Постанова

від 20.10.2014 по справі 911/2826/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа№ 911/2826/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Шевченка Е.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

за участю представників:

від позивача -Ситенак О.Д.,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Клінкер сервіс» від 11.09.2014

на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2014

у справі № 911/2826/14

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ

до приватного підприємства «Клінкер сервіс», м. Березань, Київської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області області від 19.08.2014 року (суддя Саванчук С.О.) задоволено позов Київської обласної спілки споживчих товариств та витребувано із незаконного володіння ПП «Клінкер сервіс» шляхом виселення цілісний комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач є власником спірного цілісного майнового комплексу, що встановлено відповідним судовим рішенням, і спірне майно вибуло з його володіння поза його волею.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що на момент придбання ним майна відсутні були заборони чи обмеження на відчуження, а також реєстрація права власності за іншими особами.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для її повного розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2011 у іншій справі № 18/304-08/20/14 визнано за позивачем право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з наступних будівель та споруд: контора з гаражем, літ. "А", площею 1199,6 кв.м.; прохідна, літ. "В", площею 21,8 кв.м.; майстерня, літ. "Г", площею 136,0 кв.м.; прохідна, літ. "Д", площею 52,3 кв.м.; столярна майстерня, літ. "Ж", площею 170,5 кв.м.; склад будівельних матеріалів, літ. "Н", площею 193,6 кв.м.; АЗС, літ. "З", площею 21,6 кв.м.; склад агрегатного, літ. "Е", площею 233,7 кв.м.; котельня з гаражем, літ. "К", площею 380,7 кв.м.

На підставі вказаного судового рішення позивачем зареєстровано у передбаченому законом порядку своє право власності на зазначений цілісний майновий комплекс.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 рішення господарського суду Київської області від 25.02.2011 у справі № 18/304-08/20/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013 у справі №18/304-08/20/14 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, а рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2011 залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, за результатами розгляду справи № 18/304-08/20/14 встановлено, що власником спірного цілісного майнового комплексу є позивач у даній справі.

В процесі ж розгляду вищевказаної справи про визнання за позивачем права власності на цілісний майновий комплекс щодо спірного майна були укладені наступні договори.

Зокрема, на підставі Договору купівлі-продажу від 20.11.2012, що зареєстрований в реєстрі за № 2061, ПП "КИТИ" продало спірний цілісний майновий комплекс фізичній особі ОСОБА_3 (копія Договору в матеріалах справи).

У свою чергу, ОСОБА_3, на підставі Договору купівлі-продажу від 11.03.2013, який зареєстрований в реєстрі за № 34, продав спірний цілісний майновий комплекс фізичній особі ОСОБА_4 (копія Договору в матеріалах справи).

Згодом спірний цілісний майновий комплекс ОСОБА_4 передано до статутного капіталу ПП "Клінкер Сервіс", як внесок засновника, у зв'язку з чим, за відповідачем зареєстровано право власності на спірне майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №25463852, яка сформована 12.08.2014 на запит господарського суду Київської області.

Питання про витребування спірного майна позивачем з чужого незаконного володіння вже було предметом судового розгляду, проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.06.2014 у справі № 6-16364св14 закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв'язку з тим, що суб'єктами спірних правовідносин є юридичні особи, а, відтак, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися господарським судом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно займає цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, який належить позивачу на праві власності на підставі рішення господарського суду Київської області від 25.02.2011 у справі № 18/304-08/20/14, що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013, а враховуючи, що спірне майно є нерухомістю, то витребування його у відповідача, полягає у звільненні комплексу відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив наступне.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2008 повністю задоволено позов Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. та визнано за Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки право власності на спірний цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2008 скасовано рішення господарського суду Київської області від 03.06.2008 у справі № 18/304-08, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2008 у справі № 61/14Б-02/11/3 затверджено мирову угоду від 21.08.2008, яку укладену між кредитором -ПП «Кити» та Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М.

За вказаною мировою угодою, Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки передало у власність ПП «КИТИ», в рахунок погашення заборгованості, спірний цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009 ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2008 у справі № 61/14Б-02/11/3 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2009 у справі № 61/14Б-02/11/3 провадження у справі зупинено до вирішення справи про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2013 у справі № 61/14Б-02/11/3 ліквідовано юридичну особу - Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки та припинено провадження у справі про банкрутство Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки.

У мотивувальній частині вказаної ухвали встановлено, що у власності Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки нерухоме майно відсутнє, підтвердженням чого є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2013 № 5309710.

Зважаючи на вищевикладене, у ПП "КИТИ" були відсутні правові підстави для продажу спірного цілісного майнового комплексу, позивач згоди на продаж вказаного майна не надавав, а, відтак, спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас, відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо).

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює порядок та умови, за яких власник має право витребувати свою річ від добросовісного набувача.

Пунктом 3 частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач у даній справі є власником спірного цілісного майнового комплексу, що встановлено відповідним судовим рішенням, і спірне майно вибуло з його володіння поза його волею.

За викладених обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею, то, згідно з вимогами закону, воно може бути витребуване на користь власника від відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 19.08.2014 у справі №911/2826/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Клінкер сервіс» - без задоволення.

2. Справу №911/2826/14 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді Е.О. Шевченко

В.О. Зеленін