Постанова від 15.08.2014 по справі 807/2562/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

15 серпня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2562/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: Свалявська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Борсенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 № 0002071700/2228/1700 та № 0002051700/2227/1700, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002051700/2227/1700 від 09.07.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, у розмірі 382222,90 грн. (в тому числі, за основним платежем 305777,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 76445,00 грн.), та № 0002071700/2228/1700 від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9278,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 7422,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1856,00 грн.). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені з ФОП ОСОБА_4 договори спрямовані на настання реальних наслідків, господарські операції підтверджені належними первинними документами, а посадові особи відповідача неправомірно взяли на себе функцію суду та визнали такі угоди нікчемними. Звертає увагу на те, що за основу акту перевірки взяті висновки акту перевірки від 19.06.2012 року № 60/1701/НОМЕР_1 по ФОП ОСОБА_4, згідно якого господарські договори цього підприємця з контрагентами не підтверджуються з огляду на врахування реального часу та відсутність майна, техніки та трудових ресурсів, однак ФОП ОСОБА_1 не може відповідати за дії своїх контрагентів по веденню ними фінансово-господарської діяльності та сплаті податків. Також зазначає, що витрати по придбанню запасних частин до транспортних засобів за 2011 - 2012 роки були правомірно віднесені до складу валових витрат з урахуванням того, що такі, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" відносяться до складу матеріальних витрат, та згідно з нормами пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України - до загальновиробничих витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи обставинами, наведеними в запереченнях на адміністративний позов № 2115/240/10 від 02 серпня 2013 року. Зокрема, зазначив, що хоча для податкової перевірки позивач надав первинні документи по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за 2011 рік, а саме, накладні, податкові накладні, однак не надав первинних документів та пояснень стосовно перевезення даної продукції (товарно-транспортних накладних та угод на перевезення лісопродукції). Згідно з поясненнями ФОП ОСОБА_4 до акту перевірки від 19.06.2012 року № 60/1701/НОМЕР_1 у нього відсутні власні автотранспортні засоби, які використовувалися ним в господарській діяльності та для перевірки не надано копії договорів, укладених на перевезення лісопродукції орендованими транспортними засобами. Отже, позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини без мети реального настання правових наслідків. Крім того, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не віднесено до валових доходів та валових витрат господарські операції по взаємовідносинах з ДП Свалявське ЛГ та ДП Мукачівське ЛГ, в результаті чого було занижено валові витрати за 2011 рік на суму 792155,00 грн. та за 2012 рік - 627969,00 грн. Також зазначив, що оскільки фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком ст. 138 Податкового кодексу України. Вважає, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено, отже немає підстав для включення до валових витрат, оскільки вони збільшують вартість основних фондів. Витрати на технічне обслуговування автомобілів не відносяться до витрат операційної діяльності, а тому підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу валових витрат витрати на придбання шин, палива, технічного обслуговування, тощо.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовою особою Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.06.2013 року № 9/1700/НОМЕР_2.

У відповідності до висновків проведеної перевірки, такою встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 п. 14.1.138 ст. 14, ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 146.11 і п. 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 305777,90 грн.: за 2011 рік в сумі 298171,61 грн., за 2012 рік в сумі 7606,29 грн.; п. 138.1 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 148.5 ст. 148, ст. 188, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в наслідок чого ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість в сумі 7422,00 грн., а саме: за січень 2011 р. - 33,38 грн., лютий 2011 р. - 31,75 грн., березень 2011 р. - 808,94 грн., квітень 2011 р. - 107,76 грн., травень 2011 р. - 1111,74 грн., червень 2011 р. - 360,86 грн., липень 2011 р. - 184,41 грн., серпень 2011 р. - 1544,07 грн., вересень 2011 р. - 311,62 грн., жовтень 2011 р. - 377,77 грн., листопад 2011 р. - 65,37 грн., грудень 2011 р. - 198,37 грн., січень 2012 р. - 191,20 грн., лютий 2012 р. - 345,34 грн., березень 2012 р. - 179,52 грн., квітень 2012 р. - 71,95 грн., травень 2012 р. - 108,15 грн., червень 2012 р. - 1,35 грн., липень 2012 р. - 199,40 грн., серпень 2012 р. - 830,18 грн., вересень 2012 р. - 68,35 грн., жовтень 2012 р. - 96,83 грн., листопад 2012 р. - 5,60 грн., грудень 2012 р. - 187,38 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, подав до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС заперечення на акт, за результатами розгляду якого посадова особа відповідача дійшла висновку, що підстав для внесення змін до акту перевірки та скасування донарахованих податків та зборів нема.

На підставі акту перевірки від 20.06.2013 року № 9/1700/НОМЕР_2 Свалявською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002051700/2227/1700 від 09.07.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, у розмірі 382222,90 грн. (в тому числі, за основним платежем 305777,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 76445,00 грн.), та № 0002071700/2228/1700 від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9278,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 7422,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1856,00 грн.).

У відповідності до акту перевірки від 20.06.2013 року № 9/1700/НОМЕР_2, під час такої було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в 2011 році придбав хвойну лісопродукцію від ФОП ОСОБА_4 на суму без ПДВ 1434637,00 грн. (сума ПДВ - 0,00 грн.), а також згідно з правочином про уступку вимог між ТОВ "Металпласт" та ПП ОСОБА_4 від 01.09.2011 року було переведено борг ПП ОСОБА_4 перед ТОВ "Металпласт" в сумі 219310,00 грн. без ПДВ на ФОМ ОСОБА_1 Згідно з банківськими виписками за 2011 рік ФОП ОСОБА_1 проведено оплату за надану продукцію ФОП ОСОБА_4 в сумі 1653947,00 без ПДВ. Разом з тим, відповідач вважає, що вказані операції між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 є безтоварними по ланцюгу до "вигодонабувача", оскільки згідно з результатами акту документальної перевірки № 60/1701/НОМЕР_1 від 19.06.2012 року такою було встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_4 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПП ОСОБА_4 (продавець-виконавець) та ПП ОСОБА_1 (покупець-замовник) було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) та купівлі-продажу лісопродукцїі б/н від 05 січня 2009 року, згідно з предметом якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця лісопродукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. У відповідності до п. 1.3 зазначеного договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик виконати власними трудовими, матеріальними, технічними ресурсами комплекс робіт по розборці лісосік, навантаженню та перевезенню лісопродукції. П. 1 розділу 7 договору обумовлено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2011 року.

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем було надано суду податкові та видаткові накладні, наявні в матеріалах справи.

Правовідносини щодо порядку здійснення оподаткування, зокрема, податком на прибуток та податком на додану вартість регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Ст. 44 Податкового кодексу України регламентує вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

П. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Розділ 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, надає наступне визначення поняттю "товарно-транспортна документація" - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Крім того, у розумінні Правил, товарно-транспортною накладною - є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділ 11 Правил регламентує правила оформлення документів на перевезення. Так, згідно з п. 11.1 розділу 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору на виконання робіт (надання послуг) та купівлі-продажу лісопродукції б/н від 05 січня 2009 року, виконавець зобов'язується на свій ризик виконати власними трудовими, матеріальними, технічними ресурсами комплекс робіт по розборці лісосік, навантаженню та перевезенню лісопродукції. Разом з тим, товарно-транспортних накладних або ж інших доказів, що б підтверджували факт доставки товару позивач ні податковому органу, ні суду не надав.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що позивач самостійно доставив придбаний від ПП ОСОБА_4 товар, однак жодних доказів на підтвердження зазначеного суду також не надав.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що проведеною податковою перевіркою ФОП ОСОБА_4 було встановлено відсутність у власності останнього транспортних засобів, які б використовувалися ним у господарській діяльності, а договори на навантаження та транспортування ТМЦ з іншими суб'єктами господарювання ним не укладались.

З огляду на вищенаведене, враховуючи зазначені положення законодавчих актів, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування валових витрат мають значення первинні документи, які видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись поміж іншого документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі.

У зв'язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім того, у відповідності до акту від 20.06.2013 року № 9/1700/НОМЕР_2, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не віднесено до валових доходів та валових витрат господарські операції по взаємовідносинах з ДП Свалявське ЛГ та ДП Мукачівське ЛГ, в результаті чого було занижено валові витрати за 2011 рік на суму 792155,00 грн. та за 2012 рік - 627969,00 грн.

Однак наявність вказаного порушення ні у позовній заяві, ні уповноваженим представником позивача у судовому засіданні належними та допустимими доказами спростована не була. Позивач взагалі жодних пояснень в цій частині не надав, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно збільшено в цій частині грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування.

Крім того, відповідачем було донараховано ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, та податку на додану вартість на тій підстав, що він не мав права включати до складу валових витрат та податковому кредиту витрати по придбанню запасних частин до транспортних засобів за 2011 - 2012 рр. на суму без ПДВ 155935,20 грн., оскільки фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком ст. 138 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд не може погодитися з таким висновком податкового органу у зв'язку з наступним.

Ст. 177 Податкового кодексу України регулюються питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, у відповідності до положень п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Ст. 138 Податкового кодексу України регламентує склад витрат та порядок їх визнання. Так, у відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу передбачено, що до витрат операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ.

Згідно з абз. г) пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт , страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення .

Разом з тим, за приписами пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю "основні засоби", згідно з яким такими є матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з Фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

У відповідності до відомостей розділу 1 акту від 20.06.2013 року № 9/1700/НОМЕР_2, ФОП ОСОБА_1 має право здійснювати такі види діяльності згідно з КВЕД: пакування; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; вантажний автомобільний транспорт; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля фруктами й овочами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; будівництво житлових і нежитлових будівель; виробництво дерев'яної тари; виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; лісопильне та стругальне виробництво; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; лісозаготівлі; лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві.

Згідно з п. 1.6 акту від 20.06.2013 року № 9/1700/НОМЕР_2 у власності/користуванні ФОП ОСОБА_1 знаходяться наступні транспортні засоби: УРАЛ 375 СПГ, трактор Т-150 К, УРАЛ 4320 (2 шт.), причіп.

Використання позивачем вищезазначених транспортних засобів у господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Таким чином, виходячи з правового аналізу норм податкового законодавства, якими регулюється порядок формування валових витрат фізичної особи - підприємця, суд дійшов висновку, що витрати на придбання запасних частин та ремонт автотранспортних засобів, що безпосередньо використовуються у господарській діяльності платника податку, відносяться до витрат операційної діяльності, а тому за умови їх документального підтвердження включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування.

Крім того, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "податковий кредит", у відповідності до якого ним являється сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до норм п. 198.1 а) вищезазначеного нормативно-правового акту, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

П. 201.10 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Реальність операцій щодо придбання запасних частин та ремонту транспортних засобів відповідачем не спростовується. Крім того, такі операції підтверджені первинними документами, наявними в матеріалах справи, а тому суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 правомірно відніс їх вартість до складу валових витрат та податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення № 0002051700/2227/1700 від 09.07.2013 року в цій частині та податкове повідомлення-рішення № 0002071700/2228/1700 від 09.07.2013 року підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002051700/2227/1700 від 09.07.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування у розмірі 382222,90 грн. (в тому числі за основним платежем 305777,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 76445,00 грн.), в частині грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування у розмірі 23390,28 грн. за основним платежем та 5848,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002071700/2228/1700 від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9278,00 грн. (в тому числі за основним платежем 7422,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1856,00 грн.).

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 225,68 (двісті двадцять п'ять гривень шістдесят вісім копійок) грн.

5.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін