Рішення

від 19.08.2014 по справі 911/2826/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 911/2826/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств,

01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 21

до Приватного підприємства "Клінкер сервіс",

07541, Київська обл., м. Березань, вул. Привокзальна, буд. 1А

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

позивача - Мальчик Т.Ю. (довіреність від 15.07.2014 № 01-55);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київської обласної спілки споживчих товариств (далі - позивач) до Приватного підприємства "Клінкер сервіс" (далі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно займає цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138 та складається з наступних будівель та споруд: контора з гаражем, літ. «А», площею 1 199,6 кв.м.; прохідна, літ. «В», площею 21,8 кв.м.; майстерня, літ. «Г», площею 136,0 кв.м.; прохідна, літ. «Д», площею 52,3 кв.м.; столярна майстерня, літ. «Ж», площею 170,5 кв.м.; склад будівельних матеріалів, літ. «Н», площею 193,6 кв.м.; АЗС, літ. «З», площею 21,6 кв.м.; склад агрегатного, літ. «Е», площею 233,7 кв.м.; котельня з гаражем, літ. «К», площею 380,7 кв.м., яке належить позивачу на праві власності на підставі рішення господарського суду Київської області від 25.02.2011 у справі № 18/304-08/20/14, що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013, а враховуючи, що спірне майно є нерухомістю, то витребування його у відповідача, на переконання позивача, може полягати у виселенні відповідача зі спірного майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.08.2014.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву від 08.07.2014 № 01-50 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13587/14 від 11.07.2014) позивачем подано доповнення до заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2014 задоволено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, що зареєстроване на праві власності за Приватним підприємством "Клінкер сервіс" (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Привокзальна, буд. 1А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38065436), а саме: на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138 та складається з наступних будівель та споруд: контора з гаражем, літ. «А», площею 1 199,6 кв.м.; прохідна, літ. «В», площею 21,8 кв.м.; майстерня, літ. «Г», площею 136,0 кв.м.; прохідна, літ. «Д», площею 52,3 кв.м.; столярна майстерня, літ. «Ж», площею 170,5 кв.м.; склад будівельних матеріалів, літ. «Н», площею 193,6 кв.м.; АЗС, літ. «З», площею 21,6 кв.м.; склад агрегатного, літ. «Е», площею 233,7 кв.м.; котельня з гаражем, літ. «К», площею 380,7 кв.м.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 15508/14, 15509/14, 15510/14, 15511/14 від 14.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2014.

У судове засідання 05.08.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, розгляд справи відкладено на 19.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16908/14 від 19.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 19.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2011 у справі № 18/304-08/20/14 визнано за позивачем право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138 та складається з наступних будівель та споруд: контора з гаражем, літ. «А», площею 1 199,6 кв.м.; прохідна, літ. «В», площею 21,8 кв.м.; майстерня, літ. «Г», площею 136,0 кв.м.; прохідна, літ. «Д», площею 52,3 кв.м.; столярна майстерня, літ. «Ж», площею 170,5 кв.м.; склад будівельних матеріалів, літ. «Н», площею 193,6 кв.м.; АЗС, літ. «З», площею 21,6 кв.м.; склад агрегатного, літ. «Е», площею 233,7 кв.м.; котельня з гаражем, літ. «К», площею 380,7 кв.м.

На підставі вказаного судового рішення позивачем зареєстровано у передбаченому законом порядку своє право власності на зазначений цілісний майновий комплекс.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 рішення господарського суду Київської області від 25.02.2011 у справі № 18/304-08/20/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013 у справі № 18/304-08/20/14 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, а рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2011 залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, судом враховано, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин та помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Відтак, за результатами розгляду справи № 18/304-08/20/14 встановлено, що власником спірного цілісного майнового комплексу є позивач у даній справі.

На підставі Договору купівлі-продажу від 20.11.2012, що зареєстрований в реєстрі за № 2061, Приватне підприємство «КИТИ» продало спірний цілісний майновий комплекс фізичній особі ОСОБА_2 (копія Договору в матеріалах справи).

У свою чергу, ОСОБА_2, на підставі Договору купівлі-продажу від 11.03.2013, який зареєстрований в реєстрі за № 34, продав спірний цілісний майновий комплекс фізичній особі ОСОБА_3 (копія Договору в матеріалах справи).

Згодом спірний цілісний майновий комплекс ОСОБА_3 передано до статутного капіталу Приватного підприємства «Клінкер Сервіс» як внесок засновника, у зв'язку з чим, за відповідачем зареєстровано право власності на спірне майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25463852, яка сформована 12.08.2014 на запит господарського суду Київської області.

Питання про витребування спірного майна позивачем з чужого незаконного володіння вже було предметом судового розгляду, проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.06.2014 у справі № 6-16364св14 закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв'язку з тим, що суб'єктами спірних правовідносин є юридичні особи, а, відтак, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися господарським судом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд виходить з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2008 повністю задоволено позов Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. та визнано за Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем площею 1 199, 6 кв.м., прохідну 21, 8 кв.м., майстерню 136, 0 кв.м., прохідну 52, 3 кв.м., столярну майстерню 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів 193, 6 кв.м., АЗС 21, 6 кв.м., склад агрегатний 233, 7 кв.м., котельню з гаражем 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2008 скасовано рішення господарського суду Київської області від 03.06.2008 у справі № 18/304-08, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2008 у справі № 61/14Б-02/11/3 затверджено мирову угоду від 21.08.2008, яку укладену між кредитором - Приватним підприємством „КИТИ" та Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М.

За вказаною мировою угодою, Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки передало у власність Приватного підприємства „КИТИ", в рахунок погашення заборгованості, спірний цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009 ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2008 у справі № 61/14Б-02/11/3 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2009 у справі № 61/14Б-02/11/3 провадження у справі зупинено до вирішення справи про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2013 у справі № 61/14Б-02/11/3 ліквідовано юридичну особу - Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки та припинено провадження у справі про банкрутство Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки.

У мотивувальній частині вказаної ухвали встановлено, що у власності Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки нерухоме майно відсутнє, підтвердженням чого є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2013 № 5309710.

Зважаючи на вищевикладене, у Приватного підприємства «КИТИ» були відсутні правові підстави для продажу спірного цілісного майнового комплексу, позивач згоди на продаж вказаного майна не надавав, а, відтак, спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас, відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо).

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює порядок та умови, за яких власник має право витребувати свою річ від добросовісного набувача.

Пунктом 3 частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач у даній справі є власником спірного цілісного майнового комплексу, що встановлено відповідним судовим рішенням, і спірне майно вибуло з його володіння поза його волею.

Оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею, то, згідно з вимогами закону, воно може бути витребуване на користь власника від відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача є доведеною та обґрунтованою, у зв'язку з чим, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто, як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини 2 статті 54 і статті 55 Господарського процесуального кодексу України, такий обов'язок покладається на позивача.

Відповідно до письмових пояснень позивача визначення вартості майна здійснено на підставі вартості такого майна, за якою його внесено до статутного капіталу відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 975326, а саме: 175 000,00 грн.

Відповідно до ціни позову у розмірі 175 000,00 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 3 500,00 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 % до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Абзацом 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачається зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі.

Проте, з наявних у матеріалах справи оригіналів платіжних доручень від 08.07.2014 № 18 та від 08.07.2014 № 19 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 5 327,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 08.07.2014 № 19 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 1 827,00 грн.

Відшкодування решти судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3 500,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати із незаконного володіння Приватного підприємства «Клінкер сервіс» (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Привокзальна, буд. 1А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38065436) шляхом його виселення цілісний комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138 та складається з наступних будівель та споруд: контора з гаражем, літ. "А", площею 1 199,6 кв.м.; прохідна, літ. "В", площею 21,8 кв.м.; майстерня, літ. "Г", площею 136,0 кв.м.; прохідна, літ. "Д", площею 52,3 кв.м.; столярна майстерня, літ. "Ж", площею 170,5 кв.м.; склад будівельних матеріалів, літ. "Н", площею 193,6 кв.м.; АЗС, літ. "З", площею 21,6 кв.м.; склад агрегатного, літ. "Е", площею 233,7 кв.м.; котельня з гаражем, літ. "К", площею 380,7 кв.м.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Клінкер сервіс» (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Привокзальна, буд. 1А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38065436) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 21, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01753776) 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Повернути Київській обласній спілці споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 21, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01753776) з державного бюджету 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з платіжним дорученням від 08.07.2014 № 19.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук