем товару. Згідно ч. 1 ст. 137 Кодексу торгівельного мореплавства України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Як вбачається зі змісту документу Non-negotiable waybill, даний документ не відповідає вимогам до коносаменту в розумінні національного законодавства України, оскільки не містить в собі доказу приймання перевізником (ДП «Кюне і Нагель» в особі Agent of Blue Anchor Line) вантажу – не містить відтиску штампу агента перевізника. При цьому, як до митного оформлення, так і до матеріалів справи (а.с. 101 Том І) позивачем надано належним чином завірену копію коносаменту № 4352-0177-402.012 від 27.02.2014, яка містить в правому нижньому кутку відтиск штаму агента перевізника - Agent of Blue Anchor Line, що підтверджує приймання перевізником товару, чого відповідачем до уваги не прийнято. Більш того, в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України експортна декларація країни відправлення не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товару, внаслідок чого визначення митної вартості товару за резервним методом з посиланням на інформацію, викладену в митній декларації країни відправлення є неправомірним. З приводу витребування додаткових документів внаслідок того, що в коносаменті та договорі про транспортне експедирування вказано різні адреси експедитора суд зазначає, що відмінність в юридичній та фактичній адресі підприємства жодним чином не свідчить про приховування/заниження декларантом показників складових митної вартості товару, а місцем вигризки товару, в даному випадку, є не адреса експедитора,  а м. Одеса, внаслідок чого такі доводи контролюючого органу є необґрунтованими.   Посилання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на те, що коносамент видано пізніше експортної декларації, як на підставу витребування додаткових документів та, як наслідок, відмови позивачу у визначенні митної вартості за першим методом судом відхиляються, адже згідно листа нерезидента QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO.,LTD (Китай) (а.с. 102 Том І) процедура оформлення митної декларації в країні відправлення передбачає внесення в декларацію інформації про коносамент, згідно якого товар буде передано до перевезення. Як наслідок, позивач, з урахуванням особливостей митних формальностей країни відправлення, фактично не міг надати митну декларацію країни відправлення, яка складена до дати оформлення коносаменту. Твердження відповідача про відсутність у експертному висновку посилань на джерела отримання інформації та відсутність в бухгалтерських документах інформації про шини марки Doublestar, на переконання суду, не є достатніми підставами для визначення митної вартості товарів за резервним методом, адже дані документи є додатковими та можуть витребовувались та оцінюватись відповідачем виключно у випадку наявності у митного органу обґрунтованих претензій до документів, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, чого оскаржуване рішення в собі не містить. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому оскаржуване рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 25.04.2014 №  100250001/2014/000075/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 100250001/2014/000075/2 від 25.04.2014. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (код ЄДРПОУ 38080365) судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                             К.М. Кобилянський