Постанова

від 25.09.2014 по справі 914/2451/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа № 914/2451/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Марка Р.І.

розглянув апеляційну скаргу корпорації "ІІЦЄУ" від 22.08.2014р. №309

на рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2014р.

у справі № 914/2451/14

за позовом державного підприємства "Фастівське лісове господарство", м.Фастів

до відповідача корпорації "ІІЦЄУ", м.Львів

про стягнення 126953,37 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Клевака Л.П.,

від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.07.2014р. у справі №914/2451/14 (суддя Крупник Р.В.) частково задоволено позов державного підприємства (надалі - ДП) "Фастівське лісове господарство", стягнуто з корпорації "ІІЦЄУ" на користь позивача 126270грн. основного боргу; в решті позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір поставки, відповідно до якого позивач оплатив відповідачу вартість паливно-мастильних матеріалів, проте відповідач, всупереч умовам договору, не здійснив обумовленої поставки, що є підставою для повернення позивачу сплачених коштів. Щодо вимоги про стягнення 3%річних, то суд дійшов висновку про її безпідставність.

Дане рішення оскаржив відповідач, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник послався на те, що у своїй претензії від 06.06.2014р. позивач пред'явив йому дві альтернативні вимоги: або передати обумовлений договором товар, або повернути сплачені кошти. Таким чином, рішення суду позбавляє відповідача права обрати, яку саме вимогу слід виконати.

Позивач не виконав вимог ухвал суду від 05.09.2014р. та не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Скаржник явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду від 05.09.2014р. (а.с. 87 ). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія, із врахуванням положень ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без представника скаржника та за відсутності письмового відзиву на апеляційну скаргу.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

07.04.2014р. між корпорацією "ІІЦЄУ" (постачальник) та ДП "Фастівське лісове господарство" (покупець) було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів №0704-14/77 (надалі - договір, а.с. 15-18 ), відповідно до положень якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця паливо дизельне «Євро 5» Мозирського НПЗ (надалі - товар) партіями, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити цей товар. Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові накладні (товарно-транспортні накладні та/або видаткові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі товару).

Згідно п. 5.2. договору постачальник зобов'язувався поставити товар протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня зарахування грошових коштів (передоплати) на поточний рахунок постачальника.

Розділом 4 договору визначено наступний порядок розрахунків: спершу покупцем вноситься передоплата в розмірі 50% від ціни товару, а сплата інших 50% плати здійснюється протягом доби після прибуття товару на станцію призначення. Датою оплати за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Зі специфікації №1 до договору (а.с. 19 ) вбачається, що загальна вартість товару становить 252539,64 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 50507,93 грн.

На виконання зобов'язань за договором та на підставі виставленого відповідачем рахунку №24 від 07.04.2014р (а.с. 20 )., позивач 09.04.2014р. перерахував відповідачу 126270,00 грн. в якості 50% передоплати за товар, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1198 від 09.04.2014р. (а.с. 21 ). Як вбачається з відмітки на платіжному дорученні, платіж був проведений банком 09.04.2014р.

У зв'язку з тим, що після перерахування грошових коштів товар відповідачем поставлений не був, позивач 07.06.2014р. звернувся до відповідача з претензією, якою вимагав повернути грошові кошти або поставити товар (а.с. 22-23 ). Листом від 18.06.2014р. №293 відповідач повідомив позивача про те, що корпорація «ІІЦЄУ» не відмовляється від взятих на себе зобов'язань за договором та зобов'язується протягом двох місяців поставити паливо, або повернути одержані кошти (а.с. 24 ).

У зв'язку з тим, що відповідач в подальшому не виконав договірних зобов'язань, а також не повернув сплачених позивачем коштів, ДП "Фастівське лісове господарство" звернулося з позовом до суду про повернення 126270,00 грн. передоплати та стягнення 683,37 грн. трьох відсотків річних.

Судова колегія, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 662, 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В пункті 5.2. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити товар протягом 10 календарних днів з дня зарахування грошових коштів (передоплати) на поточний рахунок постачальника.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

З матеріалів справи вбачається, що товар відповідачем поставлений не був; грошові кошти, які були внесені позивачем в якості 50% передоплати повернуті останньому не були. Вказані обставини також не заперечуються сторонами.

Оскільки у встановлений в п. 5.2. договору строк товар поставлений не був, відтак грошові кошти в розмірі 126270,00 грн., внесені позивачем 09.04.2014р. в якості передоплати за товар підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, що рішення суду позбавляє його права обрати, яку саме вимогу згідно претензії від 06.06.2014р. №199 йому слід виконати. Звернення до суду є самостійним способом захисту порушених прав особи і, в даному випадку, реалізація цього права не залежить від того, який спосіб (способи) захисту особа зазначала у своїй претензії.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку рішення місцевого господарського суду про відмову в стягненні 683,37 трьох відсотків річних, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість в цій частині. Суд першої інстанції вірно зазначив, що обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних на суму вартості товару, що був поставлений з порушенням встановленого строку, є неправомірним.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2014р. у справі №914/2451/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу корпорації «ІІЦЄУ» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 29.09.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

Марко Р.І.