Постанова

від 28.08.2014 по справі 820/14149/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 р. №820/14149/14

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, за результатами якої було складено акт від 01.07.2014 року № 2269/20-33-17-02-07 та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0015541702 від 17.07.2014 року.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства. Наполягав, що господарські операції підтверджені належно складеними первинним документами. Вважає, що у зв'язку із наведеним, винесене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та правомірність дій контролюючого органу. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2014р. відповідачем складено та направлено на адресу позивача запит №927/М/20-33-17-02 (а.с.13) про надання пояснень та їх документального підтвердження, в якому, з посиланням на норми податкового законодавства, просив позивача надати документи по господарським операціям з ТОВ "Террахім" за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

У відповідь на зазначений запит, позивачем листом від 06.05.2014р. вх.№ М/4377 (а.с.14-16) надано відповідачу документи щодо взаємовідносин з ТОВ "Террахім" за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

Вважаючи, що позивачем не в повному обсязі надано документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Террахім" за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., у зв'язку із чим відповідачем 20.06.2014р. прийнято наказ №1420 (а.с.17) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, в якому визначено термін проведення перевірки 01.07.2014р. (один робочий день).

Фахівцями відповідача 01.07.2014р., на підставі наказу №1420 від 20.06.2014р. та направлення №560 від 20.06.2014р., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Террахім" (код ЄДРПОУ 36883835) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки складено акт №2269/20-33-17-02-07 від 01.07.2014р. (а.с.19-33)

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено наступні порушення: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України. Донараховано податку на додану вартість 4546,30 грн., у тому числі за серпень 2011 року у сумі 4546,30 грн.; неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ (хімічна продукція) від контрагента-постачальника ТОВ "Террахім" на суму ПДВ 9526,09 грн. за серпень 2011 року, контрагентам-покупцям СВК "Дружба" податкове зобов'язання на суму 10668,00 грн. у серпні 2011р., ПАФ "Мир" податкове зобов'язання на суму 2475,09 грн. у вересні 2011 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав заперечення №08/07 від 08.07.2014р.(а.с.34-40), в яких вказав на недоліки проведеної перевірки, необґрунтованість висновків акту перевірки та просив відповідача визнати незаконним та скасувати акт №2269/20-33-17-02-07 від 01.07.2014р.

За результатами розгляду заперечень відповідачем прийнято рішення №8875/10/20-33-17-02-12 від 15.07.2014р. (а.с.41-44), яким висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки №2269/20-33-17-02-07 від 01.07.2014р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0015541702 від 17.07.2014р. (а.с.45), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5682,87 грн., з яких 4546,30 грн. - за основним платежем та 1136,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки від №2269/20-33-17-02-07 від 01.07.2014р. та з винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням №0015541702 від 17.07.2014р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Положеннями п.61.1, п.61.2 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, одним із видів податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки передбачені у ст.78 ПК України. Однією із таких підстав є ненадання пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що на адресу позивача надсилався інформаційний запит №927/М/20-33-17-02 від 17.04.2014р., на які було надано відповідь від 06.05.2014р. вх.№ М/4377.

З аналізу наданого листа-відповіді від 06.05.2014р. вх.№ М/4377 вбачається, що на запит не надано пояснень та документального підтвердження щодо передачі товару, товарно-транспортні накладні, відомості щодо стану розрахунків між підприємствами на початок та кінець перевіряємого періоду, тощо.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не в повному обсязі надано відповідь на запит №927/М/20-33-17-02 від 17.04.2014р., у зв'язку із чим відповідач мав право на проведення перевірки з підстав передбачених у п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Позивач посилався на неправомірність надсилання контролюючим органом вказаного вище запиту та не зазначення підстав для проведення перевірки.

З цього приводу, суд зазначає, що порядок надсилання контролюючим органом інформаційного запиту врегульований ст.73 ПК України.

Згідно п.73.3 ст.73 ПК України, у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, у разі отримання платником податків запиту, який складено із порушенням вимог податкового законодавства, останній звільняється від обов'язку надання запитуваної у ньому інформації.

Однак, позивач не скористався своїм правом на ненадання інформації за запитом контролюючого органу, не вказав на недоліки запиту №927/М/20-33-17-02 від 17.04.2014р., та вважав за необхідне надати на них відповідь.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання позивача на незаконність запиту №927/М/20-33-17-02 від 17.04.2014р.

З приводу виявлених порушень позивачем норм податкового законодавства суд зазначає наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу первинних документів, наданих позивачем до суду, вбачається наступне.

Між позивачем та ТОВ "Террахім" укладено договір №Х кфо-01/11 про постачання засобів захисту рослин від 22.08.2011р. На підтвердження виконання умов договору та подальшої реалізації позивачем надано декларації з ПДВ за серпень 2011 року №49969 від 20.09.2011р. та за вересень 2011 року №55207 від 19.10.2011р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень-вересень 2011 року, видаткові накладні на придбанні товари №РН-0000057 від 29.08.2011р., №РН-0000061 від 25.08.2011р., №РН-0000063 від 26.08.2011р., №РН-0000064 від 29.08.2011р.; отримані податкові накладні №53 від 23.08.2011р., №58 від 25.08.2011р., №59 від 26.08.2011р., №60 від 29.08.2011р.; видаткові накладні на продаж товарів №50 від 25.08.2011р., №52 від 29.08.2011р., №53 від 01.09.2011р., №54 від 30.08.2011р., №62 від 08.09.2011р., №64 від 19.09.2011р.; виписані накладні на продаж товару №50 від 23.08.2011р., №52 від 29.08.2011р., №53 від 01.09.2011р., №54 від 30.08.2011р., №62 від 08.09.2011р., №64 від 19.09.2011р.; виписки банку, платіжні доручення по операціях з контрагентом-постачальником ТОВ "Террахім" та наступними покупцями; реєстр отриманих та виданих накладних за серпень та вересень 2011 року; товарно-транспортні накладні.

З досліджених товарно-транспортних накладних (Нова пошта) неможливо з'ясувати, що відправником товару є саме ТОВ "Террахім" або його уповноважена особа. З цього приводу позивачем не надано жодних доказів чи доводів, а також не доведено, що особа як вказана у товарно-транспортних, як контактна особа, є уповноваженою особою ТОВ "Террахім".

Крім того, ні до перевірки, ні під час судового розгляду позивачем не надано до суду сертифікатів якості ТМЦ, а саме террон супер, які були об'єктом спірних господарських відносин. З цього приводу представником позивача також нічого не надано та не спростовано.

Більше того ні до перевірки, ні під час судового розгляду позивачем не надано належних доказів подальшої реалізації ТМЦ у взаємовідносинах з ПАФ "Мир" та СВК "Дружба".

З цього приводу суд наголошує, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів факту транспортування товару від позивача до ПАФ "Мир", а також перевіркою встановлено дебіторську заборгованість у взаємовідносинах позивача з ПАФ "Мир" у сумі 13827,54 грн., в той час коли загальна сума грошових зобов'язань між ними складає 14850,54 грн. Таким чином на момент проведення перевірки неможливо було встановити транспортування товару та руху коштів по взаємовідносинам між позивачем та ПАФ "Мир".

Щодо взаємовідносин з СВК "Дружба", то позивачем до перевірки не надано жодних доказів транспортування товару, або його переміщення від позивача, як постачальника, до покупця СВК "Дружба".

Таким чином суд дійшов висновку, що з наданих до перевірки та до суду первинних документів неможливо з'ясувати реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Террахім", а також факт подальшої реалізації ТМЦ до контрагентів-покупців ПАФ "Мир" і СВК "Дружба".

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межами повноважень та у спосіб визначений діючим податковим законодавством, а тому висновки акту перевірки №2269/20-33-17-02-07 від 01.07.2014р. є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. В свою чергу позивачем не надано до суду жодних належних доказів на спростування виявлених в ході перевірки недоліків, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29.08.2014 року.

Суддя Заічко О.В.