Ухвала

від 11.08.2014 по справі 804/13/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2014 р. м. Київ К/800/27133/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Горголь І.С.

за участю представників сторін:

позивача - Наталюк Н.В.

відповідача - Деревцова С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014

у справі № 804/13/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвуд-Проект»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвуд-Проект» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 07.12.2012 № 0002172305, № 0002182305.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано незаконними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Гринвуд-Проект» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, складено акт № 3444/221/35681257 від 16.11.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 145.1 ст. 145, п. п. 146.2, 146.3, 146.4 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 2 099 375 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10, 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1 505 394 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 07.12.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002172305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 103 603,50 грн., у т.ч.: 2 099 375 грн. основного платежу та 4 228,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002182305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 552 164,50 грн., у т.ч.: 1 505 394 грн. основного платежу та 46 770,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія СТ» були укладені договори підряду № 108 від 02.08.2010 та № 208 від 02.08.2010, за умовами яких ТОВ «Будівельна компанія СТ» (субпідрядник) виконує роботи по будівництву секцій будівлі за адресою м. Сімферополь, вул. Ростовсько-Камская та будівництву житлового будинку в м. Сімферополь, по вул. Кл.Лермонтова. Дані договори укладені на виконання договору генерального підряду від 26.01.2009 № 1/1/2009 між позивачем та ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг».

Виконання зазначених в договорах робіт підтверджується актами форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Підставою для невизнання валових витрат по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Будівельна компанія СТ» стало повідомлення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про відсутність товариства за податковою адресою, наявність у товариства лише 9 працюючих осіб згідно звітності за формою 1-ДФ та наявність прямих взаємовідносин ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг» та ТОВ «Будівельна компанія СТ», а відповідно відсутність практичної та економічної необхідності залучати для виконання робіт інших осіб.

Проте, такі висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки не ґрунтуються на будь-яких фактичних доказах та одночасно є суперечливими в частині відсутності фактичної можливості з боку ТОВ «Будівельна компанія СТ» виконувати будівельні роботи та безпідставності взаємовідносин позивача з ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг» з огляду на наявність прямих взаємовідносин ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг» та ТОВ «Будівельна компанія СТ».

Відповідно до угоди № 426 від 01.09.2011, укладеної між позивачем та ПП «Севелитбуд» предметом взаємовідносин було надання послуг по експлуатації автомобільного крану на об'єктах позивача. Виконання умов договору підтверджується відповідними актами виконаних робіт та податковими накладними.

Взаємовідносини позивача та ТОВ «Бренд Буд» ґрунтувалися на підставі виставлених рахунків по поставленому товару - будівельний вагончик, що підтверджується податковою накладною.

Одночасно, позивач мав взаємовідносини по поставці будівельних товарів з ПП «ПанБуд» на підставі наданих видаткових накладних та реальність поставок підтверджується відповідними податковими накладними.

Відповідно до угоди № 15 від 01.04.2011 між позивачем та ПП «Мастер Торг», останнє поставило на адресу позивача товар в номенклатурі на суму 53 479,26 грн. Виконання умов договору підтверджується відповідними податковими накладними.

На підставі договорів, укладених між позивачем та КП «Альянс» № 75/171 від 01.10.2010 та № 250/825 від 01.06.2011, останнє зобов'язалося виконати за плату земельні роботи. Виконання договорів підтверджується відповідними актами виконаних робіт та податковими накладними.

На підставі договорів, укладених між позивачем та СПП «Строітель Плюс» № 1329 від 01.11.2010 та № 1309 від 15.11.2010, останній зобов'язався виконати за плату роботи по організації перевезення вантажу та вантажопід'ємні роботи автокраном. Виконання договорів підтверджується відповідними актами виконаних робіт та податковими накладними.

Висновки податкового органу про невизнання валових витрат по взаємовідносинам позивача з ПП «Севелитбуд», ТОВ «Бренд Буд», ПП «Пан Буд», КП «Альянс», ПП «Мастер Торг», СПП «Строітель Плюс» пов'язані з порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і зазначених, з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення відсутністю фактичних операцій з поставки товарів та надання послуг, в тому числі обумовлених фіктивною діяльністю підприємств - контрагентів позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що господарські взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами мали товарний характер та підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено в судовому порядку, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів (робіт, послуг) були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій з такими контрагентами.

Слід також зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Однак, сам факт порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і ПП «Севелитбуд», ТОВ «Бренд Буд», ПП «Пан Буд», КП «Альянс», ПП «Мастер Торг», СПП «Строітель Плюс», не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу витрат суми витрат за результатами правовідносин з вказаними контрагентами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний