Постанова

від 07.08.2014 по справі 826/8760/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року № 826/8760/14

об 11 год. 31 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «МДЄ-2001» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2014 №0001662201,

за участю представників сторін:

від позивача Самойленко А.О.,

від відповідача Гостило А.С.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «МДЄ-2001» (далі - позивач, ПрАТ «МДЄ-2001») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2014 №0001662201.

Позивач мотивується тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 24.03.2014 №18/26-53-22-01-26/31838285 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ «Віп-технології плюс» прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 №0001662201 вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 10.04.2014 №0001662201. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між ПрАТ «МДЄ-2001» та контрагентом ТОВ «Віп-технології плюс».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «МДЄ-2001» зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією від 21.12.2012 №10671050010008206, ідентифікаційний код юридичної особи 31838285, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту. (а.с.56)

На час розгляду справи ПрАТ «МДЄ-2001» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 02.02.2012 року (індивідуальний податковий номер - 318382826538), що підтверджується відомостями з реєстру платників податків з офіційного сайту МДЗУ.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віп-технології плюс» та складено акт перевірки від 24.03.2014 №18/26-53-22-01-26/31838285. ( а.с.11)

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ПрАТ «МДЄ-2001» встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 29833 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.04.2014 №0001662201, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 37291 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 29833 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7458 грн. (а.с.25)

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Віп-технології плюс» (виконавець) укладено договір на виконання будівельно-оздоблювальних робіт від 04.08.2011 №04/08, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати будівельно-оздоблювальні роботи головного офісу згідно кошторису, що додається до договору і є невід'ємною частиною цього договору, для замовника на його об'єкті за адресою вул. Старосільська 1, літ.Е, у відповідності до переданої документації, замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та розрахуватись з виконавцем. (а.с.33)

До договору надані акти приймання виконаних будівельно-оздоблювальних робіт.

На ім'я позивач виписані податкові накладні від 04.08.2011 №6, від 25.08.2011 №26.

Розрахунок проводився у безготівковій формі, до суду надані виписки з банку.

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення робіт за договором, суд наголошує на наступному.

Відповідач на спростування реальності господарських операцій позивача зі спірним контрагентом посилається на акт ОДПІ у Броварському районі Київської області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віп-технології плюс» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011 року від 06.11.2011 №87/232/37448548, в якому зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Також відповідно до акту відсутня інформація про те, яким видом діяльності фактично займалось ТОВ «Віп-технології плюс» та про отримання ним дозволів та ліцензій. Також встановлена відсутність фізичних та матеріальних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність кваліфікаційного персоналу та факт незнаходження платника за юридичною адресою.

Крім цього, представник відповідача посилається на допит свідка ОСОБА_3, який був оформлений директором ТОВ «Віп-технології плюс» на час проведення спірний господарських операцій, пояснив, що обов'язки директора він не виконував, фінансові господарські, бухгалтерські та податкові документи не підписував, товари, роботи та послуги від імені ТОВ «Віп-технології плюс» не набував та не реалізовував. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201222140000009 було встановлено, що в результаті функціонування ТОВ «Віп-технології плюс» підприємствам-контрагентам був сформований податковий кредит шляхом укладення безтоварних фінансово-господарських документів, в тому числі з ПрАТ «МДЄ-2001».

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складе ці в разі фактичного здійсненн я господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умові і_ необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності. доступності на ринку тощо: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні і для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби. - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що спірний контрагент не мав можливості поставити товар відповідно до договору, оскільки, як встановлено судом та не спростовано позивачем, у ТОВ «Віп-технології плюс» немає трудових ресурсів, транспортних засобів, складів та ін.

Суд також приймає посилання відповідача, що податкові накладні, акти приймання виконаних робіт складені на підставі договору №04/08 від 04.08.2011 року, проте в виписці банку та обороно-сальдовій відомості по рахунку 631 вказаний договір ДГ-1/08-11, а отже не можуть братись як належний доказ по справі.

Також, суд приймає до уваги доводи позивача, що підпис на договорі, який нібито належить ОСОБА_3, не співпадає з підписом на протоколі допису свідка ОСОБА_3 (а.с.77)

До того, суд звертає увагу, що з допиту свідка ОСОБА_3 також вбачається, що йому 13 березня 2011 року було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину та обрано запобіжний засіб утримання у слідчому ізоляторі. У слідчому ізоляторі він перебував до 27.12.2012 року. (а.с.83)

А, отже, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не міг здійснювати господарської діяльності із позивачем, не підписував договір від 04.08.2011 №04/08 та документи на його виконання.

Крім цього, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків перевірки та погоджується з тим, що лише формальна наявність у справі договорів, акта прийому-здачі робіт (послуг), видаткових накладних і податкових накладних, а також здійснення грошових платежів, не є достатнім і беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання робіт та послуг і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ПрАТ «МДЄ-2001» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп-технології плюс» зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.04.2014 №0001662201.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «МДЄ-2001» - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МДЄ-2001» (адреса: 02660, м. Київ, вул.Старосільська, будинок 1, код ЄДРПОУ 31838285) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1684 (однієї тисячі шестисот восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 07 серпня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 13 серпня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова