Постанова

від 30.01.2007 по справі 15/226-06-6370

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/226-06-6370

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 15/226-06-6370

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від ВАТ „Черкаське хімволокно”: Щербаков М.А. –за дорученням   

від ВАТ„Кіслородмаш”: Цуканов І.Ю. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Черкаське хімволокно”, м. Черкаси

на рішення господарського суду Одеської області

від  29 вересня 2006 року                    

у справі № 15/226-06-6370                                                                                                                                                                                                                                                                                   

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Черкаське хімволокно”, м. Черкаси

до Відкритого акціонерного товариства „Кіслородмаш”, м. Одеса

про стягнення 804000 грн.

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Кіслородмаш”, м. Одеса

до Відкритого акціонерного товариства „Черкаське хімволокно”, м. Черкаси

про стягнення збитків у розмірі 1325000 грн.

                                                                В С Т А Н О В И Л А:

   23.06.2006 р. Відкрите акціонерне товариство „Черкаське хімволокно (далі ВАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Кіслородмаш” (далі Товариство) про стягнення 804 000 грн. безпідставне отриманих грошових коштів.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі контракту № 2093/1 від 11.04.2000 р. на поставку обладнання: повітря-роздільної установки та додаткових угод до контракту ВАТ здійснив попередню оплату та перерахував Товариству грошові кошти в сумі 707 000 грн., а також, в рахунок оплати, передав останньому автомобіль марки Джип „Гранд Чероки” вартістю 97 000 грн., а всього Товариство отримало від ВАТ товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів на загальну суму 804 000 грн.

   Термін дії контракту закінчився 31.12.2004 р. Сторони не досягли згоди щодо  пролонгації терміну дії договору, оскільки факсом № 2308/1 від 23.08.2005 р. та листом № 21.10.2005 р. Товариство запропонувало пролонгувати контракт на умовах, що передбачають значне збільшення ціни обладнання, але така умова не прийнята ВАТ, про що Товариство було повідомлено листами № 4343 від 13.10.2005 р. та № 4677 від 10.11.2005 р. Виготовлена Товариством установка була реалізована останнім іншому покупцю, про що ВАТ стало відомо з повідомлення за факсом № 2308/1 від 23.08.2005 р. ВАТ направив Товариству претензію № 571 від 24.01.2006 р. з вимогою повернути отримані в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 804 000 грн., яка була визнана останнім в акті звірки взаємних розрахунків від 27.09.2005 р. Відповіді на претензію Товариство не надало, грошові кошти не повернуло, а тому ВАТ просить суд стягнути з Товариства на свою користь 804 000 грн., а також покласти на останнього судові витрати по справі: 8040 грн. по оплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Товариство позовні вимоги ВАТ не визнало та 28.07.2006 р. звернулося до суду з зустрічним позовом до ВАТ про стягнення збитків у розмірі 1 325 000 грн. та відшкодування понесених судових витрат по справі: 13250 грн. на оплату держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що ВАТ неодноразово істотно порушував свої зобов'язання за укладеним контрактом, чим завдав Товариству значних збитків. Згідно ст. 225 ГК України та ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін на день пред'явлення позову та складаються з додаткових витрат (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів та т.і.) та не отриманого доходу, на який постраждала сторона мала право розраховувати при належному виконанні зобов'язань другою стороною. Виходячи з сьогоднішньої вартості установки, у разі виконання своїх зобов'язань за контрактом ВАТ Товариство отримало би дохід у розмірі 1 325 000 грн., у зв'язку з чим ця сума підлягає стягненню з ВАТ на користь Товариства.   

   Рішенням господарського суду Одеської області від 29.09.2006 р. (суддя Петров В. С.) як первісний, так і зустрічний позови задоволені у повному обсязі.

   З Товариства на користь ВАТ стягнуто 804 000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, а також понесені судові витрати по справі: 8040 грн. на оплату держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   З ВАТ на користь Товариства стягнуто 1 325 000 грн. заподіяних збитків, а також 13 250 грн. понесених витрат на сплату держмита.

   Рішення суду мотивовано тим, що строк дії контракту закінчився 31.12.2004 р., проте сторони свої зобов'язання згідно укладеного контракту не виконали у повному обсязі. Оскільки Товариство отримало безпідставно грошові кошти у розмірі 804 000 грн., то вказана сума підлягає поверненню ВАТ відповідно до глави 83 ЦК України, положення якої застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події, а також положення якої застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією з сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Так, згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на яких воно було набуте, згодом відпала, у зв'язку з чим позовні вимоги ВАТ підлягають задоволенню у повному обсязі.

   Оскільки, ВАТ неодноразово порушував свої зобов'язання щодо сплати вартості вказаної у контракті продукції, чим завдав Товариству збитки у вигляді не отриманого доходу, то ВАТ, відповідно до вимог ст. ст. 22, 611, 612, 623 ЦК України, повинний відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі. За реалізацію обладнання, у разі виконання своїх зобов'язань ВАТ Товариство отримало би дохід у розмірі 1 325 000 грн., що складається з прибутку та покриття накладних витрат (2 525 000 грн. вартість установки без ПДВ –1 200 000 грн. прямі матеріальні витрати = 1 325 000 грн.), що підтверджується наданими Товариством розрахунками потреб в матеріалах та аудиторським висновком від 09.08.2006 р. № 48, у зв'язку з чим з ВАТ на користь Товариства підлягає стягненню 1 325 000 грн. заподіяних збитків.

   На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладені судом на обидві сторони відповідно до розміру задоволених позовних вимог.  

   В апеляційній скарзі ВАТ просить рішення місцевого суду в частині задоволення зустрічного позову Товариства скасувати, оскільки воно, в цій частині, прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального права та залишити позовні вимоги Товариства без задоволення. В судовому засіданні представник ВАТ доводи апеляційної скарги підтримав.            

   У відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ без задоволення. В судовому засіданні представник Товариства доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.  

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з ВАТ на користь Товариства 1325000 грн. заподіяних збитків, скасуванню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 11.04.2000 р. між сторонами у справі був укладений  контракт № 2093/1 на поставку обладнання: повітря-роздільної установки вартістю 1 250 000 грн. за умовами якого Товариство було зобов'язане поставити ВАТ установку на протязі 5 місяців з моменту поступлення платежу згідно п. 5.3.1 контракту, згідно якого платіж у розмірі 312 500 грн. від ВАТ повинний був надійти на рахунок Товариства на протязі 30 днів з моменту підписання сторонами контракту, тобто в строк до 11.05.2000 р.

   Пунктом 12.1 контракту передбачено, що контракт вступає в силу з дати надходження першого (згідно п. 5.3.1 контракту) платежу від ВАТ на рахунок Товариства.

   Незважаючи на те, що вищеназваний платіж від ВАТ не надійшов Товариство 18.05.2000 р. відкрило замовлення А-663 на виробництво установки для ВАТ.

   Листом № 507/2 від 05.07.2000 р. Товариство повідомило ВАТ про початок виготовлення установки та про заплановане його відвантаження ВАТ на вересень 2000 р. та попередило останнього про затримку виконання робіт і перенесення строку поставки установки на строк затримання платежів.

   12.07.2000 р. сторони додатковою угодою до контракту погодили зміни до комплекту поставки установки.

   19.07.2000 р. ВАТ зробив перший платіж та перерахував Товариству 44 000 грн.

   30.01.2001 р. Товариство уклало контракт № 2301 з ВАТ „Славнефть ЯНПЗ ім. Мечнікова” (Росія, м. Ярославль) на поставку модернізованої установки, що спочатку виготовлялася для ВАТ та реалізувало цю установку за 293 000 доларів США.

   Після продажу Товариством установки ВАТ „Славнефть ЯНПЗ ім. Мечнікова” 14.02.2001 р. ВАТ звернувся до Товариства з листом № 893 в якому підтвердив намір придбання установки, але повідомив про фінансові труднощі та запропонував новий, неприйнятний для Товариства порядок оплати.

   За додатковою угодою № 2 до контракту та актом прийому-передачі від 11.10.2001 р. ВАТ в рахунок оплати установки за контрактом, передав Товариству автомобіль марки Джип „Гранд Чероки”  вартістю 97 000 грн.

   Додатковою угодою № 3 сторонами внесені зміни до контракту стосовно розрахункового рахунку Товариства.

   Додатковою угодою № 4 від 03.02.2003 р. сторони продовжили строк дії контракту до 31.12.2003 р. та зарахували грошові кошти в сумі 44 000 грн. та зазначений автомобіль вартістю 97 000 грн. в рахунок виконання зобов'язань за контрактом.    

   Додатковою угодою № 5 від 17.03.2004 р., у зв'язку з змінами рівня автоматизації установки сторони збільшили суму контракту на 160 000 грн. та визначили її в розмірі 1 410 000 грн.

   Додатковою угодою № 6 без дати сторонами п. 12.1 контракту змінений та визначено, що він вступає в дію з моменту його підписання.

   Додатковою угодою № 7  від 17.04.2004 р. сторони продовжили термін дії контракту до 31.12.2004 р.

   16.09.2003 р. Товариство відкрило замовлення А-1188 на виробництво обумовленої контрактом установки для ВАТ.

   Починаючи з 10.10.2003 р. ВАТ почав здійснювати платежі Товариству, але перший платіж, визначений у п. 5.3.1 контракту в розмірі 312 500 грн. сплатив 27.01.2004 р. Суму другого платежу, визначеного у п. 5.3.2 ВАТ сплатив Товариству 14.05.2004 р. Суму третього та четвертого платежів ВАТ не сплатив Товариству.

   Всього, з урахуванням вартості автомобіля, Товариство отримало від ВАТ за укладеним контрактом 804 000 грн.

   31.01.2005 р. Товариство уклало контракт № 804-00206262-5/68 з ВАТ „Гродно Хімволокно” на поставку модернізованої установки, що спочатку виготовлялася для ВАТ та реалізувало цю установку за 408 050 доларів США ВАТ „Гродно Хімволокно”.

   Наступні переговори сторін контракту не привели до можливості продовження терміна його дії за раніше визначеною ціною в сумі 1 410 000 грн., оскільки Товариство погодилося виготовити для ВАТ установку за 2 520 000 грн. без врахування ПДВ.

   Оскільки ВАТ своєчасно не перераховував Товариству обумовлені контрактом грошові суми, а останній в період з 11.04.2000 р. по лютий 2004 р. (час підписання додатку до контракту № 6) взагалі не мав підстав для відкриття замовлення, придбання комплектуючих та здійснення інших дій по виготовленню установки, а тому в цей період часу тому діяв на свій розсуд та ризик, так як згідно п. 12.1 контракту договір вступає в силу з дати надходження першого платежу (п. 5.3.1 контракту) на рахунок Товариства, який надійшов від ВАТ –27.01.2004 р., то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на час закінчення строку дії контракту 31.12.2004 р. обидві сторони свої зобов'язання за договором не виконали у повному обсязі та своєчасно.  

   Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 27.09.2005 р. заборгованість Товариства перед ВАТ становить 804 000 грн.   

   При викладених обставинах місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти в сумі 804 000 грн. безпідставне не повернуті Товариством ВАТ до сьогоднішнього часу, у зв'язку з чим правомірно, згідно глави 83 ЦК України, а саме, ст. 1212 ЦК України, задовольнив позовні вимоги останнього у повному обсязі поклавши при цьому на Товариство понесені ВАТ судові витрати по справі: по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.  

   Одночасно місцевим судом задоволені і позовні вимоги Товариства до ВАТ в частині стягнення з останнього 1 325 000 грн. заподіяних збитків у вигляді не отриманого доходу.

   Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що за реалізацію обладнання, у разі виконання своїх зобов'язань ВАТ Товариство отримало би дохід у розмірі 1 325 000 грн., що складається з прибутку та покриття накладних витрат (2 525 000 грн. вартість установки без ПДВ –1 200 000 грн. прямі матеріальні витрати = 1 325 000 грн.), що підтверджується наданими Товариством розрахунками потреб в матеріалах та експертним аудиторським висновком від 09.08.2006 р. № 48 які відповідають вимогам ст. ст. 22, 623 ЦК України та не оспорюються ВАТ.

   Проте з вказаними висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

   Відповідно до вимог ст. ст. 22, 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

   Мірою відповідальності, що відноситься до загальної форми відповідальності, є обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні ним кредиторові в силу невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку.

   Збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

   При цьому, стягненню підлягають не будь які витрати кредитора, а тільки такі корисні витрати, які не були використані кредитором в силу правопорушення, або у вигляді додаткових витрат, зроблених ним у зв'язку з правопорушенням. Збитки, що виражаються в ненадходженні до кредитора того майна, яке мало надійти, називаються не отриманим доходом. Не отриманим доходом є така втрата кредитором очікуваного приросту в майні, яка засновується на точних даних, що безперечно стверджують можливість отримання ним грошових сум або інших цінностей.

   З матеріалів справи вбачається, що в разі виконання обома сторонами контракту всіх своїх зобов'язань Товариство отримало би від ВАТ – 1 410 000 грн. грошових коштів (додаткова угода № 5 від 17.03.2004 р. до контракту).

   Згідно курсу валют Національного банку України за березень 2004 р. курс 1 долара США відносно 1 гривні України складав 1 : 5,3294., а тому Товариство могло би отримати би від ВАТ –1410000 грн., що складає 264570,12 доларів США.  

   Відповідно до матеріалів справи 30.01.2001 р. Товариство уклало контракт № 2301 з ВАТ „Славнефть ЯНПЗ ім. Мечнікова” (Росія, м. Ярославль) на поставку модернізованої установки, що спочатку виготовлялася для ВАТ та реалізувало цю установку за 293 000 доларів США.

   Також, 31.01.2005 р. Товариство уклало контракт № 804-00206262-5/68 з ВАТ „Гродно Хімволокно” на поставку модернізованої установки, що спочатку виготовлялася для ВАТ та реалізувало цю установку за 408 050 доларів США ВАТ „Гродно Хімволокно”.

   Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Товариство продало ВАТ „Славнефть ЯНПЗ ім. Мечнікова” та ВАТ „Гродно Хімволокно” виготовлені установки за ціною меншою від звичайних цін та при цьому діяло собі в збиток, а також несло додаткові необхідні витрати на придбання комплектуючих та виготовлення зазначених установок, а аудиторський висновок від 09.08.2006 р. № 48 ґрунтується лише на одноосібних розрахунках Товариства, які об'єктивно не підтверджуються жодним із доказів, що містяться в матеріалах справи, то колегія суддів доходить висновку, що Товариством недоведений факт заподіяння діями ВАТ збитків у вигляді не отриманого доходу в розмірі 1 325 000 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства задоволені бути не можуть внаслідок їх необґрунтованості та недоведеності.   

   Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції частково скасувати, в частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства до ВАТ –про стягнення заподіяних збитків, та залишити ці позовні вимоги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

   Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Черкаське хімволокно”, м. Черкаси –задовольнити частково.

   Пункти 3 та 4 рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2006 року у справі № 15/226-06-6370 – скасувати та викласти пункт 3 цього рішення в наступній редакції:

3. У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Кіслородмаш”, м. Одеса до Відкритого акціонерного товариства „Черкаське хімволокно”, м. Черкаси про стягнення збитків у розмірі 1 325 000 грн. –відмовити.

   В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2006 року у справі № 15/226-06-6370 – залишити без змін.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко