Постанова

від 04.08.2014 по справі 826/445/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2014 року 15:22 № 826/445/13-а

(вх. 9010)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.

за участю сторін:

представника позивача - Ульянчук А.Ю.,

представника відповідача - Анголенко О-М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петрон» до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Петрон» (далі - ТОВ «Петрон», позивач) до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2012 року №0007782220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 252 550,19 грн. та №0007792220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 232 346,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування ним податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій з ПП «Опт-Бест»», оскільки первині документи були оформлені належним чином, а зазначена сума, що віднесена позивачем до податкового кредиту та валових витрат, була сплачена ним в складі вартості придбаних у ПП «Опт-Бест» товарів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «Петрон» (код ЄДРПОУ 36557270) зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 11.08.2009 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 12.08.2009 р. за №159247.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 2529 від 19.11.2012 року, направлення № 2668/22-20 від 20.11.2012 року, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Петрон» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток і податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Опт-Бест» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.12.2012 року № 537/1-22-20-36557270.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення позивачем вимог: п.44.6 ст.46, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. В результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 202040,18 грн., а також порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за другий-третій квартали 2011 року на суму 232 346 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення рішення:

від 17.12.2012 року №0007782220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 202 040,18 грн. за основним платежем та 50 510,01 грн., за штрафними санкціями;

від 17.12.2012 року №0007792220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 232 346 грн.

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до абз. 2 п.2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом п. 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Отже, будь-які документи, у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, перевірка позивача проведена щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток і податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Опт-Бест» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ПП «Опт-Бест» (Постачальник) укладено договір поставки товару №110 від 29.04.2011 року, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю чай (фасований), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. При цьому, загальна ціна договору складає 30 000 000 грн. Поставка здійснюється на умовах EXW (відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс 2000). Місцем поставки товару є франко-склад постачальника.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікації та додаткової угоди до вищезазначеного договору; копії видаткових та податкових накладних; на підтвердження транспортування придбаного товару надано копії договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортне експедирування №01/12-тр від 01.12.2009 року, товарно-транспортних накладних та талонів замовника.

В підтвердження зберігання товару позивачем надано копії договорів оренди складського приміщення, актів приймання-передачі в оренду, актів здачі-приймання робіт, рахунків-фактур, податкову накладну, банківські виписки.

На підтвердження використання придбаного у ПП «Опт-Бест» товару у господарській діяльності позивача ним надано договори, специфікації та додатки до них, товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, банківські виписки.

Разом з тим, висновок податкового органу про фіктивність та нікчемність правочину позивача з вказаним вище суб`єктом господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності контрагентів.

Згідно акту перевірки, за період серпень 2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 490 776,00 грн., в тому числі, по взаємовідносинам з ПП «Опт-Бест» у сумі 202 040,18 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області акт від 08.11.2011 року №2462/23-1/36832340 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Опт-Бест» (код ЄРДПОУ 36832340) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з фермерським господарством «Рубас» (код ЄДРПОУ 34596475) за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року».

Згідно вказаного акту вказано, що до податкового органу від СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області листом від 17.10.2011р. №5990/7/09-017 (вхідний від 21.10.2011 №9694/7/л) надійшла постанова від 17.10.2011року, згідно якої повідомляється про наявність в провадженні СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області кримінальної справи №80-1283, порушеної відносно голови ФГ «Рубас» ОСОБА_2, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Розслідуванням встановлено, що голова ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, будучи наділеним правом єдиного підпису фінансово-платіжних документів, склав та подав до Світловодської ОДПІ офіційні документи, податкові декларації з ПДВ ФГ «Рубас», в які вніс завідомо неправдиві відомості, та відобразив непідтверджену фактичними обставинами справи реалізацію підконтрольним йому суб'єктом господарювання сільськогосподарської продукції, які не вирощував та не придбавав для цього, створивши для ПП «Опт-Бест» непідтверджений податковий кредит з ПДВ у сумі 79,2 млн. грн. з обсягу поставки на загальну суму 475,22 мли. грн., достовірно знаючи про те, що такі фінансово-господарські операції ним не проводились.

Крім того, Світловодською ОДПІ складено акт від 28.09.2011 року №219/2300-34596475 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФГ «Рубас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2008 року по 31.08.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2008 року по 31.08.2011 року, в якому зазначається про те, що ОСОБА_2 ніякої діяльності в сфері селянського господарства не вів, а проводив безтоварні операції пов'язані з обігом грошових коштів на розрахункових рахунках ФГ «Рубас».

Крім того, були відібрані пояснення колишнього голови ФГ «Рубас» ОСОБА_3, який пояснив, що у зв'язку з тим що йому довелося поїхати до Дагестану, він був вимушений призначити нового керівника ФГ «Рубас». У лютому 2011 року до нього звернувся ОСОБА_2 з пропозицією отримати передоплату в розмірі до 1 млн. грн. за кукурудзу за зернові культури від якогось київського підприємства, найменування не відоме, на що ОСОБА_3 погодився.

Однак, передоплата перевищила 25 млн. грн., розуміючи, що стільки зернових культур йому не в змозі виростити та розрахуватися за дану передоплату, ОСОБА_3 передав всі свої права ОСОБА_2 та вийшов зі складу засновників.

Крім того, було допитано ОСОБА_4, яка пояснила що ОСОБА_4 звернувся до неї з проханням допомогти йому по веденню бухгалтерського обліку, проте вона відмовилась у зв'язку з тим, що на підприємстві ОСОБА_2 проводить великі обороти коштів, що не підтверджуються відвантаженням товару, а тому вирішили не брати участі у таких операціях та вийти зі складу засновників.

Податковий орган в ході проведення перевірки надсилав ПП «Опт-Бест» запит про надання пояснень та їх документального підтвердження, а також копії документів стосовно невідповідності даних задекларованих в деклараціях обсягам поставки розділів 1 «Податкові зобов'язання» та 2 «Податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації.

Проте, на вказаний запит ПП «Опт-Бест» не надав відповіді та відповідних документів, у зв'язку з чим не підтвердив товарність операцій зі своїми контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності і створене та використовувалось без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку, що підтверджується вищевказаними поясненнями.

В свою чергу, в ході перевірки ТОВ «Петрон» також не надав відповідачу пояснень щодо включення суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Опт-Бест».

З урахуванням вищенаведеного із зазначеними обставинами з'ясовано, що операції здійснені з ПП «Опт-Бест» не мали реального товарного характеру, не виявлено відповідних офісних, виробничих приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів/надання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з надання послуг ПП «Опт-Бест», що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального надання послуг і робіт позивачу та укладання угоди з метою настання реальних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені ним правочини є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентом, в силу їх нікчемності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично роботи (послуги) контрагентом позивачу не надавались, адже встановлено відсутність основних засобів підприємницької діяльності та неспроможність виконувати зобов'язання, а особи, які виступали керівниками - мали злочинну мету - фіктивне підприємництво.

Представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля здійснення господарських операцій з вигодою для третіх осіб, вказані документи жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт).

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції».

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Вищевикладене свідчить про відсутність у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум про господарських операціях з контрагентом.

Більш того, за результатом системного аналізу викладеного та обставин справи, судом встановлено, що господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені такими контрагентами угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані ними первинні документи не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, які як наслідок, прямо впливають на оподаткування податком на додану вартість, відтак суд вважає правомірними висновки податкового органу про донарахування позивачем по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, податковим органом доведено факт безтоварності господарської операції позивача, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0007782220. та №0007792220 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених чинним законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваних рішень,, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Петрон» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 08.08.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко