Постанова

від 28.10.2014 по справі 922/2361/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 922/2361/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: ТОВ "Будівельна комерційна фірма "В.І.А" розглянув касаційну скаргу Ташлицька Н.М. товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2014 року у справі№ 922/2361/14 господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А" простягнення 15487,14 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2014 р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача: основний борг в сумі 13300,00 грн.; 3% річних в сумі 128,99 грн.; пеню в сумі 742,64 грн., інфляційні втрати в сумі 1274,72 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн., з посиланням на те, що позивач невірно визначив період прострочення грошового зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належно взяті за договором оренди обладнання зобов'язання, тому повинен сплатити на користь позивача заборгованість, передбачену умовами договору пеню, 3% річних та інфляційні.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 р. (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О. Тихий П.В.) рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2014 р. скасовано.

Прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." (61005, м. Харків, вул. Якіра, буд. 3-А, кв. 21, код ЄДРПОУ 31234850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд.7, код ЄДРПОУ 37366785) основний борг в сумі 5538,5 грн., 3% річних в сумі 55,5 грн., інфляційні втрати в сумі 628,3 грн. та судовий збір в сумі 734,03 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками господарського суду першої інстанції, визнавши, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 5538,50 грн. з оплати послуг з оренди обладнання, визначеного в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р. № ОУ-448, від 31.08.2012 р. № ОУ-612, від 31.10.2012 р. № ОУ-730 та від 31.10.2012 р. № ОУ-738; враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання має сплатити позивачу 3% річних в сумі 55,5 грн. та інфляційні втрати в сумі 628,30 грн.; в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 742,64 грн. по договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 суд апеляційної інстанції відмовив, оскільки надання послуг оренди здійснювалось без укладення письмової угоди по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), відтак, сторони не досягли згоди щодо відповідальності за прострочення платежів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, в позові відмовити повністю.

Скаржник доводить, що зобов'язання за договором між сторонами повністю припинилися 25.02.2011 р., а отримані після припинення договору послуги за окремими актами від 31.08.2012 та від 31.10.2012 повністю оплачені; надані позивачем рахунки не відповідають фактичним обставинам щодо ціни наданих послуг, тому висновки суду про заборгованість не обґрунтований, суд безпідставно не врахував надані відповідачем платіжні доручення, які підтверджують повну оплату відповідачем послуг, відтак, за відсутності заборгованості є неправильним висновок про стягнення річних та інфляційних.

Позивач у відзиві проти доводів скарги заперечив з підстав їх необґрунтованості, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та просить залишити без зміни рішення місцевого господарського суду.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2011 р. між ТОВ "ВКП Будтех" (орендодавець) та ТОВ "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." (орендар) укладено договір оренди від № 000000651, за умовами якого орендодавець надає орендарю в тимчасове платне користування обладнання, а орендар зобов'язується сплачувати орендну плату та по закінченню терміну оренди повернути обладнання. Передання орендованого майна в оренду та повернення його з оренди здійснюється по акту приймання-передачі обладнання (а.с. 11).

По акту передачі обладнання від 22.02.2011 р. орендодавець передав орендарю в оренду обладнання, а саме: шов резчик CS-500H (а.с. 13).

Згідно п. 1.2. цього договору, найменування обладнання, його вартість та ціна оренди зазначаються у протоколі погодження цін, а вартість та кількість елементів орендованого обладнання зазначаються в акті приймання-передачі обладнання в оренду. Вказані протокол погодження цін та акт приймання-передачі обладнання в оренду є додатками та невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, орендна плата за користування орендованим обладнанням нараховується на підставі розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу та зазначається в акті приймання-передачі, який затверджується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

В п. 3.1 договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 сторони визначили, що орендар здійснює передплату за користування орендованим обладнанням у розмірі 100% на підставі виставленого орендодавцем рахунку шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

В п. 4.1 цього договору сторони встановили, що строк оренди обладнання має мінімальну одиницю виміру - одна доба (24 години). Доба починає перебіг з часу надання обладнання в оренду та закінчується у той же час наступного дня.

Відповідно до п. 4.2, 4.4 договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651, мінімальний строк оренди складає 1 добу. У випадку, якщо орендар хоче подовжити термін оренди, він має письмово повідомити про це орендодавця за 48 годин до закінчення строку оренди.

Згідно п. 8.1 вказаного договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного його виконання сторонами.

В протоколі погодження цін від 22.02.2011 р., який є додатком та невід'ємною частиною договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651, сторони погодили, що в оренду передається шов резчик WERK CS-500H вагою 100 кг та загальною вартістю 16000,00 грн., вартість оренди обладнання протягом 1-3 діб складає 270,00 грн. на добу, а понад 3 діб - 240,00 грн. на добу (а.с. 12).

Відповідно до умов договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 позивач 22.02.2011 р. передав відповідачеві обладнання, а саме: шов резчик CS-500H, по акту передачі обладнання в тимчасове користування. Сторони визначили строк оренди з 17-ї годи 24.02.2011 р. по 17:00 25.02.2011 р. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками обох сторін та засвідчений їх печатками (а.с. 13).

Позивачем 23.06.2011 р. по договору оренди від 21.02.2011 р. № 000000651 виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 232 від 23.06.2011 р. на суму 800,00 грн., який повністю оплачено відповідачем по платіжному дорученню від 23.06.2011 р. № 7 на суму 800,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивач по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) надавав відповідачеві послуги з оренди іншого обладнання, ніж визначено договором оренди від 21.02.2011 р. № 000000651, оскільки акти не містять посилання на цей договір.

Позивач пред'являє вимоги про сплату заборгованості за надані послуги, які підтверджує актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-448 від 31.01.2012 р. на суму 100,00 грн.; ОУ-612 від 31.08.2012 р. на суму 6950,00 грн.; № ОУ-730 від 31.10.2012 р. на суму 6090,00 грн.; № ОУ-738 від 31.10.2012 р. на суму 2000,00 грн. та № ОУ-848 від 30.11.2012 р. на суму 7761,5 грн., на загальну суму 22901,50 грн. Зазначає, що відповідачем надані послуги оплачені частково в сумі 9601,60 грн., заборгованість складає 13300,00 грн.

01.02.2014 р. позивачем надіслано за місцезнаходженням відповідача лист-вимогу про сплату заборгованості в сумі 13300,00 грн. (а.с. 18-21).

З матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-448 від 31.01.2012 р. на суму 100,00 грн., № ОУ-612 від 31.08.2012 р. на суму 6950,00 грн., № ОУ-730 від 31.10.2012 р. на суму 6090,00 грн. та № ОУ-738 від 31.10.2012 р. на суму 2000,00 грн. підписані уповноваженими представниками обох сторін та засвідчені їх печатками (а.с. 14-17).

Таким чином, зазначені акти підтверджують надання послуг відповідачеві без укладення письмової угоди.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-848 від 30.11.2012 р. на суму 7761,5 грн. (а.с. 38) визначає надання послуг з оренди веж ремонтних ВР 1,2*2 (які не визначені договором оренди від 21.02.2011 р. № 000000651), але цей акт не підписаний та не завірений печаткою з боку відповідача, тому не може бути доказом в підтвердження надання послуг відповідачу на суму 7761,5 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5538,50 грн.

Судом апеляційної інстанції надано оцінку актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р. № ОУ-448, від 31.08.2012 р. № ОУ-612, від 31.10.2012 р. № ОУ-730 та від 31.10.2012 р. № ОУ-738, та копіям платіжних доручень: від 23.06.2011 р. № 7 на суму 800,00 грн.; від 30.06.2011 р. № 14 на суму 550,00 грн.; від 25.07.2011 р. № 54 на суму 3685,00 грн.; від 14.12.2011 р. № 220 на суму 10387,00 грн.; від 26.06.2012 р. № 17 на суму 1660,00 грн.; від 26.06.2012 р. № 19 на суму 4530,00 грн..

Як встановив апеляційний господарський суд платіжним дорученням № 7 від 23.06.2011 р. на суму 800,00 грн. відповідач оплатив виставлений позивачем рахунок № 232 від 23.06.2010 р. на суму 800,00 грн.; платіжним дорученням № 54 від 25.07.2011 р. на суму 3685,00 грн. відповідач оплатив виставлений позивачем рахунок № 279 від 13.07.2011 р. на суму 3685,00 грн.; платіжним дорученням № 17 від 26.06.2012 р. на суму 1660,00 грн. оплачено рахунок № 337 від 26.06.2012 р. на суму 1660,00 грн.; платіжним дорученням № 19 від 26.06.2012 р. на суму 4530,00 грн. оплачено рахунок № 341 від 26.06.2012 р. на суму 4530,00 грн. Тобто відповідач повністю оплатив надані позивачем рахунки.

Разом з тим, платіжним дорученням № 14 від 30.06.2011 р. на суму 550,00 грн. відповідач частково оплатив виставлений позивачем рахунок № 246 від 30.06.2011 р. на суму 1350,00 грн.; та платіжним дорученням № 220 від 14.12.2011 р. на суму 10387,00 грн. відповідач частково оплатив виставлений позивачем рахунок № 561 від 09.11.2011 р. на суму 20387,00 грн., тобто ці рахунки не оплачені у повному обсязі, має місце заборгованість.

Зазначені платіжні доручення не можуть бути доказом сплати орендної плати по спірним актам виконаних робіт, оскільки ці платіжні доручення свідчать про оплату послуг з оренди, наданих відповідачу за попередній період, та не стосуються предмету даного спору.

Крім того, ні з зазначених платіжних доручень, ні з рахунків, які виставлялись відповідачу, не вбачається, що здійснені відповідачем проплати стосуються спірних актів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-448 від 31.01.2012 р., № ОУ-612 від 31.08.2012 р., № ОУ-730 від 31.10.2012 р. та № ОУ-738 від 31.10.2012 р.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги про недоведеність обставин справи, невірну оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі, оскільки суд касаційної інстанції не має повноважень здійснювати переоцінку доказів, а підстав для висновків про необгрунтованість висновків суду апеляційної інстанції чи не врахування доказів у суду касаційної інстанції немає.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів оплати послуг з оренди обладнання, визначеного в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р. № ОУ-448, від 31.08.2012 р. № ОУ-612, від 31.10.2012 р. № ОУ-730 та від 31.10.2012 р. № ОУ-738, роботи відповідачем були прийняті належним чином, але не оплачені, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати в сумі 5538,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити оплату протягом семи днів з моменту пред'явлення позивачем листа-вимоги (01.02.2014 р.), тобто з до 08.02.2014 р. включно, а період нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 09.02.2014 р. по 10.06.2014 р., тому відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання має сплатити позивачу 3% річних в сумі 55,5 грн. та інфляційні втрати в сумі 628,30 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав вбачати порушення чи неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та застосовано судом, тому залишає оскаржувану постанову без зміни, а в задоволенні скарги відмовляє.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 р. у справі № 922/2361/14 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун