Постанова

від 27.08.2014 по справі 903/555/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа № 903/555/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Розізнана І.В. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання: Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства "Санте Люкс"

на рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2014 р.

у справі № 903/555/14

за позовом Приватного підприємства "Євротой"

до Приватного підприємства "Санте Люкс"

про стягнення 29 056,71 грн .

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Олексюк Г.Є. та перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М., у справі № 903/555/14 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім зміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г.

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.07.2014 р. у справі № 903/555/14 позов Приватного підприємства "Євротой" до Приватного підприємства "Санте Люкс" про стягнення 29 056,71 грн . задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Санте Люкс" на користь приватного підприємства "Євротой" 29 056,71 грн. заборгованості, 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 30 883,00грн. Надіслано окрему ухвалу приватному підприємству "Євротой".

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Окрім того, статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано, заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 29 056,71грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Приватне підприємство «Санте Люкс» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2014 р. у справі № 906/555/14 в частині стягнення з Приватного підприємства «Санте Люкс» 29 056,71 грн. та прийняти у цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник звертає увагу на те, що в ході розгляду справи позивачем не було доведено факт поставки товару відповідачу. Позивачем не надано доказів, які б свідчили, що товар отримав відповідач, зокрема, позивачем було порушено порядок відпуску товарно-матеріальних цінностей, який передбачений п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, яка поширюється на всі підприємства, установи та організації, сировина, матеріали, товари та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцями тільки за довіреністю одержувачів.

Окрім того, згідно п. 13 Інструкції № 99 встановлено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, звіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Враховуючи вищевикладене, скаржник зазначає, що відповідач жодних довіреностей на отримання товарів від позивача не виписував. Крім того, відсутні інші документи, які б підтверджували повноваження представників у відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, скаржник вважає, що недотримання судом засад справедливості, добросовісності та розумності, не з'ясованість всіх обставин справи, що мають значення у справі, неправильне застосування норм матеріального права, призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

27.08.2014 р. позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про причини неявки суд не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 97).

27.08.2014 р. відповідач (апелянт) участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак 26.08.2014 р. засобами електронного зв'язку подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із запланованим раніше відрядженням до м. Києва, що підтверджується наказом від 22.08.2014 р. № 17-2-К, та неможливістю забезпечити присутність іншого представника в судовому засіданні (а.с. 99-101), яке судом відхилено з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи част.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2014 р. у справі № 903/555/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 р. між Приватним підприємством «Санте Люкс» (покупець) та Приватним підприємством «Євротой» (постачальник) укладено Договір поставки № 76/10-СЛ (далі - Договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.

Згідно п. 2.1 Договору, ціну договору складає сума усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікацій.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Товар доставляється транспортом і за рахунок постачальника. Базовими умовами поставки товару покупцю є поставки товару на умовах DDP (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 р.): склад (торгові об'єкти) покупця до рампи або іншої розвантажувальної площі. У випадку постачання товару на інших умовах, відповідні умови зазначаються у заявці покупця.

Відповідно до п. 4.8 Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості здійснюються на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Згідно п. 6.1 Договору оплата за отриманий товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що оплата за отриманий товар здійснюється за умови отримання від постачальника належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару).

Відповідно до п. 6.3 Договору днем здійснення платежу, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на користь постачальника.

Згідно п. 9.1.5 Договору у випадку слабкої реалізації товару (визначає покупець) або неможливості його реалізувати в силу різних причин, закінчення строків придатності товарів до реалізації, постачальник зобов'язується на протязі 5 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця, за власний рахунок забрати такі товари з оформленням відповідних документів.

Пунктом 9.2.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний надавати постачальнику звіт про реалізований товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки товару за даним договором.

Відповідно до п. 11.1 Договору даний договір набирає чинності з 01.09.2010 р. і діє до 31.12.2010 р. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором.

29.12.2011 р. між Приватним підприємством «Санте Люкс» та Приватним підприємством «Євротой» укладено Додаткову угоду до Договору поставки № 76/10-СЛ від 01.09.2010 р. (а.с. 11).

Пунктом 1 Додаткової угоди передбачено, що сторони дійшли згоди внести зміни до Договору № 76/10-СЛ від 01.09.2010 р. та викласти п.11.1 Договору в новій редакції: «11.1 Даний договір набирає чинності з 01.09.2010 р. і діє до 31.12.2012 р. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором».

На виконання умов Договору поставки № 76/10-СЛ від 01.09.2010 р. постачальник (позивач) поставив, а покупець (відповідач) одержав в період з 22.09.2010р. по 17.05.2013 р. товар на загальну суму 132 532,95 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ Евр-000308 від 22.09.2010р. на суму 34 145,00 грн.;

№ Евр-000467 від 26.11.2010р. на суму 21 271,00 грн.;

№ Евр-000543 від 10.12.2010р. на суму 6 409,00 грн.;

№ Евр-000129 від 17.02.2012р. на суму 10 772,96 грн.;

№ Евр-000142 від 21.02.2012р. на суму 12 312,91 грн.;

№ 488 від 01.06.2012р. на суму 9 412,00 грн.;

№ 525 від 13.06.2012р. на суму 7 846,00 грн.;

№ 739 від 07.08.2012р. на суму 6 857,00 грн.;

№ 747 від 09.08.2012р. на суму 5 195,00 грн.;

№ 749 від 09.08.2012р. на суму 5 951,00 грн.

№ 501 від 17.05.2013р. на суму 12 361,08 грн. (а.с. 12-41).

Відпуск та отримання товару підтверджуються відмітками відповідача на вищевказаних накладних.

В період з 30.09.2011 р. до 20.01.2014 р. покупцем (відповідачем) повернуто, а постачальником (позивачем) прийнято товар на загальну суму 31 200,23 грн., що підтверджується прибутковими накладними (повернення):

№ Евр-000296 від 30.09.2011р. на суму 36,00грн.,

№ Евр-000295 від 30.09.2011р. на суму 25,00грн.,

№ Евр-000290 від 30.09.2011р. на суму 26,00грн.,

№ ВП-00000352 від 30.09.2011р. на суму 61,00грн.,

№ ВП-00000368 від 03.10.2011р. на суму 922,00грн.,

№ ВП-00000367 від 03.10.2011р. на суму 3150,00грн.,

№ Евр-000301 від 03.10.2011р. на суму 1 050,00грн.,

№ Евр-000333 від 02.11.2011р. на суму 105,00грн.,

№ ВП-00000412 від 02.11.2011р. на суму 105,01грн.,

№ ВП-0000414 від 30.10.2013р. на суму 9 368,06грн.,

№ ВП-0000452 від 13.11.2013р. на суму 6 319,01грн.,

№ ВП-0000461 від 20.01.2014р. на суму 3 172,00грн.,

№ ВП-0000460 від 20.01.2014р. на суму 6861,13грн. (а.с. 42-56).

Відповідно до банківської виписки в період з 28.01.2011 до 19.07.2012 р. відповідач сплатив позивачу вартість поставленого товару частково в сумі 71 500,00грн. (а.с. 57).

30.08.2013 р. Приватне підприємство «Євротой» направило на адресу Приватного підприємства «Санте Люкс» вимогу за № 30/08/02 про розірвання договору, надання в належній письмовій формі звіту про реалізований товар, повернення нереалізованого товару, оплати реалізованого товару (а.с. 58).

Вказану вимогу відповідач отримав 09.09.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4602300878479 (а.с.59).

31.03.2014 р. між Приватним підприємством «Санте Люкс» та Приватним підприємством «Євротой» складено Акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість Приватного підприємства «Санте Люкс» становить 29 056,71 грн. (а.с. 76). Акт підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками. Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що фактична заборгованість Приватного підприємства "Санте Люкс" становить 29 056,71 грн. (а.с. 79), що підтверджує факт визнання останім заборгованості у вказаній сумі.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між стронами виникли на підставі договору поставки.

Частинами 1,2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Позивач виконав зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, що підтверджується:

- Договором поставки № 76/10-СЛ від 01.09.2010р. з додатковою угодою від 29.12.2011р.;

- видатковими накладними:

№ Евр-000308 від 22.09.2010 р.;

№ Евр-000467 від 26.11.2010 р.;

№ Евр-000543 від 10.12.2010 р.;

№ Евр-000129 від 17.02.2012 р.;

№ Евр-000142 від 21.02.2012 р.;

№ 488 від 01.06.2012 р.;

№ 525 від 13.06.2012 р.;

№ 739 від 07.08.2012 р.;

№ 747 від 09.08.2012 р.;

№ 749 від 09.08.2012р.;

№ 501 від 17.05.2013р.;

- прибутковими накладними (повернення):

№ Евр-000296 від 30.09.2011 р.;

№ Евр-000295 від 30.09.2011 р.;

№ Евр-000290 від 30.09.2011 р.;

№ ВП-00000352 від 30.09.2011 р.;

№ ВП-00000368 від 03.10.2011 р.;

№ ВП-00000367 від 03.10.2011 р.;

№ Евр-000301 від 03.10.2011 р.;

№ Евр-000333 від 02.11.2011 р.;

№ ВП-00000412 від 02.11.2011 р.;

№ ВП-0000414 від 30.10.2013 р.;

№ ВП-00004521 від 13.11.2013 р.;

№ ВП-0000461 від 20.01.2014 р.;

№ ВП-0000460 від 20.01.2014 р.;

- актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014 р.;

- банківська виписка з рахунку (а.с. 12-57).

Відповідач не виконав зобов'язання відповідно до умов договору та не надав суду доказів сплати заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за отриманий товар становить 29 056,71 грн. та підлягає до стягнення з приватного підприємства «Санте Люкс».

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження відповідача щодо того, що позивачем не доведено факт поставки товару відповідачу та порушено п. 2 та п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, оскільки, підписані відповідачем без жодних зауважень видаткові накладні, скріплені печатками та підписами є документами, що підтверджують поставку товару, а тому є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Дане порушення не звільняє відповідача від виконня зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, поставка якого була здійснена позивачем. Окрім того, судом першої інстанції вирішено надіслати окрему ухвалу позивачу у зв'язку з недоліками у відпуску товарно-матеріальних цінностей в товаристві, в цій частині рішення не оскаржувалося.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2014 року по справі № 903/555/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Санте Люкс» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Петухов М.Г.