Постанова

від 07.08.2014 по справі 826/9885/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року 16 год. 35 хв. № 826/9885/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представника позивача - Баньковського А.А. (довіреність від 08.07.2014р. № 4), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс-Будматеріали» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2014 року № 0009282203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносервіс-Будматеріали» (далі - позивач, ТОВ «Техносервіс-Будматеріали») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2014 року № 0009282203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014р. № 1138/26-59-22-03/320723834, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (ідентифікаційний код 38183038) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що сформована в позасудовому порядку позиція контролюючого органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» і ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (договір поставки від 11.11.2013р. № 1/11/2013 - поставки фасадних крипільних елементів торгової марки FISHER) фактично ґрунтується лише на висновках акта ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в київській області від 29.04.2014р. № 178/22-03/38183038 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (ідентифікаційний код 38183038) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентом-покупцем ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., а тому суперечить безпосередньо нормі ст. 228 Цивільного кодексу України. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» (а саме: виконання робіт з оздоблення зовнішнього фасаду адміністративного (офісного) центру по вул. Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва, з використанням фасадних крипільних елементів торгової марки FISHER на підставі договору підряду від 14.10.2013р. № 2, що був укладений між позивачем (в якості Підрядника) та ТОВ «Бізнес-центр «САГА» (Замовником)).

В судових засіданнях призначених у даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 24 липня 2014 року, заперечував проти позовних вимог усно без надання жодних документів, та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 26.05.2014р. по 30.05.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 26.05.2014р. № 343 і направлення на перевірку від 26.05.2014р. № 1372/2203, працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» (ідентифікаційний код 32073834) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (ідентифікаційний код 38183038) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 05.06.2014р. № 1138/26-59-22-03/320723834 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» мало фінансово-господарські взаємовідно-сини з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (ідентифікаційний код 38183038) на підставі договору поставки від 11.11.2013р. № 1/11/2013, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Атлант Буд ЛТД») зобов'язується поставити в обумовлені терміни та передати у власність Покупця (ТОВ «Техносервіс-Будматеріали») товар (фасадні крипільні елементи торгової марки FISHER) за специфікаціями, а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вказаний товар. Всього відповідно до наданих до перевірки первинних документів ТОВ «Атлант Буд ЛТД» поставлено на адресу перевіряємого підприємства товару на загальну суму 1 377 026, 35 грн. (в т.ч. ПДВ - 229 504, 39 грн.).

За результатами вказаних господарських операцій ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» сформувало податковий кредит за звітний період грудень 2013 року на суму податку на додану вартість 229 504, 39 грн.

При цьому до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 29.04.2014р. № 178/22-03/38183038 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (ідентифікаційний код 38183038) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентом-покупцем ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» (ідентифікаційний код 32073834) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. Згідно висновку цього Акта перевірки контрагента було встановлено порушення ТОВ «Атлант Буд ЛТД» норм п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 і п. 201.10 ст. 201, п. 178.1 ст. 187 Податкового кодексу України, та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та реалізації товарів (послуг) за грудень 2013 року, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» правових підстав для формування ним суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Атлант Буд ЛТД» за наслідками нікчемного правочину.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 05.06.2014р. № 1138/26-59-22-03/3207238348 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» наступних норм законодавства України: ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст. 138, п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 229 504, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 13.06.2014р. до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 13.06.2014р. № 34621/10 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 20.06.2014р. № 7945/10/26-59-22-01-10 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» - без задоволення.

27 червня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 05.06.2014р. № 1138/26-59-22-03/3207238348 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0009282203, яким визначило ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 286 880, 00 грн., в т.ч. 229 504, 00 грн. - основний платіж, 57 376, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 11 листопада 2013 року між ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» (Покупець), в особі генерального директора Некрута В.М., та ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (Постачальник), в особі директора Науменко Т.О., був укладений договір поставки за № 1/11/2013. За умовами цього Договору Постачальник зобов'язаний поставити в обумовлений термін і передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити фасадні кріпильні елементи торгової марки FISHER (товар), який поставляється йому в рамках даного Договору, ціна, кількість, строки відвантаження й поставки якого визначаються специфікаціями до даного Договору й вказуються в заявках на відвантаження товару. Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмових заявок Покупця (п. 1.1 і п. 1.2 цього Договору).

Загальну сума Договору складається з вартості поставленого товару Покупцеві за весь період дії Договору (п. 2.8 даного Договору).

Відповідно до п. 2.4, п. 3.1 - п. 3.4, п. 3.7 зазначеного Договору датою виписки Постачальником товарної накладної Покупцеві є дата відвантаження товару. При цьому передача (поставка) товару здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця: «Будівельний майданчик», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 1, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації термінів «Інкотермс-2010». Товар передається за видатковою накладною або за актом приймання-передачі товару, та повинен бути забезпечений: видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною (при поставці автотранспортом Постачальника), свідоцтвом про якість на кожну партію товару, сертифікатом відповідності і висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Згідно п. 2.5 і п. 2.9 Договору оплата партії поставленого товару здійснюється в національній валюті Україні та в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Також передбачена можливість попередньої оплати у відповідності до встановленого цим Договором графіку.

Строк дії Договору - з моменту підписання та до 15 січня 2014 року, але з урахуванням повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним Договором (п. 7.3 цього Договору).

Відповідно до пояснень позивача викладених в тексті поданої позовної заяви, придбаний у ТОВ «Атлант Буд ЛТД» товар був використаний ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» безпосередньо у своїй господарській діяльності. А саме 14 жовтня 2013 року між позивачем, як підрядником, та ТОВ «Бізнес-центр «САГА», як замовником, був укладений договір підряду за № 2, за умовами якого ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» на власний ризик та з використанням власних матеріалів і обладнання мало виконати роботи з оздоблення зовнішнього фасаду адміністративного (офісного) центру по вул. Сагайдачного, 1 в Подільському районі міста Києва (далі - Об'єкт). Для оздоблення зовнішнього фасаду Об'єкта Замовника природнім камінем за вказаним договором підряду від 14.10.2013р. № 2 Підрядник (позивач) потребував фасадні кріпильні елементи торгової марки FISCHER. Такі фасадні кріпильні елементи були якраз придбані позивачем у ТОВ «Атлант Буд ЛТД» згідно спірного договору поставки 11.11.2013р. № 1/11/2013 з доставкою безпосередньо на Об'єкт будівництва.

На підтвердження факту отримання придбаного товару від постачальника позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- додатку № 1 до Договору поставки - специфікацію № 1;

- видаткових накладних від 18.02.2014р. № РН-00018 на суму 1 152 690, 07 грн. (з ПДВ) та від 26.03.2014р. № 24 на суму 145 452, 58 грн. (з ПДВ). Безпосередньо отримання товарів на місці здійснював працівник Покупця - головний інженер ОСОБА_5, місце передачі товару - основний склад (згідно додаткових письмових пояснень позивача від 24.07.2014р. б/н, наданих в призначеному судовому засіданні, - товар отримувався на складі, що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Антонова, 20);

- актів прийому-передачі товару № 1 і № 2 від 18.02.2014р., та № 3 від 26.03.2014р.;

- податкової накладної від 03.12.2013р. № 1 на суму 1 377 026, 35 грн. (в т.ч. ПДВ - 229 504, 39 грн.), виписаної ТОВ «Атлант Буд ЛТД» на користь ТОВ «Техносервіс-Будматеріали», яка підписана Науменко Т.О. та скріплена печаткою підприємства-продавця;

- витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 11135523 від 11.01.2014р. з відомостями про реєстрацію продавцем податкової накладної від 03.12.2013р. № 1;

- платіжного доручення від 03.12.2013р. № 1996 на суму 1 377 026, 35 грн.;

- виписки по особовому рахунку позивача у Печерському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) за 03.12.2013р .

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявна в матеріалах справи податкова накладна, що були виписана ТОВ «Атлант Буд ЛТД» на адресу позивача за результатами поставок товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім того, факти здійснення поставок товару за спірним договором також підтверджуються супровідним листом ТОВ «Атлант Буд ЛТД» від 07.08.2014р. № 07/08-14, поданим до канцелярії суду 07 серпня 2014 року до часу призначеного судового засідання у справі, у відповідь на судовий запит від 14.07.2014р. № 826/9885/14, разом із доданим до нього пакетом первинних та інших документів.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копій довідки органу статистики відносно ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» станом 27.12.2013р., свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100078842 від 22.11.2007р., дозвільної документації, виданої ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» на право здійснення господарської діяльності зі створення об'єктів архітектури (в тому числі робі підвищеного ризику); копії договору підряду від 14.10.2013р. № 2 та договорів поставки та виконання робіт від 08.11.2013р. № 0811-13, від 11.11.2013р. № 1111-13, від 14.11.2013р. № 1411-13, від 18.11.2013р. № 1811-13, від 21.11.2013р. № 2111-13 і від 25.11.2013р. № 2511-13, укладених між позивачем (як Підрядником/Виконавцем) та ТОВ «Бізнес-Центр «САГА» (як Замовником) щодо виконання будівельно-монтажних робіт по оздобленню зовнішнього фасаду адміністративного (офісного) центру по вул. Сагайдачного, 1 в Подільському районі міста Києва; реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2013 року; копії договору оренди від 02.09.2013р. № 02/09-13 та договору суборенди від 01.04.2013р. № 01/04-1, укладених між позивачем (як Орендарем) і ТОВ «УКРНЕРУДПРОМ» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування нежилими приміщеннями для розміщення складу та офісу; копію свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (цехи), виданого 16.12.2012р.; оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» за грудень 2013 року та 1-ий квартал 2014 року; копії штатних розписів, затверджених 09.12.2013р. та 01.03.2014р., і податкового розрахунку за формою № 1 ДФ за 4-ий квартал 2013 року, та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Атлант Буд ЛТД») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за звітний період грудень 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 05.06.2014р. № 1138/26-59-22-03/320723834 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається факту недекларування та сплати як ТОВ «Техносервіс-Будматеріали», так і його контрагентом-постачальником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій (тобто за грудень 2013 року).

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» і ТОВ «Атлант Буд ЛТД», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки відповідача від 05.06.2014р. № 1138/26-59-22-03/320723834 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння ТОВ «Атлант Буд ЛТД» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами. Також копія Акта ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 29.04.2014р. № 178/22-03/38183038, висновки якого стали підставою для формування відповідачем висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства в Акті перевірки від 05.06.2014р. № 1138/26-59-22-03/320723834, не була пред'явлена суду. А тому як наслідок суд позбавлений можливості надати йому оцінку як належному доказу у даній справі.

Крім того, відповідачем під час розгляду судового розгляду даної справи не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Техносервіс-Будматеріали» (Некрута В.М.) або його контрагента - ТОВ «Атлант Буд ЛТД» (Науменко Т.О.), безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкової накладної, виданої зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014р. № 0009282203.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 5 737, 60 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс-Будматеріали» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27 червня 2014 року № 0009282203.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс-Будматеріали» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 11, офіс 5, ідентифікаційний код 32073834) 5 737 (п'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова