Рішення

від 27.08.2014 по справі 303/4634/14-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/4634/14-ц

2/303/2523/14

Номер рядка стат.звіту - 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Копиновецької сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_5, ТзОВ «Трегер», третя особа управління Дерземагенства в Мукачівському районі про визнання незаконними, скасування рішень та державних актів про право приватної власності на земельні ділянки,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Копиновецької сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_5, ТзОВ «Трегер», третя особа управління Дерземагенства в Мукачівському районі про визнання незаконними, скасування рішень та державних актів про право приватної власності на земельні ділянки. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 21.06.2007 року. Земельна ділянка, на якій розташовані будинки АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, є у користуванні позивача, а земельна ділянка, на якій розташовані будинок АДРЕСА_2, належить ОСОБА_5 Відповідно до протоколу встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 17.06.2008 року, встановлені межі земельної ділянки, що надається у власність відповідачу ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2. Межа між його будинком та будинком відповідача існує вже 10 років та ніяких спірних питань не виникало і тільки влітку 2012 року він побачив у себе в дворі зрізані ворота і встановлену нову огорожу, яка була відсунута у бік його будинку близько на 4-5 метрів. Таким чином, вважає, що відбулося незаконне захоплення частини його двору. Так всупереч нормам земельного законодавства, у протоколі встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 від 17.06.2008 року, замість його підпису зазначено рішення № 234 від 13.06.2008 року. Таким чином просить визнати та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень: рішення 17 сесії 5 скликання Копиновецької сільської ради № 219-а від 07.03.2008 року та рішення 19 сесії 5 скликання Копиновецької сільської ради № 234 від 13.06.2008 року у частині про надання ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,68 га, а саме: для обслуговування житлового будинку 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,43 га за адресою с. Микулівці Мукачівського району. Також просить визнати недійними та скасувати державні акти на право приватної власності на земельну ділянку: для будівництва та обслуговування будинку (кадастровий номер 2122784202:00:000:0001), для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2122784202:00:000:0002), виданих ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та зобов'язати Копиновецьку сільську раду Мукачівського району відмінити рішення № 219/а від 07.03.2008 року Копиновецької сільської ради про передачу у приватну власність цих земельних ділянок ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові, просили суд їх задовольнити, пояснивши суду, що при прийнятті оскаржуваних рішень були порушені вимоги земельного законодавства та права позивача як суміжного землекористувача.

Представник Копиновецької сільської ради Мукачівського району в судове засідання не з'явився про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні, оскільки вважає його безпідставним та необгрунтованим, так як на момент прийняття оскаржуваних рішень позивач не набув права власності на сусідний будинок, а тому жодних прав його не порушено. Також просив застосувати строк позовної давності.

Представник ТзОВ «Трегер» в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити, вказавши на його безпідставність та необґрунтованість

Представник третьої особи Управління Держземагенства у Мукачівському районі Закарпатської області в судове засідання не з'явився про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах, а відповідно до ч. 5 ст. 158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлова будівля, 62,6 % готовності, за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 21.06.2007 року.

Як передбачено ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 181 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Згідно з ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19304042, виданого ТзОВ «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 25.06.2008 року, нежитлова будівля, 62,6 % готовності, за адресою АДРЕСА_2, зареєстровано як окремий об'єкт нерухомого майна 25.06.2008 року. Таким чином, права позивача ОСОБА_1 як власника будинку АДРЕСА_1 підлягають захисту з моменту державної реєстрації права власності на цей об'єкт.

Також як встановлено судом, рішенням 19 сесії 5 скликання № 234 від 18.06.2008 року «Про затвердження меж», затверджено проходження меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_5 згідно з проведеної теодолітної зйомки. В подальшому, рішенням 17 сесії 5 скликання Копиновецької сільської ради Мукачівського району від 07.03.2008 року № 219/а «Про приватизацію земельної ділянки та надання її у приватну власність», громадянину ОСОБА_5 надано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку 0,677 га. Відповідно до протоколу встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 17.06.2008 року, встановлені межі земельної ділянки, що надається у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_2. Відповідно до протоколу, на місці підпису землекористувача ОСОБА_6 зазначено рішення № 234 від 18.06.2008 року.

Як пояснили в судовому засіданні позивач та його представник, ОСОБА_6 є сестрою позивача та була на той час головою домогосподарства за адресою в АДРЕСА_1. При цьому позивач вважає,що погодження меж мало відбуватися саме з ним, так як на той момент він вважав себе власником будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Порядок видачі державних актів про право власності на земельну ділянку регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності не земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, яка була чинною на момент прийняття спірних рішень.

Згідно з п. 1.4 Інструкції (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень) державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Таким чином встановлення меж здійснюється виключно після прийняття рішення суб'єктом владних повноважень щодо передачі у власність земельної ділянки, до видачі державного акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затемнення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо.

При вирішенні спору, суд погоджується і виходить з того, що передбачена у чинному законодавстві, як обов'язкова процедура, узгодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, має на меті забезпечити усунення будь-яких претензій між суміжними землекористувачами, перш ніж особа набуде право власності на земельну ділянку.

Відповідно ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж.

Частинами 1 та 2 ст. 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно з ст.198 ЗК України, є обов'язковим погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами. Межові знаки - це спеціальні позначення, які встановлюються землевпорядними органами на крайніх поворотних точках межі земельної ділянки і мають особливий правовий режим.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій. що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, суд звертає на наступне. Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як вже було згадано, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19304042 від 25.06.2008 року, право власності ОСОБА_1 зареєстрував 25.06.2008року. В той же час, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування рішення Копиновецької сільської ради Мукачівського району від 07.03.2008 року № 219/а «Про приватизацію земельної ділянки та надання її у приватну власність» та рішення Копиновецької сільської ради Мукачівського району від 13.06.2008 року № 234 «Про затвердженя меж», тобто рішень, які були прийняті Копиновецькою сільською радою Мукачівського району до моменту набуття права власності позивачем на будинок у встановленому законом порядку. Крім того, будь-яких документів, які б підтверджували право користування чи власності позивача на земельну ділянку, на якій розташований будинок за адресою в АДРЕСА_1, позивачем не надано. Також суд звертає на те, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19304042 від 25.06.2008 року, будинок за адресою в АДРЕСА_1 є нежитловою будівлею, а не житловим будинком, що спростовує твердження позивача про наявність у нього права користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку.

Також суд звертає увагу на те, що однією з позовних вимог є скасування держаних актів про право власності на земельні ділянки. В той же час такі держані акти в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 10 ЦПК України встановлено обов'язок суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема шляхом роз'яснення особам їхніх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій і сприянню здійснення їхніх прав у певних випадках. Разом з тим виходячи з принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, суд не вправі з власної ініціативи встановлювати якісь обставини, що мають значення для справи, зокрема шляхом витребування доказів. У ході судового розгляду судом створені усі необхідні умови для реалізації позивачем та його представником своїх прав на подання заяв про забезпечення доказів, витребування письмових доказів, якщо такі в сторони позивача відсутні.

Виходячи із вищенаведеного суд приходить висновку, що оспорювані рішення сільської ради, видані в межах їх повноважень та у спосіб передбачений ЗК України, при їх прийнятті жодних прав та інтересів позивача не порушено, а отже підстав для їх скасування не має. За відсутності підстав для скасування відповідного рішення органу виконавчої влади на підставі якого виданий державний акт на право власності на земельну ділянки, останній також не може бути визнаний недійсним та скасований.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Копиновецької сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_5, ТзОВ «Трегер», третя особа управління Дерземагенства в Мукачівському районі про визнання незаконними, скасування рішень та державних актів про право приватної власності на земельні ділянки.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 106, 107, 116, 118, 125, 126, 152, 158, 198 ЗК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Копиновецької сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_5, ТзОВ «Трегер», третя особа управління Дерземагенства в Мукачівському районі про визнання незаконними, скасування рішень та державних актів про право приватної власності на земельні ділянки відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний