Постанова

від 07.08.2014 по справі 826/9902/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року № 826/9902/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування наказів і податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування наказів і податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що закон не покладає на платника податку контрольних функцій по перевірці контрагентів на предмет належної подачі ними податкової звітності і сплати податків, а відтак всі докази, наведені в акті перевірки не дають підстав для висновку про безтоварність будь-яких господарських операцій або про нікчемність укладених угод, оскільки органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.11.2013 року №2526; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.01.2014 року №67; визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо порядку проведення перевірки та оформлення результатів перевірки ТОВ «Парус Плюс» (код ЄДРПОУ 33058948) - суб'єкта малого підприємництва; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року №22326552210, від 13.02.2014 року №22426552210, від 13.02.2014 року №10326551702, від 13.02.2014 року №10226551702, від 29.04.2014 року №22826551702.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на непідтвердженість фактичної поставки товарів (робіт, послуг), чим не підтверджується податковий кредит, а відтак податкові повідомлення-рішення прийняті за наявності законних на те підстав.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі направлень №1243/26-55-22-01 від 09.12.2013 року№1244/26-55-22-01 від 09.12.2013 року, №1245/26-55-22-01 від 09.12.2013 року, №1246/26-55-01, №202/26-55-17-02 від 09.12.2013 року, №1229/26-55-22-06 від 09.12.2013 року, №202/26-55-17-02 від 09.12.2013 року, №1229/26-55-22-06 від 09.12.2013 року, №1240/26-55-22-03 від 09.12.2013 року, згідно із п.п 75.1.2 п.75.1 ст.75, 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.11.2013 року №2526 в період з 09.12.2013 року по 23.01.2014 року проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлено порушення: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2. пп. 138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 281169 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 281169 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 298937 грн., в тому числі: за грудень 2011 року на суму 237435 грн., за січень 2012 року на суму 1460 грн., за квітень 2012 року на суму 60042 грн.; пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст..176 з урахуванням пп. «е» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.171.2 «а» ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 565,00 грн. (у т.ч.: за ІІІ кв. 2012 р. -459,00 грн., IV кв. 2012 р. - 106,00 грн.; п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку, ст. 51, п.70.16, ст. 70, пп.176.2 «б», п.1762 ст.176 Податкового кодексу України; п.2.6, п.2.10, п.3.3, п.3.5, п.3.7, п.4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме: не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на суму 362750 грн. 00 коп., перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 850 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складеного акт №86/26-55-22-01/33058948 від 29.01.2014 року про результати планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс» (код ЄДРПОУ 33058948) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення №22326552210 від 13.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 281169,00 грн.

податкове повідомлення-рішення №22426552210 від 13.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 298937,00 грн. за основним платежем, 74734,00 грн. - за штрафними санкціями.

податкове повідомлення-рішення №10326551702 від 13.02.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними санкціями.

податкове повідомлення-рішення №10226551702 від 13.02.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 706,00 грн., з яких 565,00 грн. за основним платежем, 141,00 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень останні залишені без змін, а скарга №2014-02/21 від 21.02.2014 року - без задоволення.

Крім того, на підставі акта перевірки №86/26-55-22-01/33058948 від 29.01.2014 року та рішення про результат розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.04.2014 року №5369/7/26-15-10-04-04 прийнято податкове повідомлення-рішення №22826551702 від 29.04.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 125,00 грн., з яких 100,00 грн. за основним платежем та 25,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач подав повторну скаргу від 30.04.2014 року №2014-04/29 до Міністерства доходів і зборів України, за наслідками розгляду якої прийнято рішення від 27.06.2014 року №11584/6/99-99-10-01-15 про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги - без задоволення.

Незгода з діями податкового органу та податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено види перевірок.

Так, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.75.1 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Стаття 77 Податкового кодексу України визначає порядок проведення документальних планових перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.77.6 ст.77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п.77.7 ст.77 Податкового кодексу України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначає ст. 81 Податкового кодексу України.

Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Як вбачається з оскаржуваного наказу №2526 від 27.11.2013 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Парус Плюс» документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року триватиме 20 днів з 09.12.2013 року по 10.01.2014 року.

Водночас, з копій направлень на перевірку вбачається, що прийняті вони на підставі наказу №2086 від 31.10.2013 року, з яким позивача не ознайомлено.

У зв'язку з цим, позивач листом №2013-12/30 від 25.12.2013 року звернувся до начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із проханням вручити під розпис копію наказу від 31.10.2013 року №2086 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві або надіслати його на податкову адресу ТОВ «Парус Плюс».

11.01.2014 року податковий орган на підставі п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України прийняв наказ №67 про подовження термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Парус Плюс» на 10 робочих днів, а саме з 11.01.2014 року по 23.01.2014 року.

Листом від 14.01.2014 року №2014-01/2 начальнику ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві позивач повідомив, що ТОВ «Парус Плюс» є суб'єктом малого підприємництва, тому термін його перевірки не повинен перевищувати 10 робочих днів (продовження строків перевірки можливе не більше як на 5 робочих днів).

Також, позивач 16.01.2014 року та 17.01.2014 року повідомив контролюючий орган про те, що на перевірку прибули особи, які не зазначені в наказі від 27.11.2013 року №2526, на підставі якого проводилась перевірка ТОВ «Парус Плюс». При цьому, позивач просив підтвердити юридичну легітимність знаходження на перевірці суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Парус Плюс» даних посадових осіб.

Доказів усунення виявлених позивачем під час проведення перевірки розбіжностей та порушень представником відповідача до суду не надано.

Крім того, як вбачається з листа №2014-01/8 від 28.01.2014 року в листі ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.01.2014 року №2058/10/26-55-22-01-01 ОСОБА_1 стверджує, що «згідно з планом-графіком проведення перевірок на грудень 2013 року термін проведення перевірки ТОВ «Парус Плюс» становить 10 днів. При підготовці наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.11.2013 року №2526 про проведення документальної планової перевірки було помилково зазначено термін проведення перевірки 20 робочих днів».

Водночас, перевірка ТОВ «Парус Плюс» тривала з 09.12.2013 року по 10.01.2014 року, що підтверджується листом №2014-01/3 від 15.01.2014 року та не заперечується відповідачем.

При цьому, план перевірки був вручений ТОВ «Парус Плюс» після закінчення перевірки та не містить конкретних термінів проведення перевірки та відпрацювання окремих питань.

Наведене в сукупності свідчить про порушення податковим органом вимог ст.82 Податкового кодексу України, а відтак наказ №2526 від 27.11.2013 року, наказ №67 від 11.01.2014 року підлягають скасуванню, а дії щодо проведення перевірки визнанню протиправними.

Як вбачається з акту перевірки №86/26-55-22-01/33058948 від 29.01.2014 року, податковим органом під час проведення перевірки відносно позивача використано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Статус-2008» (код ЄДРПОУ 36094507) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Галактика М» (код ЄДРПОУ 31890900) за грудень 2011 року Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, яким встановлено ознаки фіктивності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Статут-2008». За наслідками проведених заходів підрозділом ВПМ Лівобережної МДП м. Дніпропетровська ТОВ «Статус-2008» підпадає під категорію «транзитер» відповідно критеріальним показникам параметрів відбору та класифікації за категоріями і підлягає включенню до категорії «транзитер». В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від підприємств-постачальників ТОВ «Статус-2008», у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

При проведенні перевірки позивача використано також акт №18/226/35862497 від 09.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Колорфлекс» (код ЄДРПОУ 35862497) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень, травень 2012 року, згідно висновків якого по ТОВ «Колорфлекс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за березень, квітень, травень, липень 2012 року.

За сукупністю даних матеріалів, податковий орган прийшов до висновку, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Парус Плюс» та ТОВ «Статус-2008» та ТОВ «Колорфлекс».

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи, 01.04.2011 року між ТОВ «Статус-2008» та ТОВ «Парус Плюс» укладено договір №0104-11, згідно умов якого продавець передає покупцю у власність товари побутової хімії, канцелярські товари, паперову продукцію та інші офісні товари, для їх реалізації на умовах відстрочення оплати. Покупець реалізує товар, переданий продавцем на умовах, передбачених цим договором, третій стороні.

Згідно п.2.1 договору №0104-11 найменування та кількість товару, який передається від продавця покупцю, оформляється видатковими накладними та змінюється в залежності від потреб покупця.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: видаткова накладна №3 від 01.12.2011 року на суму 7038,36 грн., видаткова накладна №4 від 01.12.2011 року на суму 22550,22 грн., видаткова накладна №5 від 01.12.2011 року на суму 163441,94 грн., видаткова накладна №6 від 01.12.2011 року на суму 51433,20 грн., видаткова накладна №42 від 02.12.2011 року на суму 4702,51 грн., видаткова накладна №66 від 05.12.2011 року на суму 2327,45 грн., видаткова накладна №92 від 06.12.2011 року на суму 3381,11 грн., видаткова накладна №134 від 08.12.2011 року на суму 2209,55 грн., видаткова накладна №154 від 09.12.2011 року на суму 570390,00 грн., видаткова накладна №218 від 15.12.2011 року на суму 537024,00 грн., видаткова накладна №332 від 23.12.2011 року на суму 341,00 грн., видаткова накладна №475 від 30.12.2011 року на суму 1629,79 грн., видаткова накладна №476 від 30.12.2011 року на суму 14090,62 грн., видаткова накладна №477 від 30.12.2011 року на суму 7540,75 грн., видаткова накладна №478 від 30.12.2011 року на суму 7336,04 грн., видаткова накладна №479 від 30.12.2011 року на суму 6101,68 коп., видаткова накладна №480 від 30.12.2011 року на суму 32178,63 грн.; податкова накладна №3 від 01.12.2011 року на суму 7038,36 грн., податкова накладна №4 від 01.12.2011 року на суму 22550,22 грн., податкова накладна №5 від 01.12.2011 року на суму 163441,94 грн., податкова накладна №6 від 01.12.2011 року на суму 51433,20 грн., податкова накладна №42 від 02.12.2011 року на суму 4702,51 грн., податкова накладна №66 від 05.12.2011 року на суму 2327,45 грн., податкова накладна №92 від 06.12.2011 року на суму 3381,11 грн., податкова накладна №134 від 08.12.2011 року на суму 2209,55 грн., податкова накладна №154 від 09.12.2011 року на суму 570390,00 грн., податкова накладна №218 від 15.12.2011 року на суму 537024,00 грн., податкова накладна №332 від 23.12.2011 року на суму 341,28 грн., податкова накладна №475 від 30.12.2011 року на суму 1629,79 грн., податкова накладна №476 від 30.12.2011 року на суму 14090,62 грн., податкова накладна №477 від 30.12.2011 року на суму 7540,75 грн., податкова накладна №478 від 30.12.2011 року на суму 7336,04 грн., податкова накладна №479 від 30.12.2011 року на суму 6101,68 грн., податкова накладна №480 від 30.12.2011 року на суму 32173,63 грн.

23.02.2012 року між ТОВ «Колорфлекс» та ТОВ «Парус Плюс» укладено договір №12725, предметом якого є товари побутової хімії, канцелярські товари, паперова продукція та інші офісні товари для їх реалізації на умовах відстрочення оплати.

12.03.2012 року між ТОВ «Колорфлекс» та ТОВ «Парус Плюс» укладено договір №13027, згідно умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по друкуванню бланків на матеріалах замовника (папір формата А4 або А3), а також порізці (при необхідності) та пакуванню виготовлених бланків в пачки (по 1000 шт. в одній пачці).

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано: акт №1 прийому-передачі матеріалів від 02.04.2012 року, акт прийому-передачі готової продукції від 02.04.2012 року, акт прийому-передачі готової продукції від 02.04.2012 року, акт №16 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.04.2012 року, акт №16 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.04.2012 року, акт №17 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.04.2012 року, видаткова накладна №3 від 02.04.2012 року на суму 2025,22 грн., видаткова накладна №15 від 02.04.2012 року на суму 21096,92 грн., видаткова накладна №85 від 11.04.2012 року на суму 5932,86 грн., видаткова накладна №114 від 11.04.2012 року на суму 27714,04 грн., видаткова накладна №172 від 20.04.2012 року на суму 2327,72 грн., видаткова накладна №197 від 20.04.2012 року на суму 26096,00 грн., видаткова накладна №198 від 20.04.2012 року на суму 43200,00 грн., видаткова накладна №220 від 24.04.2012 року на суму 43219,20 грн., видаткова накладна №222 від 24.04.2012 року на суму 59389,20 грн., видаткова накладна №231 від 27.04.2012 року на суму 1088,76 грн., видаткова накладна №274 від 27.04.2012 року на суму 8438,03 грн., видаткова накладна №275 від 27.04.2012 року на суму 25800,00 грн., податкова накладна №3 від 02.04.2012 року на суму 2025,22 грн., податкова накладна №15 від 02.04.2012 року на суму 21096,92 грн., податкова накладна №16 від 02.04.2012 року на суму 31700,84 грн.,податкова накладна №17 від 02.04.2012 року на суму 35223,16 грн., податкова накладна №85 від 11.04.2012 року на суму 5932,86 грн., податкова накладна №114 від 11.04.2012 року на суму 27714,04 грн., податкова накладна №172 від 20.04.2012 року на суму 2327,72 грн., податкова накладна №197 від 20.04.2012 року на суму 26096,00 грн., податкова накладна №198 від 20.04.2012 року на суму 43200,00 грн., податкова накладна №220 від 24.04.2012 року на суму 43219,20 грн., податкова накладна №222 від 24.04.2012 року на суму 59389,20 грн., податкова накладна №231 від 27.04.2012 року на суму 1088,76 грн., податкова накладна №274 від 27.04.2012 року на суму 8438,03 грн., податкова накладна №275 від 27.04.2012 року на суму 52800,00 грн.

При цьому, податкова накладна має всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, з 01.01.11 року набрала чинності ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту зустрічної звірки контрагента, оскільки, інформація, викладена в зазначеному документі була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надала доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.11.2013 року №2526.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.01.2014 року №67.

Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо порядку проведення перевірки та оформлення результатів перевірки ТОВ «Парус Плюс» (код ЄДРПОУ 33058948) - суб'єкта малого підприємництва.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року №22326552210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року №22426552210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року №10326551702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року №10226551702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 року №22826551702.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов