Ухвала

від 04.08.2014 по справі 820/10716/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. Київ К/800/11160/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р.

у справі №820/10716/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ю Бі Сі ПРОМО»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ю Бі Сі ПРОМО» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2013 р. у справі №К/9991/41570/12 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р. у справі №2а-11689/11/2070, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.05.2011 р. №0000190700, №0000200700, №0000210700.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення господарських відносин з платником податків-постачальником ТОВ «Велтрейдмастер» за період з 01.02.2010 р. по 31.07.2010 р., про що складено акт від 20.05.2011 р. №1051/07-12/33119392, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч. 1, ч. 2 ст. 215 , ч. 1, ч. 5 ст. 203 , ст. 216 Цивільного кодексу України .

Перевіркою позивача встановлено:

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 5 922 650,00 грн. по деклараціям з податку на додану вартість за лютий-липень 2010 року;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на 3 283 730,54 грн. по деклараціям за лютий, березень, травень 2010 року;

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на 2 638 919,39 грн. по деклараціям за квітень-липень 2010 року;

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на 5 017 408,00 грн. по деклараціям за червень-серпень 2010 року;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на 905 242,00 грн. по деклараціям за липень та серпень 2010 року;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.26) по деклараціям за: березень 2010 року - 1 820 974,00 грн., квітень 2010 року - 3 225 663,00 грн., травень 2010 року - 3 917 782,00 грн., червень 2010 року - 1 574 134,00 грн., липень 2010 року -1 222 619,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.05.2011 р.:

№0000190700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 5 017 408,00 грн. за червень - серпень 2010 року;

№0000200700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 131 553,00 грн., з яких 905 424,00 грн. за основним платежем та 226 311,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000210700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року - 1 820 974,00 грн., за квітень 2010 року - 3 225 663,00 грн., за травень 2010 року - 3 917 782,00 грн., за червень 2010 року - 1 574 134,00 грн., за липень 2010 року - 1 222 619,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом спірних рішень слугував висновок, викладений в акті перевірки, про нікчемність операцій позивача з платником податків - постачальником ТОВ «Велтрейдмастер» за період з 01.02.2010 р. по 31.07.2010 р.

Так, під час перевірки податковим органом не встановлено у ТОВ «Велтрейдмайстер» та його постачальників трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності. Таким чином, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, у ході проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, а також зазначено, що встановити реальність та товарність здійснених операцій з поставки товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості.

Судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Велтрейдмайстер» був укладений договір поставки від 01.02.2010 р. №22, згідно умов якого останній здійснив на користь позивача поставку матеріалів, комплектуючих та іншої продукції окремими партіями. Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та вартість кожної партії товару зазначалась у видаткових накладних. Згідно видаткових накладних, на підставі зазначеного договору, ТОВ «Велтрейдмайстер» у період з 08.02.2010 р. по 05.07.2010 р. передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 25 971 198,30 грн. Позивач сплатив вартість отриманого товару у повному обсязі.

Факт розрахунків між підприємствами підтверджується актом прийому - передачі векселів від 10.09.2010 р., актом прийому - передачі векселів від 22.10.2010 р. та банківськими виписками за період з 18.03.2010 р. по 12.01.2011 р.

Також між позивачем та ТОВ «Велтрейдмайстер» був укладений договір від 01.02.2010 р. №35, згідно умов якого останній здійснював на користь позивача роботи з дизайнерського оформлення зовнішнього вигляду оригінал-макету продукції та інші супутні роботи на замовлення позивача. Найменування робіт, вартість, строк, а також інші необхідні умови узгоджувалися сторонами у специфікаціях до договору.

Сторони договору від 01.02.2010 р. №35 підписали специфікації №1 від 01.02.2010 р., №2 від 04.02.2010 р., №3 від 08.02.2010 р., №4 від 10.02.2010 р., №5 від 19.03.2010 р., №6 від 22.03.2010 р., №7 від 22.03.2010 р., №8 від 07.04.2010 р., №9 від 08.04.2010 р., №10 від 12.04.2010 р., №11 від 11.05.2010 р., №12 від 11.05.2010 р. та №13 від 11.05.2010 р., в яких позивач та ТОВ «Велтрейдмайстер» узгодили об'єм, вартість та строки виконання робіт з дизайнерського оформлення зовнішнього вигляду оригінал-макетів продукції.

Судами було встановлено, що факт виконання вказаних робіт підтверджено актами виконаних робіт, податковими накладними, складеними відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», якими обумовлено найменування, об'єм робіт та ціна виконаних робіт, які скріплено підписами відповідальних осіб ТОВ «Велтрейдмастер» та позивача.

Згідно актів виконаних робіт, складених сторонами з лютого по червень 2010 року, контрагент виконав підрядні роботи на загальну суму 9 564 700,00 грн. У свою чергу, позивач сплатив вартість виконаних робіт на користь ТОВ «Велтрейдмайстер» у повному обсязі. Факт розрахунків між підприємствами підтверджується актом прийому-передачі векселів від 01.11.2010 р., актом прийому-передачі векселів від 01.11.2010 р., актом прийому-передачі векселів від 14.12.2010 р. та банківськими виписками за період з 08.09.2010 р. по 12.01.2011 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі витрати позивача з придбання товарів (тканина, фарби, комплектуючи, роботи з розроблення дизайн-макетів продукції) були об'єктивно необхідні товариству для забезпечення власної господарської діяльності - виробництво меблів, шатрово-тентової продукції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказав на те, що позивачем під час перевірки не було надано всіх первинних документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з підприємствами - контрагентами по ланцюгу постачання щодо взаємовідносин з якими проводилася перевірка.

Суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Так, нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ).

Щодо формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі податкових накладних отриманим від ТОВ «Велтрейдмайстер», то судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (роботи, послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товару (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Крім того, висновок податкового органу про те, що відсутність у контрагентів позивача по ланцюгу постачання трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності та недекларування ними своїх податкових зобов'язань, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування є помилковим з огляду на те, що податкове законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту чи бюджетного відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Що стосується висновків контролюючого органу про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування у зв'язку з врахуванням податкових зобов'язань по податкових векселях, які, за твердженням відповідача, не оплачені грошовими коштами, то в цій частині суди попередніх інстанцій також обґрунтовано з ними не погодилися.

Судами встановлено, що емітентом (векселедавцем) переданих ТОВ «Велтрейдмастер» векселів є позивач. У подальшому, вказані векселі, у визначенні в цінному папері строки, були погашені шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки векселедержателя, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами пред'явлення векселів до платежу, банківськими виписками, розписками в отриманні платежу, актами приймання-передачі погашених векселів.

Позивачем у ході розгляду справи судом надано платіжні доручення, що підтверджують факт сплати податку на додану вартість фактично сплаченого постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах при декларуванні бюджетного відшкодування за червень-серпень 2010 року на суму 5 017 000,00 грн. Факт такої сплати також не заперечувався і представником податкового органу та підтверджується довідками, складеними за результатами перевірок позивача з питань достовірності нарахування

Таким чином, оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень-серпень 2010 року, з врахуванням наявності від'ємного значення, фактично сплаченого у попередніх періодах постачальникам товарів, відповідає положенням п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій стовно правомірності декларування позивачем бюджетного відшкодування у червні - серпні 2010 року у сумі 5 017 000,00 грн. за рахунок використання наявного від'ємного значення.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість обґрунтовано визнані судами першої та апеляційної інстанцій протиправними та скасовані.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. у справі №820/10716/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.