Ухвала

від 06.11.2014 по справі 826/8760/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8760/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МДЄ-2001» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.14р. у справі №826/8760/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «МДЄ-2001» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.04.14р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.14р. у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Віп-технології плюс» мали реальний (товарний) характер та підтверджені документально.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віп-технології плюс» за період з 01.01.11р. по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 24.03.14р. №18/26-53-22-01-26/31838285.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.04.14р. №0001662201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 37 291 грн., в т.ч. основний платіж - 29 833 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 458 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 29 833 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2011 року.

Такий висновок ґрунтується на тому, що 21.11.13р. СУ ГУМВС розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201222140000009 щодо придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів СПД ТОВ «Віп-технології плюс». Керівником ТОВ «Віп-технології плюс» з 04.08.11р. був призначений ОСОБА_2 Згідно наданих пояснень, ОСОБА_2, у період з 13.03.11р. по 27.12.12р. перебував у СІЗО. Про призначення його на посаду директора ТОВ «Віп-технології плюс» нічого не знав; у 2010 році передав свій паспорт ОСОБА_3 для оформлення його на постійну роботу, однак через тиждень паспорт був повернутий ОСОБА_2 з повідомленням про те, що робота відсутня. ОСОБА_2; фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Віп-технології плюс» він не займався, документи бухгалтерської та фінансової звітності не підписував.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи підписані від імені ТОВ «Віп-технології плюс» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування податкового обліку на підставі таких документів є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена нормативно-правовими актами.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 1.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Як зазначає апелянт, Товариством придбавались у ТОВ «Віп-технології плюс» будівельні роботи згідно умов договору №04/08 від 04.08.11р.

Разом з тим, вказаний договір підписаний ОСОБА_2

Як встановлено судом першої інстанції, 21.11.13р. СУ ГУМВС розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201222140000009 щодо придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів СПД ТОВ «Віп-технології плюс». Керівником ТОВ «Віп-технології плюс» з 04.08.11р. був призначений ОСОБА_2 Згідно наданих пояснень, ОСОБА_2, що у період з 13.03.11р. по 27.12.12р. перебував у СІЗО. Про призначення його на посаду директора ТОВ «Віп-технології плюс» нічого не знав; у 2010 році передав свій паспорт ОСОБА_3 для оформлення його на постійну роботу, однак через тиждень паспорт був повернутий ОСОБА_2 з повідомленням про те, що робота відсутня. ОСОБА_2 фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Віп-технології плюс» не займався, документи бухгалтерської та фінансової звітності не підписував.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти приймання виконаних будівельно-оздоблювальних робіт підписані невідомими особами, що не дає змогу ідентифікувати особу яка підписала первинні документи.

Також слід зазначити, що згідно висновку експерта від 23.07.13р. №234 підписи від ОСОБА_2 в протоколі №01/1 від 04.08.11р. ТОВ «Віп-технології плюс», натуральний підпис в технічному зображенні паспорта ОСОБА_4 на 2 аркушах, натуральний підпис в технічному зображенні довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_2, натуральний підпис в технічному зображенні протоколу №01/1 від 04.08.11р. ТОВ «Віп-технології плюс», натуральний підпис в технічному зображенні реєстру даних №ЦСК/17/3.6.11/1 від 03.06.11р., заяві-приєднанні до договору від 03.06.11р., сертифікату ТОВ «АРТ-Мастер» із реквізитами ТОВ «Віп-технології плюс» - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вищевказаних обставин, документи, якими оформлена господарська операція не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ «Віп-технології плюс» мало адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, наявності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи наявність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Також, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальнее виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами роботи виконані саме цим контрагентом .

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МДЄ-2001» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.14р. у справі №826/8760/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.14р. у справі №826/8760/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 06.11.14р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.