Постанова

від 15.07.2014 по справі 814/1854/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 липня 2014 року справа № 814/1854/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Баришніков А.О. (довіреність №1 від 09.04.14);

від відповідача: Дідик О.М. (довіренсть №639/9/14-02-10-007 від 21.02.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Південьбуд Миколаїв ЛТД", вул. Кірова, 238-б, оф. 201, м. Миколаїв,54031

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рінення від 17.06.2014р. № 0001402202, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьбуд Миколаїв ЛТД» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів та зборів в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2014р. №0001402202. Мотивуючи свої вимоги тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного:

В період з 20.05.2014р. по 21.05.2014р. фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів та зборів в Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховується при визначені об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Південна електротехнічна компанія» - ПЕТК, ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «Південна електротехнічна компанія» - ПЕТК, ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.05.2014 року №1939/14-02-22-01/34511098, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014р. №0001402202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3260 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1630 грн.

Судом встановлено, що у ході перевірки було виявлено, що податковий кредит було сформовано за рахунок здійснення господарських операцій з придбання трансформатору, профінструменту та виконання комплексу облицювальних робіт між позивачем та ТОВ «Південна електротехнічна компанія» - ПЕТК, ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй».

Фактично між позивачем та його контрагентами склалися договірні відносини, внаслідок яких позивачем було придбано товари та на його користь були виписані податкові накладні та складені первинні документи.

Так, з акту перевірки вбачається, що в період травень-червень 2011р. позивач мав господарську операцію з придбання (передплати) трансформатору з ТОВ «Південна електротехнічна компанія» - ПЕТК. На підставі цієї господарської операції до податкового кредиту було включено 7000грн. ПДВ, сплаченого в ціні товару, а також до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за ІІІ кв. 2011р. позивачем було включено суму передплати без ПДВ 3500грн.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем до перевірки надано податкові накладні, виписки банку, журнали ордери по рахункам 633 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за послуги» та видаткові накладні.

Однак, відповідач ставить під сумнів наявність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з даним контрагентом, посилаючись на інформацію, отриману від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, а саме акт від 13.02.2013р. №73/14-03-22-08/34033814 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південна електротехнічна компанія» - ПЕТК щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. З вказаного акту вбачається, що зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що контрагент позивача за податковою адресою не знаходиться та відповідно до нього відкрито процедуру ліквідації.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, акт перевірки ТОВ «Південна електротехнічна компанія» - ПЕТК, на який посилається відповідач, не є первинним документом чи іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не може бути підставою для висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Разом з тим, слід звернути увагу, що на момент виникнення господарських взаємовідносин позивачем витребувано від його контрагента, копії документів, які підтверджують його статус як юридичної особи з зазначенням юридичної та фактичної адреси, так і статус платника податків.

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Також, з акту перевірки вбачається, що протягом листопада 2012р. позивач мав господарські операції з придбання профінструменту з ТОВ «Профіструмент- Україна». На підтвердження реальності господарської операції позивачем до перевірки надано податкові накладні, виписки банку, журнали ордери по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та видаткові накладні.

Однак, відповідач знову ж таки ставить під сумнів наявність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з даним контрагентом, посилаючись при цьому лише на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 19.02.2014р. №571/14-02-22-01/34319308 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Профінструмент-Україна», в якому викладені порушення податкового законодавства, допущені контрагентом. Разом з цим, висновки відповідача щодо «нереальності» господарської операції з придбання профінструмента ґрунтується виключно на даних «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», оскільки підприємством-контрагентом позивача не надано документів до перевірки.

Суд зауважує, що юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому статтею 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а також витрати не пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

При цьому, у листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Взаємовідносини позивача з контрагентом - ТОВ «ТБК «Фаворі строй» відбулися на підставі договору підряду від 02.01.2014р. №7, відповідно до якого, ТОВ «ТБК «Фаворі строй» виконано комплекс зовнішніх рекламно-облицювальних робіт будівлі АЗС за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 66 А відповідно затверджених кошторисних документів. Обсяг, види, ціна та строки виконання робіт визначаються за договірними цінами. Загальна ціна договору визначається кошторисною документацією.

Позивачем до перевірки надано вказаний договір, податкові накладні, виписки банку, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) як документальне підтвердження реальності господарської операції. Проте, при проведенні перевірки, відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУМД у Луганській області від 26.03.2014р. №561/12-34-22-04/38251558 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТБК «Фаворі строй», в якому знову ж таки описані порушення контрагента позивача. В вказаному акті перевірки мова йде про відкриття кримінального провадження, однак жодних доказів про наявність обвинувального вироку суду за цим кримінальним провадженням не надано.

Суд не приймає в якості належного доказу правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення посилання відповідача на вищенаведені акти перевірки контрагентів позивача.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагентів, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Разом з тим, п.198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був отриманий позивачем, надані послуги від контрагентів не використано ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

П. 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платних податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нереальність правочинів.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представником відповідача не доведено суду правомірність своєї позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.06.2014 р. №0001402202.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбуд Миколаїв ЛТД" (код ЄДРПОУ 34511098).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна