Рішення

від 07.08.2014 по справі 914/2451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 р. Справа № 914/2451/14

За позовом:Державного підприємства «Фастівське лісове господарство», Київська обл., м. Фастів; до відповідача:Корпорації «ІІЦЄУ», м. Львів; про:стягнення 126953,37 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Бурий В.В. - юрисконсульт ДП «Фастівське лісове господарство» (довіреність б/н від 23.06.2014р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

10.07.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державного підприємства «Фастівське лісове господарство» (надалі - Позивач) до Корпорації «ІІЦЄУ» (надалі - Відповідач) про стягнення 126953,37 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 07.08.2014р.

Представник позивача в судове засідання 07.082014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовні заяві.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07.04.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №0704-14/77, відповідно до якого постачальник (відповідач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві (позивачу) паливо дизельне «Євро 5» Мозирський НПЗ партіями, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та своєчасно оплатити цей товар. Позивач, як покупець свої зобов'язання за Договором виконав повністю, на підставі виставленого відповідачем рахунку перерахував останньому 50% від ціни товару - 126270,00 грн. За умовами Договору, постачальник зобов'язувався поставити товар протягом 10 календарних днів дня зарахування грошових коштів на рахунок відповідача. Однак, відповідач своїх зобов'язань не виконав, не поставив позивачу товар, передбачений Договором. Оскільки врегулювати спір в досудовому порядку сторонам не вдалося, позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.08.2014р. не забезпечив, на адресу суду направив клопотання, яким просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника. Крім цього, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач звертаючись до відповідача з претензією повинен був пред'явити лише одну вимогу, а саме: повернути кошти або поставити товар, а відтак за відповідачем залишається право вибору, як саме виконати зобов'язання. Також додав, що позовні вимоги про стягнення з Корпорації «ІІЦЄУ» коштів з товар в розмірі 126270,00 грн. та відсотків за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 683,37 грн. (по одній лише вимозі) не відповідає наявним спірним відносинам між сторонами. Відтак, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на наступне.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.9.2. Постанови від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №0704-14/77 (надалі - Договір), відповідно до положень п.п. 1.1., 1.3. якого постачальник (відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (позивача) паливо дизельне «Євро 5» Мозирський НПЗ (надалі - Товар) партіями, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та оплатити цей товар. Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові накладні (товарно-транспортні накладні та/або видаткові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі товару).

Згідно п. 5.2. Договору постачальник зобов'язується поставити товар протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня зарахування грошових коштів (передоплати) на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до розділу 4 Договору порядок розрахунків між сторонами цього Договору здійснюється за безготівковим розрахунком. Валюта даного Договору - гривня. Порядок здійснення оплати: передоплата становить 50% від ціни товару; сплата інших 50% плати здійснюється протягом доби після прибуття товару на станцію призначення. Датою оплати за цим Договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Зі Специфікації №1 до Договору вбачається, що загальна вартість товару становить 252539,64 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 50507,93 грн.

На виконання зобов'язань за Договором та на підставі виставленого відповідачем рахунку №24 від 07.04.2014р., позивачем 09.04.2014р. перераховано 126270,00 грн. в якості 50% передоплати за товар, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1198 від 09.04.2014р.

У зв'язку з тим, що після перерахування грошових коштів товар відповідачем поставлений не був, позивач 07.06.2014р. звернувся до відповідача з претензією, якою вимагав повернути грошові кошти або поставити товар. Листом від 18.06.2014. №293 відповідач повідомив позивача про те, що Корпорація «ІІЦЄУ» не відмовляється від взятих на себе зобов'язань за Договором та зобов'язується напротязі двох місяців поставити паливо, повернути одержані кошти.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, станом на день розгляду справи, товар відповідачем не поставлений, грошові кошти не поверталися.

Станом на 07.08.2014р., докази поставки товару, визначені п. 1.3. Договору або докази повернення внесеної позивачем передоплати, в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статтей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В пункті 5.2. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити товар протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня зарахування грошових коштів (передоплати) на поточний рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що товар відповідачем поставлений не був, грошові кошти, які були внесені позивачем в якості 50% передоплати повернуті останньому також не були.

Оскільки у встановлений в п. 5.2. Договору строк товар поставлений не був, відтак грошові кошти в розмірі 126270,00 грн., внесені позивачем 09.04.2014р. в якості передоплати за товар підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору, зокрема, непоставки товару та неповернення внесеної передоплати за товар, позивач просить суд стягнути з останнього 683,37 грн. три відсотки річних.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 1.1. Постанови 1.1. від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Крім цього, в п. 5.2 вказаної Постанови зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

В даному випадку підставою для нарахування трьох відсотків річних стало порушення відповідачем передбачених Договором строків поставки товару, що за своєю правовою природою не є порушенням грошового зобов'язання.

Таким чином, нарахування 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму вартості товару, що був поставлений з порушенням встановленого строку, є неправомірним.

Аналогічну правову позицію наведено в постанові ВСУ від 25.06.2014р. (судові палати у цивільних та господарських справах ВСУ) у справі № 6-25цс14, яка в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для господарського суду при вирішенні справи.

Відтак, позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Корпорації «ІІЦЄУ» (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 45А, корпус 6; код ЄДРПОУ 38456900) на користь Державного підприємства «Фастівське лісове господарство» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Комарова, 45; код ЄДРПОУ 00992059) 126270,00 грн. боргу.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Корпорації «ІІЦЄУ» (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 45А, корпус 6; код ЄДРПОУ 38456900) на користь Державного підприємства «Фастівське лісове господарство» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Комарова, 45; код ЄДРПОУ 00992059) 2525,37 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.