Постанова

від 29.08.2014 по справі 922/2361/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 922/2361/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Шляхтич О.О., довіреність б/н від 13.08.2014 р.;

відповідача - Романенко Є.Ю., довіреність б/н від 01.08.2014 р., Бондаренко В.В., довіреність б/н від 01.08.2014 р. (не з'явився після перерви, оголошеної 26.06.2014 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну відповідача (вх. № 2168Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року у справі № 922/2361/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А.", м. Харків;

про стягнення 15487,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року позивач - ТОВ "ВКП Будтех" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Будівельна комерційна фірма "В.І.А.", в якій (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2014 р. № 23359) просив стягнути з відповідача на користь позивача 15487,14 грн., які складаються з: суми основного боргу 13300,00 грн. по договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651; 3% річних в сумі 136,64 грн.; пені в сумі 775,78 грн.; інфляційних втрат в сумі 1274,72 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.07.2014 р. у справі № 922/2361/14 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: основний борг в сумі 13300,00 грн.; 3% річних в сумі 128,99 грн.; пеню в сумі 742,64 грн., інфляційні втрати в сумі 1274,72 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн., з посиланням на те, що позивач невірно визначив період прострочення грошового зобов'язання.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції неправомірним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте у відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи. Зазначає, що орендна плата по договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 була ним сплачена в повному обсязі шляхом передплати у розмірі 270,0 грн., а зобов'язання за договором припинились згідно умов п. 8.1 цього договору. Посилається на те, що без укладення договору відповідач отримував від позивача послуги з оренди будівельного обладнання по актам приймання-передачі від 31.10.2012 р., але вартість наданих послуг була сплачена. Доказів оплати наданих послуг відповідач не надав до апеляційної скарги, зазначив, що платіжні документи будуть надані в судове засідання. Вважає безпідставними вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки орендну плату було сплачено у повному обсязі шляхом 100-відсоткової передплати, як передбачено умовами договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2014 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.08.2014 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.08.2014 р. надав уточнення до апеляційної скарги (вх. № 6927 від 26.08.2014 р.), в якому зазначає, що відповідач належним чином виконав свій обов'язок з оплати всіх наданих йому позивачем послуг, та додав платіжні доручення, просить рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2014 р. у справі № 922/2361/14 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2014 р. надав відзив на апеляційну скаргу від 26.08.2014 р. вх. № 6922, в якому з доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з метою ознайомлення з уточненням до апеляційної скарги та надання рахунків на оплату наданих послуг. Колегія суддів задовольнила клопотання позивача, в судовому засіданні оголошена перерва до 28.08.2014 р.

В судовому засіданні 28.08.2014 р. представник позивача надав пояснення до відзиву (вх. № 7052 від 28.08.2014 р.), в якому зазначає, що платіжні доручення, які надав представник відповідача в підтвердження здійснення оплати за отримані від позивача послуги, свідчать про оплату послуг, наданих відповідачу за попередній період, та не стосуються предмету даного спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2014 р. підтримує апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.06.2014 р. у справі № 922/2361/14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.07.2014 р.

Господарським судом Харківської області копію ухвали від 13.06.2014 р. було надіслано рекомендованим листом № 61022 1321105 5 на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 23), а саме: 61005, м. Харків, вул. Якіра, б. 3А, кв. 21. Зазначена ухвала повернулась до Господарського суду Харківської області 01.07.2014 р. з довідкою відділення зв'язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання" (т. 1 а.с. 28-32).

Про дату наступного слухання справи 17.07.2014 р. відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку № 6102213303421, яка повернулась до суду із зазначенням причини повернення поштового відправлення: «за закінченням терміну зберігання».

З аналізу вимог ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 3.9.1. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи та безпідставно стверджує в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не були створені належні заходи для повідомлення відповідача про місце і час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2011 р. між ТОВ "ВКП Будтех" (орендодавець) та ТОВ "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." (орендар) укладено договір оренди від № 000000651, за умовами якого орендодавець надає орендарю в тимчасове платне користування обладнання, а орендар зобов'язується сплачувати орендну плату та по закінченню терміну оренди повернути обладнання. Передання орендованого майна в оренду та повернення його з оренди здійснюється по акту приймання-передачі обладнання (а.с. 11).

По акту передачі обладнання від 22.02.2011 р. орендодавець передав орендарю в оренду обладнання, а саме: шов резчик CS-500H (а.с. 13).

Згідно п. 1.2. цього договору, найменування обладнання, його вартість та ціна оренди зазначаються у протоколі погодження цін, а вартість та кількість елементів орендованого обладнання зазначаються в акті приймання-передачі обладнання в оренду. Вказані протокол погодження цін та акт приймання-передачі обладнання в оренду є додатками та невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, орендна плата за користування орендованим обладнанням нараховується на підставі розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу та зазначається в акті приймання-передачі, який затверджується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

В п. 3.1 договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 сторони визначили, що орендар здійснює передплату за користування орендованим обладнанням у розмірі 100% на підставі виставленого орендодавцем рахунку шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

В п. 4.1 цього договору сторони встановили, що строк оренди обладнання має мінімальну одиницю виміру - одна доба (24 години). Доба починає перебіг з часу надання обладнання в оренду та закінчується у той же час наступного дня.

Відповідно до п. 4.2, 4.4 договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651, мінімальний строк оренди складає 1 добу. У випадку, якщо орендар хоче подовжити термін оренди, він має письмово повідомити про це орендодавця за 48 годин до закінчення строку оренди.

Згідно п. 8.1 вказаного договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного його виконання сторонами.

В протоколі погодження цін від 22.02.2011 р., який є додатком та невід'ємною частиною договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651, сторони погодили, що в оренду передається шов резчик WERK CS-500H вагою 100 кг та загальною вартістю 16000,00 грн., вартість оренди обладнання протягом 1-3 діб складає 270,00 грн. на добу, а понад 3 діб - 240,00 грн. на добу (а.с. 12).

Відповідно до умов договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 позивач 22.02.2011 р. передав відповідачеві обладнання, а саме: шов резчик CS-500H, по акту передачі обладнання в тимчасове користування. Сторони визначили строк оренди з 17-ї годи 24.02.2011 р. по 17:00 25.02.2011 р. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками обох сторін та засвідчений їх печатками (а.с. 13).

Позивачем 23.06.2011 р. по договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 232 від 23.06.2011 р. на суму 800,00 грн., який повністю оплачено відповідачем по платіжному дорученню від 23.06.2011 р. № 7 на суму 800,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивач по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) надавав відповідачеві послуги з оренди іншого обладнання, ніж визначено договором оренди від 21.02.2011 р. № 000000651, оскільки акти не містять посилання на цей договір.

Позивач пред'являє вимоги про сплату заборгованості за надані послуги, які підтверджує актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-448 від 31.01.2012 р. на суму 100,00 грн.; ОУ-612 від 31.08.2012 р. на суму 6950,00 грн.; № ОУ-730 від 31.10.2012 р. на суму 6090,00 грн.; № ОУ-738 від 31.10.2012 р. на суму 2000,00 грн. та № ОУ-848 від 30.11.2012 р. на суму 7761,5 грн., на загальну суму 22901,50 грн. Зазначає, що відповідачем надані послуги оплачені частково в сумі 9601,60 грн., заборгованість складає 13300,00 грн.

01.02.2014 р. позивачем надіслано за місцезнаходженням відповідача лист-вимогу про сплату заборгованості в сумі 13300,00 грн. (а.с. 18-21).

З матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-448 від 31.01.2012 р. на суму 100,00 грн., № ОУ-612 від 31.08.2012 р. на суму 6950,00 грн., № ОУ-730 від 31.10.2012 р. на суму 6090,00 грн. та № ОУ-738 від 31.10.2012 р. на суму 2000,00 грн. підписані уповноваженими представниками обох сторін та засвідчені їх печатками (а.с. 14-17).

Таким чином, зазначені акти підтверджують надання послуг відповідачеві без укладення письмової угоди.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-848 від 30.11.2012 р. на суму 7761,5 грн. (а.с. 38) визначає надання послуг з оренди веж ремонтних ВР 1,2*2 (які не визначені договором оренди від 21.02.2011 р. № 000000651), але цей акт не підписаний та не завірений печаткою з боку відповідача, тому не може бути доказом в підтвердження надання послуг відповідачу на суму 7761,5 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5538,50 грн.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про відсутність у нього заборгованості з орендної плати по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р. № ОУ-448, від 31.08.2012 р. № ОУ-612, від 31.10.2012 р. № ОУ-730 та від 31.10.2012 р. № ОУ-738, зважаючи на наступне.

В підтвердження сплати орендної плати за вказаними актами виконаних робіт відповідач надав копії платіжних доручень: від 23.06.2011 р. № 7 на суму 800,00 грн.; від 30.06.2011 р. № 14 на суму 550,00 грн.; від 25.07.2011 р. № 54 на суму 3685,00 грн.; від 14.12.2011 р. № 220 на суму 10387,00 грн.; від 26.06.2012 р. № 17 на суму 1660,00 грн.; від 26.06.2012 р. № 19 на суму 4530,00 грн. (93-98).

З вищезазначених платіжних доручень вбачається, що відповідач здійснював оплату за оренду обладнання на підставі виставлених позивачем рахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що платіжним дорученням № 7 від 23.06.2011 р. на суму 800,00 грн. відповідач оплатив виставлений позивачем рахунок № 232 від 23.06.2010 р. на суму 800,00 грн.; платіжним дорученням № 54 від 25.07.2011 р. на суму 3685,00 грн. відповідач оплатив виставлений позивачем рахунок № 279 від 13.07.2011 р. на суму 3685,00 грн.; платіжним дорученням № 17 від 26.06.2012 р. на суму 1660,00 грн. оплачено рахунок № 337 від 26.06.2012 р. на суму 1660,00 грн.; платіжним дорученням № 19 від 26.06.2012 р. на суму 4530,00 грн. оплачено рахунок № 341 від 26.06.2012 р. на суму 4530,00 грн. Тобто відповідач повністю оплатив надані позивачем рахунки.

Разом з тим, платіжним дорученням № 14 від 30.06.2011 р. на суму 550,00 грн. відповідач частково оплатив виставлений позивачем рахунок № 246 від 30.06.2011 р. на суму 1350,00 грн.; та платіжним дорученням № 220 від 14.12.2011 р. на суму 10387,00 грн. відповідач частково оплатив виставлений позивачем рахунок № 561 від 09.11.2011 р. на суму 20387,00 грн., тобто ці рахунки не оплачені у повному обсязі, має місце заборгованість.

Зазначені платіжні доручення не можуть бути доказом сплати орендної плати по спірним актам виконаних робіт, оскільки ці платіжні доручення свідчать про оплату послуг з оренди, наданих відповідачу за попередній період, та не стосуються предмету даного спору.

Крім того, ні з зазначених платіжних доручень, ні з рахунків, які виставлялись відповідачу, не вбачається, що здійснені відповідачем проплати стосуються спірних актів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-448 від 31.01.2012 р., № ОУ-612 від 31.08.2012 р., № ОУ-730 від 31.10.2012 р. та № ОУ-738 від 31.10.2012 р.

Інші докази здійснення відповідачем погашення заборгованості по вищезазначеним актам в матеріалах справи відсутні. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представниками сторін також не було надано таких доказів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів оплати послуг з оренди обладнання, визначеного в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р. № ОУ-448, від 31.08.2012 р. № ОУ-612, від 31.10.2012 р. № ОУ-730 та від 31.10.2012 р. № ОУ-738, роботи відповідачем були прийняті належним чином, але не оплачені, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати в сумі 5538,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити оплату протягом семи днів з моменту пред'явлення позивачем листа-вимоги (01.02.2014 р.), тобто з до 08.02.2014 р. включно, а період нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 09.02.2014 р. по 10.06.2014 р., тому відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання має сплатити позивачу 3% річних в сумі 55,5 грн. та інфляційні втрати в сумі 628,30 грн.

Враховуючи, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 742,64 грн. по договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651, оскільки надання цих послуг оренди здійснювалось без укладення письмової угоди по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-448 від 31.01.2012 р., № ОУ-612 від 31.08.2012 р., № ОУ-730 від 31.10.2012 р. та № ОУ-738 від 31.10.2012 р. та сторони не досягли згоди щодо відповідальності за прострочення платежів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 5538,5 грн., 3% річних в сумі 55,5 грн., інфляційних втрат в сумі 628,3 грн. та судового збору в сумі 734,03 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.07.2014 р. у справі № 922/2361/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." (61005, м. Харків, вул. Якіра, буд. 3-А, кв. 21, код ЄДРПОУ 31234850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд.7, код ЄДРПОУ 37366785) основний борг в сумі 5538,5 грн., 3% річних в сумі 55,5 грн., інфляційні втрати в сумі 628,3 грн. та судовий збір в сумі 734,03 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 29.08.14 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.