Постанова

від 11.08.2014 по справі 826/8884/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2014 року 09 год. 40 хв. № 826/8884/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гідротехніка» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2014 року № 19126552208 і № 19226552208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гідротехніка» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Гідротехніка») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2014 року № 19126552208 і № 19226552208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.01.2014р. № 75/20-55-22-08/32981244, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Гідротехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТК «Акцепт» (ідентифікаційний код 37813837) за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що сформована в позасудовому порядку позиція контролюючого органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ТОВ «ТД «Гідротехніка» і ТОВ «ТК «Акцепт» (договори поставок товарів від 06.12.2011р. № 0612.1, від 20.12.2011р. № 2012.1 та від 20.12.2011р. № 2012.2) фактично ґрунтується на неналежних доказах, а саме - на висновках акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.03.2012р. № 01/22-4/37813837 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт» (ідентифікаційний код 37813837) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.09.2011р. по 31.01.2012р., а тому суперечить безпосередньо нормі ст. 228 Цивільного кодексу України. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами.

Крім того, позивач звертає увагу на допущення відповідачем ряду процедурних порушень при призначення документальної перевірки ТОВ «ТД «Гідротехніка», що відповідно спростовують наявність правових підстав для проведення такої перевірки взагалі.

В судових засіданнях призначених у даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначені судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

04 серпня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 23.01.2014р. по 24.01.2014р., згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 21.01.2014р. № 237, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТД «Гідротехніка» (ідентифікаційний код 32981244) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Акцепт» (ідентифікаційний код 37813837) за період діяльності з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. за результатами якої складений Акт від 28.01.2014р. № 75/20-55-22-08/32981244 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «ТД «Гідротехніка» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ТК «Акцепт» (ідентифікаційний код 37813837) на підставі письмових договорів поставок товарів від 06.12.2011р. № 0612.1, від 20.12.2011р. № 2012.1 та від 20.12.2011р. № 2012.2. За даними наданих до перевірки видаткових і податкових накладних ТОВ «ТК «Акцепт» поставило на адресу перевіряємого підприємства товарів на загальну суму 963 211, 32 грн. (з ПДВ). Сума податку на додану вартість у розмірі 160 535, 22 грн. була віднесена ТОВ «ТД «Гідротехніка» до складу податкового кредиту за грудень 2011 року.

Розрахунки між сторонами були проведені в безготівковій формі: ТОВ «ТД «Гідротехніка» сплачено вартість поставлених товарів на загальну суму 777 075, 32 грн. (в т.ч. ПДВ 129 512, 55 грн.), та за даними бухгалтерського обліку також обліковувалася кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Акцепт» у розмірі 186 136, 00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені господарські операції відображені наступним чином: Дт 631 Кт 311 - 77 075, 32 грн. (оплата на адресу ТОВ «ТК «Акцепт»); Дт 6442 Кт 631 - 160 535, 22 грн. (включено до складу податкового кредиту за рахунок ТОВ «ТК «Акцепт»); Дт 281 Кт 631 - 802 676, 10 гн. (зберігання товару на складі, придбаного у ТОВ «ТК «Акцепт»); Дт 902 Кт 281 - 758 534, 00 грн. (оприбуткування товару, придбаного у ТОВ «ТК «Акцепт»).

При цьому попередньо за працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС вживалися заходи по проведенню зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт», за результатами яких складений акт від 03.03.2012р. № 01/22-4/37813837 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт» (код за ЄДРПОУ 37813837) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 року по 31.01.2012 року». Зокрема, за даними цього Акта працівниками контролюючого органу виявлено відсутність у ТОВ «ТК «Акцепт» за своїм місцезнаходженням; за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» встановлені розбіжності між сумами податкового кредиту, задекларованого зазначеним підприємством, та податковими зобов'язаннями з ПДВ, що були задекларовані певними основними постачальниками з вказаний період, в значних обсягах; за даними висновку Акта від 03.03.2012р. № 01/22-4/37813837 не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ТК «Акцепт» за період з 01.09.2012р. по 31.01.2012р. та встановлено відсутність об'єктів оподаткування ПДВ по операціях з придбання і продажу товарів (послуг)

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ТД «Гідротехніка» правових підстав для формування ним валових витрат (за даними перевірки за 2 - 4-ий квартали 2011 року завищено витрат на суму 758 534, 00 грн.) та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 160 535, 22 грн., на підставі первинних документів оформлених за наслідками нереальних господарських операцій з ТОВ «ТК «Акцепт».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 28.01.2014р. № 75/20-55-22-08/32981244 перевіряючий встановив порушення ТОВ «ТД «Гідротехніка» норм ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2 - 4-ий квартали 2011 року на суму 174 463, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 160 535, 22 грн.

10 лютого 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 28.01.2014р. № 75/20-55-22-08/32981244 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 19126552208 (форми «Р»), яким за порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «ТД «Гідротехніка» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 200 669, 50 грн., в т.ч. 160 535, 00 грн. - основний платіж, 40 134, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 19226552208 (форми «Р»), яким за порушення вимог пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «ТД «Гідротехніка» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 174 463, 00 грн., в т.ч. 174 463, 00 грн. - основний платіж, 0, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень від 10.02.2014р. в досудовому порядку рішеннями Головного управління Міндоходів у м. києві від 22.04.2014р. № 3634/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 20.05.2014р. № 1935/6/99-99-10-01-15 такі рішення суб'єкта владних повноважень були залишені без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом грудня 2011 року між ТОВ «ТД «Гідротехніка» (Замовник/Покупець), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ «ТК «Акцепт» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_1, були укладені письмові договори поставки товару, а саме:

- договір від 06.12.2011р. № 0612.1, за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом дії цього Договору передати Замовнику обладнання згідно специфікації, яка є Додатком до даного Договору, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються Сторонами в накладних, які також є невід'ємною частиною Договору, а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість такого обладнання на умовах визначених цим Договором. Загальна сума Договору визначається у специфікації. Доставка обладнання проводиться за домовленістю Сторін. Оплата вартості обладнання здійснюється в безготівковій формі за виставленими рахунками, в тому числі авансовими платежами з можливістю відстрочення. Строк дії Договору до 31.12.2011р.;

- однотипні договори від 20.12.2011р. № 2012.1 та від 20.12.2011р. № 2012.2, за умовами яких Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти товари (продукцію) згідно з замовленням Покупця, а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити такий товар. Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі попередньо затверджених Сторонами специфікацій, що містять перелік товарів, їх ціни, та є невід'ємними частинами цих Договорів. Такі замовлення (заявки) на товар можуть надаватися по факсу, електронній пошті або в іншій спосіб, та є підставами для постачання товарів. Разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: товарну накладну, податкову накладну, рахунок-фактури, технічну документацію, сертифікати якості, сертифікати відповідності, гарантійні сертифікати. Оплата вартості поставленого товару здійснюється на умовах передоплати та на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур.

На підтвердження фактів поставки ТОВ «ТК «Акцепт» обладнання та продукції на адресу ТОВ «ТД «Гідротехніка» на підставі зазначених вище Договорів поставки товару позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- додатків до спірних Договорів поставки товару - специфікацій на суму 284 136, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 47 356, 00 грн.)(установка водо підготовки ФУ 3672 GL2»), на суму 549 722, 38 грн. (в т.ч. ПДВ - 91 620, 40 грн.)(модулі кондиціювання, модулі попереднього очищення води, модуль ультрафільтрації та ін.), на суму 129 352, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 558, 82 грн.)(модулі аерації, модуль попереднього очищення води, модуль кондиціювання);

- рахунків-фактур від 22.12.2011р. № 2212.2, № 2212.3, № 2212.4, № 2212.8, № 2212.1, № 2212.6, № 2212.10, № 2212.9 та № 2212.7 до догорів від 20.12.2011р. № 2012.1 та від 20.12.2011р. № 2012.2;

- видаткових накладних від 23.12.2011р. № 506, від 26.12.2011р. № 534, від 26.12.2011р. № 541, від 26.12.2011р. № 540, від 26.12.2011р. № 539, від 26.12.2011р. № 538, від 26.12.2011р. № 536, від 26.12.2011р. № 537, від 26.12.2011р. № 535, від 26.12.2011р. № 533 на загальну суму 963 211, 32 грн. (з ПДВ);

- податкових накладних від 23.12.2011р. № 506 на суму 284 136, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 356, 00 грн.), від 26.12.2011р. № 538 на суму 52 970, 57 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 828, 43 грн.), від 26.12.2011р. № 541 на суму 73 123, 68 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 187, 28 грн.), від 26.12.2011р. № 540 на суму 56 229, 26 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 371, 54 грн.), від 26.12.2011р. № 539 на суму 75 675, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 612, 60 грн.), від 26.12.2011р. № 534 на суму 75 675, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 612, 60 грн.), від 26.12.2011р. № 533 на суму 71 277, 36 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 879, 56 грн.), від 26.12.2011р. № 535 на суму 89 022, 02 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 837, 00 грн.), від 26.12.2011р. № 537 на суму 96 079, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 013, 20 грн.) та від 26.12.2011р. № 536 на суму 89 022, 03 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 837, 01 грн.), виписаних ТОВ «ТК «Акцепт» на користь ТОВ «ТД «Гідротехніка», які підписані однією особою ОСОБА_1 (керівник підприємства за даними сторін) та скріплені печаткою ТОВ «ТК «Акцепт»;

- оборотно-сальдової відомості та карток рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником;

- актів звіряння розрахунків станом на 16.07.2012р., згідно яких за позивачем обліковується непогашена заборгованість за придбаний товар в сумі 186 136, 00 грн.;

- платіжних доручень ТОВ «ТД «Гідротехніка» на оплату коштів ТОВ «ТК «Акцепт» (вартість обладнання з ПДВ) на загальну суму 777 075, 32 грн., та виписок по особовому рахунку позивача у банку за 27.12.2011р., 29.12.2011р. та 06.01.2012р.;

- паспортів на придбане у контрагента-постачальника обладнання, та висновків державної санітарно-епідеміологічної служби .

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «ТК «Акцепт» на адресу позивача за результатами поставок товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «ТД «Гідротехніка» надало суду наступні документи, що підтверджують використання позивачем придбаних товарів безпосередньо в своїй господарській діяльності та щодо наявності у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копій свого статуту, первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем - ПП «Західенергоконтроль», оформлених за результатами реалізації ТОВ «ТД «Гідротехніка» на користь останнього спірних товарів; договору зберігання від 22.12.2009р. № 45/7, укладеного між позивачем (як Поклажодавцем) та КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (Зберігачем) щодо передачі на строкове платне зберігання майна ТОВ «ТД «Гідротехніка»; податкової звітності ТОВ «ТД «Гідротехніка» з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Згідно усних пояснень представника позивача доставка товару здійснювалсь продавцем, а в ході подальшої реалізації транспортування товару здійснювалось власними силами.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «ТК «Акцепт») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період грудень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 28.01.2014р. № 75/20-55-22-08/32981244 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем) шляхом позбавлення його права на валові витрати і податковий кредит.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених саме між позивачем і його контрагентом - ТОВ «ТК «Акцепт».

Зокрема, в Акті перевірки від 28.01.2014р. № 75/20-55-22-08/32981244 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «ТК «Акцепт» саме за фактом ухиляння від сплати податків за наслідками спірних правочинів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення цієї угоди з метою, що порушує публічний порядок.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 10.02.2014р.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 10.02.2014р. № 19126552208 і № 19226552208.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гідротехніка» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 лютого 2014 року № 19126552208 і № 19226552208.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова