Ухвала

від 07.08.2014 по справі 2а-877/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року м. Київ К/9991/67132/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011

у справі № 2а-877/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голоссар-21"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голоссар-21" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, про що складено акт № 3141/07-004/33412298 від 29.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.15.3.1 п. 15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» завищено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ за листопад 2010р.) на 287754грн., оскільки до декларації з ПДВ за листопад 2010 року підприємством безпідставно включено від'ємне значення попередніх податкових періодів (липень-грудень 2005р., січень - квітень 2006 року).

На підставі вищезазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000080700 від 20.01.2011, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 287754 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% та на суму 71938,50 грн. з посиланням на п.п 54.3.2 п. 54.3 ст.54 та п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та п.п 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкового органу підстав застосовувати до спірних відносин, які виникли у листопаді 2010 року (час формування позивачем показників декларації з податку на додану вартість), положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Така позиція відповідає конституційному принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України, за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 стосовно юридичних осіб вказав, що надання зворотної дії в часі може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого у даному випадку немає.

До того ж, як було встановлено судом апеляційної інстанції, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з посиланням на п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення надсилається контролюючим органом у разі зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податку відповідно до розділу V Податкового кодексу України.

Спірне задеклароване позивачем від'ємне значення податку на додану вартість розраховано останнім відповідно до п.п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Дана норма закону встановлює строк, не пізніше якого дозволено платникам податку на додану вартість подавати заяву на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів або на їх відшкодування у випадках, передбачених законодавством, зокрема на повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і не поширює такий строк на правовідносини, що виникли з приводу формування платником суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яке може бути заявлено до бюджетного відшкодування за визначених Законом України «Про податок на додану вартість»умов.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 у справі № 2а-877/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 у справі № 2а-877/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді М.І. Костенко С.Е. Острович