Рішення

від 14.04.2014 по справі 922/427/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р.Справа № 922/427/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Компанія "Модел Інвестментс Лімітед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED), м. Чарльзтаун (Остров Невіс) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет", с. Тернова , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн", м. Київ, Треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції Харківської області. 2. Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайз Коін"; 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Трідл"; 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Каренсі Клік"; 6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лід Лайн"; 7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Уелс" Хаус, м. Київ 8. Компанію "Агрейн Менеджмент Лімітед" , Кіпр про розірвання договору, визнання права та визнання недійсним протоколу за участю представників сторін:

Представник позивача - не з"явився.

Представник відповідача (1) - Геріх В.Є., дов. від 01.02.2014 року

Представник відповідача (2) - Петченко І.В. (ліквідатор, протокол № 2/2013 від 02.10.2013 року.

Третя особа (1) - Тесленко В.В., дов № 01-14-04/2 від 08.01.2014 року.

Третя особа (2) - Тесленко В.В., дов № 01-14-04/2 від 08.01.2014 року.

Третя особа (3) - Берєчкіна Я.В., дов. від18.03.2014р.;

Третя особа (4) - Берєчкіна Я.В., дов. від18.03.2014р.;

Третя особа (5) - Берєчкіна Я.В., дов. від18.03.2014р.;

Третя особа (6) - Берєчкіна Я.В., дов. від18.03.2014р.;

Третя особа (7) - Берєчкіна Я.В., дов. від18.03.2014р.;

Третя особа (8) - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Компанія "Модел Інвестментс Лімітед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED), м. Чарльзтаун (Остров Невіс, Великобрітанія) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет", с. Тернова; відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн", м. Київ, в якому просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" від 13.07.2011р., укладений між компанією "Модел Інвестментс Лимитед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрейн" ;

- визнати право власності компанії "Модел Інвестментс Лимитед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED) на 44,65 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет";

- визнати недійсним протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" від 13.07.2011р. № 3/2011.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2014р. (суддя Жельне С.Ч.) прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.03.2014р. о 14:30 год.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 28.02.2014 року, у зв'язку із хворобою судді Жельне С.Ч., справу призначено до розгляду судді Доленчуку Д.О.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 03.03.2014 року, у зв'язку із хворобою судді Доленчука Д.О., справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2014р. розгляд справи відкладався на 14.04.2014р. о 12:00 год.

У призначене судове засідання представник позивача не з"явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники першого та другого відповідачів, присутні в судовому засіданні 14.04.2014р. проти позову заперечували. Представником другого відповідача, через канцелярію суду, надав доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 12537), які судом долучені до матеріалів справи.

Представники третіх осіб (1-7), присутні в судовому засіданні 14.04.2014р. проти позову заперечували. Надані до господарського суду представниками третіх осіб (3-7) письмові пояснення свідчать про обізнаність ТОВ "Вайз Коін"; ТОВ "Голден Трідл"; ТОВ "Каренсі Клік"; ТОВ "Лід Лайн"; ТОВ "Уелс" Хаус про час та місце розгляду справи.

Представником третьої третьої особи, через канцелярію суду, надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 12680), яке судом задовольняється.

У судове засідання 14.04.2014р. восьма третя особа - Компанія "Агрейн Менеджмент Лімітед" , Кіпр не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (вх. №№ 240, 12680).

Статтею 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах встановлено, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

При цьому, беручи до уваги рекомендації Практичного керівництва по застосуванню Гаагської конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів до статті 15 Конвенції, розробленого Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, і яке по суті є узагальненням практики застосування зазначеної Конвенції судами держав - учасниць, суд, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд, з огляду на приписи частини третьої статті 4 ГПК України та статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

При цьому суд зазначає, що Компанія "Агрейн Менеджмент Лімітед" , Кіпр, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.

Легалізація іноземного документа є необхідною умовою для подання його як доказу у судовому процесі, але не виключає у разі необхідності перевірки з боку суду з метою встановлення правильності вміщених у ньому відомостей по суті.

Способом оформлення іноземних офіційних документів є проставляння апостиля - спеціального штампа, який проставляється на офіційних документах, які надходять від держав - учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 05.10.61), ратифікованою Верховною Радою України відповідно до Закону України від 10.01.2002 N 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" і діє на території України з часу набрання чинності зазначеним Законом.

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (стаття 3 ГПК України).

При вирішенні даного спору суд зазначає, що Компанія "Агрейн Менеджмент Лімітед" скористалась, наданими їй ГПК України процесуальними правами та надала до матеріалів справи належним чином оформлені письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у даній справі, які долучені судом до матеріалів справи (вх. № 12680).

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Присутні в судовому засіданні 14.04.2014р. представники відповідачів та третіх осіб (1-7) вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі позивача та восьмої третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін під час розгляду справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2011 р. між Компанією "Модел Інвестментс Лімітед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED), м. Чарльзтаун (Остров Невіс, Великобрітанія) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрейн", м. Київ (другий відповідач у справі) було укладено договір купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» (перший відповідач у справі), що складає 44,65% статутного капіталу.

Розділом 3 сторони договору визначили ціну договору та порядок розрахунків, зокрема, покупець зобов'язаний здійснити оплату шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця за договірною ціною 80000,00 грн., без ПДВ, вартості в статутному капіталі Товариства в строк до 31.12.2011 року.

19.07.2011 р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін, що пов'язана зі зміною складу учасників. За результатами змін зі складу учасників ТОВ «Агрофірма «Рассвет» вийшов позивач та передав другому відповідачеві свою долю у статутному капіталі у розмірі 17'860'000 грн., що становить 44,65% статутного капіталу на підставі договору купівлі - продажу. Станом на 19.07.2011р. частка другого відповідача у статутному капіталі стала дорівнювати 36'020'000 грн., що складало 90,05% статутного капітал у ТОВ «Агрофірма «Рассвет».

Другий відповідач у строк, визначений п. 3.2. договору купівлі - продажу від 13.07.2011 р., свої зобов'язання щодо оплати переданої йому частки не виконав, документів, що підтверджують проведення оплати не надав.

З 02.12.2013р. другий відповідач знаходиться у процедурі припинення згідно із рішенням загальних зборів учасників. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Петченко Інну Володимирівну (свідоцтво Міністерства юстиції України на право заняття діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) НОМЕР_1 від 04.02.2013р.).

Позивачем не було заявлено кредиторських вимог до другого відповідача. Ліквідатором на адресу позивача було направлено лист з повідомленням про проведення процедури ліквідації та пропозицією заявити свої кредиторські вимоги до нього, який повернувся відправнику у зв'язку із відсутністю адресата.

Після відкриття провадження по даній справі ліквідатором другим відповідачем такий лист було повторно направлено позивачу в особі уповноваженого представника.

02 квітня 2014 р. другий відповідач ініціював платіж в сумі 100,00 коп. для часткової оплати частки у статутному фонді ТОВ «Агрофірма «Рассвет» згідно з договором купівлі - продажу від 13.07.2011 р. на вказаний позивачем у цьому договорі банківський рахунок. Платіжне доручення залишилося невиконаним банком у зв'язку із закриттям рахунку отримувача платежу.

Змінами до установчих документів від 09.12.2011 р. зареєстровано вихід зі складу учасників ТОВ «Агрофірми «Рассвет» другого відповідача та передача своєї частки у статутному капіталі на підставі договорів купівлі - продажу частки у статутному капіталі наступним юридичним особам:

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Вайз Коін» 7203400,00 грн., що становить 18,0085 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Трідл» 7098500,00 грн,. що складає 17,7462 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Каренсі Клік» 7291900,00 грн., що складає 18,2048 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Лід Лайн» 7132000,00 грн., що складає 17,83 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Уелс Хаус» 7304200,00 грн., що складає 18,2605 % статутного капіталу.

21.12.2012 р. проведена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Агрофірми «Рассвет», пов'язана зі зміною складу учасників. В результаті державної реєстрації змін зареєстровано вихід зі складу учасників ТОВ «Агрофірми «Рассвет» наступних юридичних осіб:

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Вайз Коін» 7203400,00 грн., що становить 18,0085 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Трідл» 7098500,00 грн,. що складає 17,7462 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Каренсі Клік» 7291900,00 грн., що складає 18,2048 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Лід Лайн» 7132000,00 грн., що складає 17,83 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Уелс Хаус» 7304200,00 грн., що складає 18,2605 % статутного капіталу , та передача їх часток на підставі договору купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Рассвет» новому учаснику Компанії «Агрейн Менеджмент Лімітед». Розмір частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Рассвет» Компанії «Агрейн Менеджмент Лімітед» складає 36020000 грн. (90,05%).

Зазначені зміни від 09.12.2011р. та від 21.12.2012р.в складі учасників згідно ст. 89 ЦКУкраїни набрали чинності з моменту їх державної реєстрації.

Таким чином, на час розгляду судом справи згідно відомостей ЄДР другий відповідач не є учасником ТОВ «Агрофірма «Рассвет» та не володіє часткою у статутному капіталі зазначеного Товариства.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, в якому просить суд розірвати договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" від 13.07.2011р., укладений між компанією "Модел Інвестментс Лимитед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрейн" ; визнати право власності компанії "Модел Інвестментс Лимитед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED) на 44,65 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет"; визнати недійсним протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" від 13.07.2011р. № 3/2011

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 року № 475/97-ВР ) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь - яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.97 -№ 475/97-ВР) встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права та гарантується кожному звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Виходячи з того, що основним принципом судочинства, закріпленим ст. 129 Конституції України, є законність, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ж ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи (ч.1), та держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ч.2).

Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами третьою та четвертої статті 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Господарський суд, застосовуючи норми міжнародного договору, визначає дію цих норм у часі та просторі відповідно до вимог розділу 2 частини III Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.69 року.

У застосуванні норм міжнародного договору господарський суд виходить з того, що тлумачення міжнародних правил здійснюється у порядку, визначеному розділом 3 частини III названої Конвенції.

За змістом статей 12 - 17, 123 ГПК України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Оскільки в ГПК відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 13 - 16 ГПК України про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції.

Статтею 124 ГПК України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон) встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Статтею 76 зазначеного Закону встановлено, що суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Відповідно до статті 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом, підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно ст. 16 ГПК України справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються за правилом виключної підсудності - господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин і відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України підвідомчі господарським судам, розглядаються за місцезнаходженням господарського товариства, щодо корпоративних прав якого виник спір. При цьому місцезнаходженням господарського товариства слід визначити за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон) визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації щодо збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з цим самим Законом місцезнаходженням юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст.17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.03.2014р., наданого представником Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області до матеріалів позовного провадження, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет", щодо корпоративних прав якого виник спір, є: 62421, Харківська область, Харківський район, с. Тернова.

Отже, з огляду на зазначене, вбачається, що даний спір підлягає розгляду за правилом виключної підсудності господарським судом Харківської області України.

Регулювання корпоративних відносин здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про господарські товариства", іншими нормативно-правовими актами, і безпосередньо установчими документами товариства.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Згідно ч.1 ст.79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Згідно ст. 143 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

У відповідності до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно зі ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі із тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає)керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Статтею 167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права є комплексними за змістом і включають не лише майнові, але й організаційні елементи, ключовим з яких є право на управління юридичною особою. Корпоративні права є різновидом майнових, але ширші за змістом. Правовідносини між учасником і товариством є двосторонніми. Права та обов'язки має кожна сторона. Тому учасник є одночасно і кредитором, і боржником товариства.

Зі складу корпоративних прав можуть бути виділені окремі елементи, які мають характер майнових прав, зокрема право на одержання частини прибутку, право на одержання частини майна товариства у разі ліквідації. Однак ці майнові права не можуть розглядатися як самостійний об'єкт правовідносин, зокрема заставних, оскільки, корпоративні права є неподільними за змістом.

Корпоративні права можуть ділитися лише за обсягом. Відчуження навіть частини цих прав означає одночасний перехід до набувача усіх прав та обов'язків, які становлять зміст корпоративних прав.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2011р. між Компанією «Модел Інвестментс Лімітед» (позивачем у справі, продавцем за договором) в особі Святаша Дмитра Володимировича, який діяв на підставі доручення та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрейн» (другим відповідачем у справі, покупцем за договором купівлі продажу) в особі директора Фантух В.С. укладено договір купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» (договір) (Товариства, першого відповідача у справі), що складає 44,65% статутного капіталу, у відповідності до умов якого продавець передав у власність покупцю , а покупець прийняв у власність, у розмірі 17860000,00 грн., що становить 44,65% статутного капіталу ТОВ «Агрофірми «Рассвет».

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірми «Рассвет» від 12.07.2011 року, оформлені проколом № 3/2011, у зв'язку відступленням (продажем) Компанією «Модел Інвестментс Лімітед» корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «Агрофірми «Рассвет» на користь ТОВ «Агрейн» у розмірі 17'860'000,00 грн., що становить 44,65%, виключено зі складу засновників пропорційно проданої частки ТОВ «Агрофірми «Рассвет» Компанією «Модел Інвестментс Лімітед», а відповідно, включено пропорційно купленої частки до складу учасників Товариства ТОВ «Агрейн», доручено генеральному директору Товариства Піменову В.Є. провести всі дії, пов'язані з державною реєстрацію Статуту Товариства в новій редакції та внесення змін до відомостей про Товариство.

Згідно з розділом 2 договору, право власності на частку в статутному капіталі Товариства виникає у покупця з моменту внесення державним реєстратором відповідних змін про Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі, відомостей в податкових органах, органах статистики, інших державних та недержавних установах, підприємствах та організаціях, стосовно покупця, як учасника Товариства, з моменту переходу до покупця права власності на частку, майно (грошові кошти ), що були передані продавцем Товариству, як його внесок до статутного капіталу , вважається внеском покупця.

Розділом 3 сторони договору визначили ціну договору та порядок розрахунків, зокрема, покупець зобов'язаний здійснити оплату шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця за договірною ціною 80000,00 грн., без ПДВ, вартості в статутному капіталі Товариства в строк до 31.12.2011 року.

Статтями 7, 16 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

19.07.2011р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін, що пов'язана зі зміною складу учасників.

Станом на 19.07.2011р. частка другого відповідача у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Рассвет» стала дорівнювати 36020000,00 грн., що складало 90,05% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається зокрема шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Продажем визнається передача майна однією особою у власність або користування та (або) у володіння та (або) у розпорядження іншій особі, зокрема, передача згідно з угодами купівлі-продажу, оренди майна, іншими цивільно-правовими угодами, а також у разі заміни одного зобов'язання іншим або зміни умов виконання зобов'язань.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 ГК України) .

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Глава 54 ЦК України закріплює загальні положення про купівлю-продаж.

За визначенням ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

За нормою ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Частиною 1 статті 188 ГК України та статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, другий відповідач у строк, визначений п. 3.2. договору купівлі - продажу від 13.07.2011р., свої зобов'язання щодо оплати переданої йому частки не виконав, документів, що підтверджують проведення оплати не надав, таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт - відсутність оплати за договором купівлі - продажу, суд вважає визнати другого відповідача таким боржником, що прострочив виконання зобов'язання в порядку статті 612 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що з 02.12.2013р. знаходиться у процедурі припинення згідно із рішенням загальних зборів учасників. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Петченко Інну Володимирівну (свідоцтво Міністерства юстиції України на право заняття діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) НОМЕР_1 від 04.02.2013р.). Позивачем не було заявлено кредиторських вимог до другого відповідача. Ліквідатором на адресу позивача було направлено листа з повідомленням про проведення процедури ліквідації та пропозицією заявити свої кредиторські вимоги до нього, який повернувся відправнику, у зв'язку із відсутністю адресату. Після відкриття провадження по даній справі ліквідатором другого відповідача такий лист було повторно направлено позивачу в особі уповноваженого представника.

02 квітня 2014р. другий відповідач ініціював платіж в сумі 100,00 грн.. для часткової оплати частки у статутному фонді ТОВ «Агрофірма «Рассвет» згідно з договором купівлі - продажу від 13.07.2011р. на вказаний позивачем у цьому договорі банківський рахунок. Платіжне доручення залишилося не виконаним банком у зв'язку із закриттям рахунку отримувача платежу.

У договорі купівлі - продажу (відступлення) частки від 13.07.2011р. позивач вказав банківський рахунок для розрахунків у валюті. У випадку перерахування покупцем згідно із договором грошових коштів у національній валюті України гривні їх зарахування було б неможливе на такий рахунок.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Укладаючи договір купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» від 13.07.2011 року, позивач мав право очікувати на отримання коштів у розмірі 17860000,00 грн., в значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, натомість, перший відповідач отримавши від позивача у власність корпоративні права в статутному капіталі ТОВ «Агрофірми «Рассвет», що становить 44,65% статутного капіталу Товариства, кошти за відступлення (продаж) Компанією «Модел Інвестментс Лімітед» на користь ТОВ «Агрейн», не сплатив.

Таким чином, умова договору щодо строку виконання грошового зобов'язання за договором, другим відповідачем була істотна порушена, а позивач повністю позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Водночас слід зауважити, що відповідно до положень ст. 638 ЦК України та ст.180 ГК України, істотними умовами договору є умови визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Так, згідно до вимог ст.ст. 655-657, 689, 691, 692 ЦК України та положень договору купівлі - продажу від 13.07.2011р. ціна віднесена до істотних умов договору, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком покупця. Отже, істотне порушення покупцем такої умови договору купівлі - продажу, як здійснення оплати продавцеві повної ціни переданого товару, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору купівлі - продажу в судовому порядку та повернення майна продавцю (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №5021/966/2011 від 08.05.2012).

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України встановлено, що одним із способів захисту права є припинення господарських правовідносин.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що перший відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував відшкодування на користь позивача, вартості частки (44,65 %) в статутному капіталі ТОВ «Рассвет» за договірною ціною по договору купівлі - продажу від 13.07.2013р., документів, що спростовують викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо розірвання договору купівлі - продажу від 13.07.2011р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору купівлі - продажу від 13.07.2011р. правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована другим відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права власності на 44,65% статутного капіталу ТОВ «Агрофірма «Рассвет», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом способами від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права і інтересу. Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є визнання права, що спрямоване на усунення невизначеності у належному позивачеві суб'єктивному праві, а також створення умов для його здійснення.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За приписами ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається. Судовий захист цивільного права та інтересу є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 5 ст. 3 ЦК України).

Колегія суддів зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Слід зазначити, що правові наслідки розірвання договору встановлені частинами 2-5 статті 653 ЦК України, згідно з якими позивач має право на відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору в зв'язку з істотним порушенням його однією із сторін.

Ч. 4 ст. 653 ЦК України прямо передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, судом встановлено, що змінами до установчих документів від 09.12.2011 р. зареєстровано вихід зі складу учасників ТОВ «Агрофірми «Рассвет» другого відповідача та передача своєї частки у статутному капіталі на підставі договорів купівлі - продажу частки у статутному капіталі наступним юридичним особам:

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Вайз Коін» 7203400,00 грн., що становить 18,0085 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Трідл» 7098500,00 грн,. що складає 17,7462 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Каренсі Клік» 7291900,00 грн., що складає 18,2048 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Лід Лайн» 7132000,00 грн., що складає 17,83 % статутного капіталу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Уелс Хаус» 7304200,00 грн., що складає 18,2605 % статутного капіталу.

21.12.2012р. проведена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Агрофірми «Рассвет», пов'язана зі зміною складу учасників. В результаті державної реєстрації змін зареєстровано вихід зі складу учасників ТОВ «Агрофірми «Рассвет» наступних юридичних осіб:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайз Коін» 7203400,00 грн., що складає 18,0085 % статутного капіталу;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Трідл» 7098500,00 грн., що складає 17,7462 % статутного капіталу;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Каренсі Клік» 7291900,00 грн., що складає 18,2048 % статутного капіталу;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Лід Лайн» 7132000,00 грн., що складає 17,83 % статутного капіталу;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Уелс Хаус» 7304200,00 грн., що складає 18,2605 % статутного капіталу, та передача їх часток на підставі договору купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Рассвет» новому учаснику Компанії «Агрейн Менеджмент Лімітед». Розмір частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Рассвет» Компанії «Агрейн Менеджмент Лімітед» складає 36020000,00 грн. (90,05 % статутного капіталу).

Зазначені зміни від 09.12.2011р. та від 21.12.2012р. в складі учасників згідно ст. 89 ЦК України набрали чинності з моменту їх державної реєстрації.

Таким чином, на час розгляду судом справи згідно відомостей ЄДР другий відповідач не є учасником ТОВ «Агрофірма «Рассвет» та не володіє часткою у статутному капіталі зазначеного Товариства.

Суд зазначає, що недійсність правочину встановлюється судом з підстав передбачених законом і вказаних позивачем у вимозі про визнання угоди про відчуження майна (корпоративних прав) недійсною.

Суд зазначає, що у відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договіри купівлі - продажу корпоративних прав, згідно з якими до ТОВ «Вайз Коін», ТОВ «Голден Трідл», ТОВ «Каренсі Клік», ТОВ «Лід Лайн», ТОВ «Уелс Хаус», Компанії «Агрейн Менеджмент Лімітед» перейшло право власності на частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірми «Рассвет», як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними.

До того ж, другий відповідач на час розгляду справи судом не є власником раніше отриманої ним за договором частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Рассвет», що унеможливлює можливість повернення їм та визнання за позивачем на 44,65% статутного капіталу ТОВ «Агрофірми «Рассвет» .

Також слід зазначити, що визначені законами України повноваження загальних зборів учасників господарського товариства не можуть бути перебрані на себе господарським судом.

Вимога позивача про визнання за ним права власності на 44,65% статутного капіталу ТОВ «Агрофірма «Рассвет» вимагає включення його до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» з визначенням його частки у статутному капіталі, а також зміну розміру (зменшення) часток у статутному капіталі Товариства інших учасників (учасника), а саме Компанії «Агрейн Менеджмент Лімітед».

Стаття 143 ЦК України, ст. ст. 4, 51 Закону України «Про господарські товариства» вказують, що зазначені питання вирішуються шляхом внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет». Але зазначені повноваження згідно із статтею 145 ЦК України, ст.ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства» належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю й не можуть бути перебрані на себе судом.

Як зазначено у роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», господарські суди не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (п. 2.8).

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства); підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади (в тому числі чудової), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Судом встановлено, що на час розгляду справи судом, власником частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Рассвет» з розміром 90,05%, є компанія «Агрейн Менеджмент Лімітед», що в свою чергу, робить неможливим вилучення частки в розмірі 44,65% статутного капіталу ТОВ «Агрофірма «Рассвет».

Згідно із статтею 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Під час розгляду справи в суді, в порушення вказаної вимоги, позивач не наводив будь-яких підстав цієї позовної вимоги. Наведені позивачем підстави для задоволення інших позивних вимог не є водночас підставами в обґрунтування цієї вимоги.

Таким чином, суд визнає позовну вимогу Позивача про визнання на ним права власності на 44,65% статутного капіталу ТОВ «Агрофірма «Рассвет» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає те, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, таким чином, верховенство права, передбачене конституційною нормою щодо судового захисту, не позбавляє сторону у справі, в даному випадку позивача, на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством, зокрема, визнання договорів купівлі-продажу, згідно з якими було здійснено в подальшому відчуження корпоративних прав та шляхом подання віндикаційного позову (Постанова Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " N 9 від 06.11.2009 та Постанова ВГСУ №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями).

Що стосується вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Рассвет» від 13.07.11р. №3/2011, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі;відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.1 ст.12 ГПК України, господарським судом підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

У роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організації - позивача у справі.

В розумінні норм діючого законодавства, акти це юридична форма рішень, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Однак, у даних правових відносинах основним документом, що породжує права та обов'язки є рішення зборів, а спірний протокол є похідним документом.

Тобто, протокол зборів є лише способом фіксації розгляду запропонованих зборами підприємства питань та результатів їх вирішення.

Відтак, протокол загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Рассвет» від 13.07.11 р. №3/2011 не є актом у розумінні ст. 12 ГПК України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, тому що спір не підлягає розгляду у господарських судах України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що позивач не наполягає на стягненні з відповідачів суми сплаченого судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по даній справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 9, 19, 41, 55, 150 Конституції України; ст. ст. 2, 3, 11, 15-16, 54, 97-99, 140, 143, 145, 190, 191, 192, 204, 321, 328, 387, 392, 396, 509, 525, 526, 598, 612, 626, 629, 638, 651, 653, 655-657, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України; ст. ст. 5, 6, 20, 65, 79, 167, 173, 174, 175, 180, 188, 193, 198 Господарського кодексу України; ст. ст. 1, 4, 12-17, 21, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 54, 80, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (62421, Харківська область, с. Тернова, код ЄДРПОУ 30712821) від 13.07.2011р., укладений між компанією "Модел Інвестментс Лимитед" (MODEL INVESTMENTS LIMITED) (а/с 556, Мейн-стрит, м. Чарльзтаун, Остров Невіс, Великобританія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрейн" (01133, м. Київ, пров. Госпітальний, буд. 1-а, оф. 61, код ЄДРПОУ 36259204).

В частині визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет" (62421, Харківська область, с. Тернова, код ЄДРПОУ 30712821) від 13.07.2011р. № 3/2011 - провадження у справі припинити.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/427/14