Постанова

від 04.12.2006 по справі 07/166-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/166-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2006 р.                                                           Справа № 07/166-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача -  Бережна Т.В., Смольняков М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3324Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 21.08.06 р. по справі № 07/166-06

за позовом ТОВ Виробничо-комерційного підприємства "ВІНКОМ", м. Харків

до Державного підприємства Учбово-курсового комбінату "Харківжитлобуд", м. Харків

 про  стягнення 18099,20 грн.

встановила:

У квітні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача  18099,20 грн., в тому числі: 14284,00 грн. - основного боргу по оплаті виконаних робіт за договором підряду № 21 від 10.07.03 р., 2672,48 грн. –пені за прострочення оплати робіт, 1142,72 грн. - 3% річних  та судових витрат.

       Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь 14284,00 грн. основного боргу та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. (суддя –Інте Т.В.) по справі № 07/166-06 позовні вимоги  задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 14284,00 грн. основного боргу, 142,85 грн. державного мита, 93,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати вартості виконаних робіт. В решті позову провадження припинено, на підставі  п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідач  з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині задоволення вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 14284,00 грн., 142,85 грн. держмита та 93,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки воно прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач вважає, що господарський суд безпідставно зазначив, що договір підряду фактично був укладений і саме за ним позивачем здійснювались ремонтні роботи, тим самим порушив ст. 332, ч. 1 ст. 334 та ст. 153 ЦК України(1963 р.). Також, відповідач вказує, що при прийнятті рішення господарським судом порушені ст.ст. 36,43 ГПК України, якими передбачено обов'язок оцінки доказів у їх сукупності, так як суд першої інстанції визнав встановленим факт допуску позивача до виконання ремонтних робіт на об'єкті ДП УКК «Харківжитлобуд». Однак, ТОВ ВКП «Вінком»не були надані господарському суду докази в підтвердження того, що підприємство відповідача допустило позивача до виконання ремонтних робіт на будь-якому належному об'єкті. Крім того, господарський суд, визнавши встановленим зазначений факт, взагалі не з'ясував на якому саме об'єкті позивачем виконувалися ремонтні роботи. Тим більш, що зазначена інформація відсутня як у змісті документа (договір підряду № 21 від 10.07.2003 р.), так і у актах приймання виконаних робіт за липень 2003 р. та серпень 2003 р. Отже,  як вказує відповідач, із матеріалів справи не вбачається,  де саме виконувалися позивачем підрядні роботи і чи виконувалися ці роботи на об'єктах, належних саме відповідачу, а відповідно судом не були досліджені всі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду в даному судовому засіданні.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановила: відповідно до укладеного між сторонами по справі договору підряду № 21 від 10.07.03 р. ,  підрядник (позивач) зобов'язався виконати на користь замовника (відповідача) загальнобудівельні роботи, відповідно до доданого кошторису (п.1.1 договору), а відповідач зобов'язався прийняти роботи по акту та провести  кінцеві розрахунки ( п. 1.2 договору).

Договірна ціна робіт визначається, згідно п. 2.1 договору, уточненим кошторисом і є попередньою, такою, що може бути змінена за згодою сторін (п. 2.2 договору).

Суд першої інстанції встановив, що в порушення умов договору, кошторис сторонами затверджений не був з вини відповідача, так як, згідно п. 3 Правил про договори підряду на капітальне будівництво, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР ( зі змінами та доповненнями) від 26.12.96 р. № 1550, обов'язок надання підряднику затвердженої проектно-кошторисної документації покладається на замовника, який дане зобов'язання не виконав але допустив позивача до виконання ремонтних робіт на своєму об'єкті.

На  виконання умов п. 3.1 договору, відповідачем було сплачено аванс в розмірі 25000 грн., що підтверджено банківськими виписками від 14.07.03 р., 29.07.03 р. та 13.08.03 р. з зазначенням, як підставу платежу, договір підряду № 21 від 10.07.03 р.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в підтвердження виконання зобов'язань за договором, позивачем були надані суду двосторонні акти виконаних робіт за липень 2003 р. на суму 19232,00 грн. та серпень 2003 р. на суму 20052,00 грн., всього 39284,00 грн., які  містять найменування підрядника та замовника, перелік робіт, їх  об'єми, вартість, підписи уповноважених осіб, які скріплені печатками підприємств, учасників договору.

Суд першої інстанції зазначив, що представники відповідача заявили про виконання позивачем ремонтних робіт в обсягах, зазначених в актах за липень та серпень 2003 р., але при цьому зазначили про виявлення недоліків у виконаній роботі, які документально підтвердити не змогли з причин відсутності відповідних актів.

Суд першої інстанції  встановив, що в уточнених позовних вимогах позивач правомірно посилається на норми Цивільного кодексу України від 18.07.1963 р., чинного на час виникнення спірних правовідносин, згідно ст. 4 якого цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але, в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства, породжують цивільні права і обов'язки,  які, виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом але таких,  які йому не суперечать.

Отже, господарський суд обґрунтовано визнав сторони взаємно зобов'язаними, тобто позивача –виконати роботи, а відповідача –прийняти та оплатити їх.  Підписання відповідачем актів виконаних робіт без будь-яких зауважень, свідчить про відсутність на час їх прийняття будь-яких недоліків в роботі, а виявлення їх після прийняття робіт, не позбавляє замовника засвідчити дані факти належним чином та звернутись до підрядника за їх усуненням або відшкодуванням спричинених збитків.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на неналежну форму актів виконаних робіт, як на підставу відмови від їх оплати.

Відповідно до наказу Державного  комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 р. № 237/5, для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання форм КБ-2в і КБ-3 не є обов'язковим.  Державний комітет з будівництва та архітектури, листом  „Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до  капітального та поточного ремонтів” від 30.04.03 р. № 7/7-401 визнав  поточним ремонтом комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання, який повинен проводитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту), до моменту  постановки  на черговий капітальний ремонт (реконструкцію). Наданими до матеріалів справи актами виконаних робіт підтверджується виконання позивачем саме поточного ремонту, а ніяк не капітального ремонту або реконструкції будівель.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підписання зазначених актів відповідачем свідчить про  прийняття ним зобов'язання, як замовника робіт та його обов'язок  сплатити їх вартість, зазначену в актах. Зауважень щодо ціни робіт та вимог про повернення оплаченої вартості робіт від відповідача не надходило, що підтверджується частковою оплатою виконаних робіт  в сумі 25000гр., з урахуванням авансових платежів, заборгованість відповідача по оплаті виконаних робіт складає 14284,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 193, 198 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Умовами договору, строк кінцевого розрахунку не передбачений, а лише визначений  повним закінченням робіт,  включаючи усунення виявлених недоліків та надання замовнику акту  виконаних робіт, в зв'язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідачу були направлені претензія від 01.02.06 р. та  вимога від 30.05.06 р. про оплату заборгованості в сумі 14284, 00 грн.

Отже, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач свої  зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, а відповідач в свої чергу зобов'язання виконав лише частково, в зв'язку з чим з урахуванням авансових платежів, заборгованість відповідача по оплаті виконаних робіт складає 14284,00 грн.

Таким чином, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги  та вважав їх такими, що підлягають задоволенню в уточненій сумі, в розмірі 14284,00 грн.

Посилання відповідача на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення не доведено в повному обсязі, спростовується матеріалами справи, доказів, підтверджуючих наявність порушень норм матеріального права відповідач не надав.

Посилання відповідача на неналежну форму актів виконаних робіт, як на підставу відмови від їх оплати безпідставне та необґрунтоване, так як відповідно до наказу Державного  комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 р. № 237/5, для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання форм КБ-2в і КБ-3 не є обов'язковим.  Державний комітет з будівництва та архітектури, листом  „Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до  капітального та поточного ремонтів” від 30.04.03 р. № 7/7-401 визнав  поточним ремонтом комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання, який повинен проводитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту), до моменту  постановки  на черговий капітальний ремонт (реконструкцію). Наданими до матеріалів справи актами виконаних робіт підтверджується виконання позивачем саме поточного ремонту, а ніяк не капітального ремонту або реконструкції будівель.

Підписання зазначених актів відповідачем свідчить про прийняття ним зобов'язання, як замовника робіт, сплатити їх вартість, зазначену в актах, зауважень щодо ціни робіт від відповідача, як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції не надходило. Тобто невідповідність форми актів не спростовує факту виконання робіт та   не є підставою для відмови у оплаті виконаних робіт.

В апеляційній скарзі відповідач доповнив підстави відмови від оплати, посилаючись на  не доведеність виконання робіт на спірному об'єкті  по вул..Бакуліна,11. Як свідчать матеріали справи, зокрема перелік претензій по виконаним роботам по ремонту приміщень відповідача по вул. Бакуліна, 11, підписаний в.о. директора, роботи виконувалися на спірному  об'єкті, доказів наявності інших угод або об'єктів, на яких позивач проводив ремонтні роботи, відповідач не надав, в суді першої інстанції відповідач не заперечував проти факту виконання ремонтних робіт по вул..Бакуліна,11.

Отже, зобов'язання виникли із дій позивача та відповідача, виконання робіт на спірному об'єкті по вул. Бакуліна, 11 підтверджується матеріалами справи, претензії по якості та обсягам виконаних робіт відповідачем не пред'являлися , частина виконаних робіт в сумі 25000 грн. сплачена відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.

        З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви відповідача  не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 837 ЦК України,  ст.ст. 101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. по справі № 07/166-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді