Постанова

від 05.02.2007 по справі 20-4/326-7/963

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/326-7/963

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

01 лютого 2007 року  

Справа № 20-4/326-7/963

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Безбородова Анатолія Олександровича, довіреність №   401-КС/1294/1   від 03.08.06, відкрите акціонерне товариство "Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт";

відповідача: Миргородського Віталія Івановича, довіреність №  59/307   від 21.08.06, Державне підприємство "Севастопольське управління океанічного рибальства";

відповідача: Голод Дмитра Едуардовича, довіреність №  59/307   від 21.08.06, Державне підприємство "Севастопольське управління океанічного рибальства";

відповідача: Белова Андрія Олександровича, довіреність №  070111/1   від 11.01.07,  Закрите акціонерне товариство "Севастопольська рибодобувна компанія";

третьої особи: Думанської Євгенії Вікторівни, довіреність №  349/01/04-27/6   від 23.01.07,  Державна виконавча служба у Гагарінському районі міста Севастополя;

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Севастопольське управління океанічного рибальства" та відкритого акціонерного товариства "Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя    Ілюхіна Г.П.) від 14.12.2006 у справі № 20-4/326-7/963

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99000)

до           Державного підприємства "Севастопольське управління океанічного рибальства" (вул. Правды, 10,Севастополь,99014)

3-тя особа  Державна виконавча служба у Гагарінському районі міста Севастополя  (вул. Жовтн. Революції, 8,Севастополь,99038)

про за заявою про заміну боржника - Державного підприємства "Севастопольське управління океанічного рибальства" на його правонаступника - закрите акціонерне товариство "Севастопольська рибодобувна компанія" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівельна, 50-а) у виконавчому провадженні по справі № 20-4/326-7/963 про стягнення 126884,33 грн.; в порядку ст. 22 ГПК України позовні вимоги збільшено до 286042,01 грн., з яких 263527,90 грн. - сума основного боргу.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 14.12.2006 року у справі № 20-4/326-7/963 у задоволенні заяви про заміну боржника - Державного підприємства „Севастопольське управління океанічного рибальства” на закрите акціонерне товариство „Севастопольська рибодобувна компанія” у виконавчому провадженні Державної виконавчої служби у Гагарінському районі м. Севастополя по виконанню рішення господарського суду від 27.11.2002 у справі № 20-4/326-7/963 відмовлено.

Не погодившись з цим судовим актом, відкрите акціонерне товариство „Судноремонтний комплекс „Севморсудноремонт”, а також Державне підприємство „Севастопольське управління океанічного рибальства”  звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалу суду першої інстанції скасувати, здійснити заміну боржника у виконавчому провадженні.

Доводи заявників апеляційної скарги полягають у неповному вивченні судом першої інстанції фактичних обставин справи щодо наявності правонаступництва між Державним підприємством „Севастопольське управління океанічного рибальства” та закритим акціонерним товариством „Севастопольська рибодобувна компанія”, а також у невірному застосуванні норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про виконавче провадження”.

ЗАТ „Севастопольська рибодобувна компанія” подало відзив на апеляційні скарги в якому вважає оскаржувану ухвалу від 14.12.2006 року законною та обґрунтованою.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального Кодексу України судовою колегією встановлено наступне.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 27.11.2002 позовні вимоги дочірнього підприємства „Судноремонтний комплекс „Севморсудноремонт” задоволені частково. Суд стягнув з ДП „Севастопольське управління океанічного рибальства” на користь позивача заборгованість в розмірі 277331,25 грн. (том 1 а.с.100-101).

09.12.2002 року у виконання рішення від 27.11.2002 року господарським судом м. Севастополя видано відповідний наказ (том 1 а.с.103).

17.10.2006 року позивач у справі - ВАТ „Судноремонтний комплекс „Севморсудноремонт” звернувся до господарського суду м. Севастополя із заявою в порядку частини 4 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” про заміну боржника - Державного підприємства „Севастопольське управління океанічного рибальства” (ДП „СУОР”) на його правонаступника –Закрите акціонерне товариство „Севастопольська рибодобувна компанія” (ЗАТ „СРДК”), у зв'язку з тим, що в процесі виконання рішення, ДП „СУОР” та ДП „Севастопольська рибодобувна компанія” (далі –ДП „СРДК”) 14.12.2003 року склали акт № 40 прийому-передачі кредиторської заборгованості, згідно з яким ДП „СУОР” передає, а ДП „СРДК” приймає заборгованість перед ТОВ „Судноремонтний комплекс „Севморсудноремонт” в сумі 908908,94 грн..

Боржником - „ДП „СУОР” надано суду копії документів, які підтверджують передачу Активів та Пасивів між ДП „СУОР” та ДП „СРДК”, однак повідомляє, що передаточний баланс не був узгоджений з причини розбіжності по ряду питань, аудиторська перевірка не проводилась, частина документів вилучена УНМ ДПА в м. Севастополі, що підтверджується протоколом обшуку та виїмки (том 2 а.с.1-16).

Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства „Судноремонтний комплекс „Севморсудноремонт” та Державного підприємства „Севастопольське управління океанічного рибальства” не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що процесі виконання рішення господарського суду м. Севастополя від 27.11.2002 року, між відповідачем у справі –Державним підприємством „СУОР” та Державним підприємством „Севастопольська рибодобувна компанія” (ДП „СРДК) був складений акт № 40 від 14.12.2003 року прийому-передачі кредиторської заборгованості, згідно з яким ДП „СУОР” передає, а ДП „СРДК” приймає заборгованість перед позивачем у даній справі - ТОВ „Судноремонтний комплекс „Севморсудноремонт” в сумі 908908,94 грн., до складу якої входить також борг, зазначений в рішенні суду від 27.11.2002 року.

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України допускає заміну сторони у разі її вибуття в спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно по тій підставі, коли це відбулося в результаті реорганізації підприємства або організації. З правилами цієї статті кореспондує положення частини 4 статті 11 Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до якої у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторони, а також зацікавлена сторона мають право звернутися до суду заявою про заміну сторони її правонаступником”.

Таким чином, заява Державної виконавчої служби у Гагарінському районі м. Севастополя про заміну сторони у виконавчому провадженні може бути обґрунтованою лише на наявності підтвердженого факту  правонаступництва між відповідачем у даній справі –Державним підприємством „СУОР” та Державним підприємством „Севастопольська рибодобувна компанія”.

Згідно з частиною 4 статті 59 Господарського кодексу України, у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. Отже, у наведеному  випадку допускається процесуальне правонаступництво.

Частинами 2, 3 статті 106 Цивільного кодексу України передбачено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає  передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється,  стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення  про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акту та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд приймає лише ті докази, що мають значення для справи.

У даному випадку, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що наданий сторонами баланс не є розподільчим, оскільки відсутня дата його складання, затвердження, він не підтверджений аудиторським висновком, відсутні відомості про його нотаріальне посвідчення (том 2 а. с. 55). Тому, такий баланс не можна визнати таким, що складений внаслідок реорганізації боржника, у зв`язку з чим він взагалі не може бути визнаний розподільчим, мати доказового значення та бути підставою для заміни боржника.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду м. Севастополя про те, що оскільки реорганізація підприємства чи організації - сторони у справі - не мала місця, то і процесуальне правонаступництво, про яке йдеться у статті 25 Господарського процесуального кодексу України, є неможливим.

Аналогічна позиція висловлена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарський судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року”.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що правонаступництво мало місце між ЗАТ „СРДК” та ДП „СРДК”, ДП „СРДК” створено на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства України № 121 від 31.07.2002 року як юридична особа, що наділена своїми правами і обов'язками, і бути правонаступником ДП „СУОР” не може. Крім того, як зазначалось вище факт правонаступництва не підтверджено належними доказами, необхідність яких прямо випливає із змісту статті 106 Цивільного кодексу України.  

Відповідно до частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які у відповідності до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником не надано належних доказів реорганізації боржника: ДП „СУОР”.

Акт № 40 від 14.12.2003 прийому-передачі кредиторської заборгованості, підписаний Позивачем 07.07.2006, фактично є актом, підписаним новою юридичною особою, і підписаний він через майже три роки. Підписання зазначеного акту 07.07.2006, не може бути тією правовою підставою, яка породжує заміну боржника у виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України по справі № 10-22/278 від 18.10.2005, Ухвалі Верховного Суду України від 05.10.2004 р. у справі N 6/408.

Процесуальне правонаступництво за змістом статті 25 ГПК можливе внаслідок реорганізації підприємства чи організації, внаслідок чого господарський суд здійснює заміну відповідної сторони у справі її правонаступником.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора і це не має ніякого відношення до правонаступництва в розумінні статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, оскаржувана ухвала господарського суду м. Севастополя є прийнятою при повному дослідженні обставин справи та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства „Судноремонтний комплекс „Севморсудноремонт” та Державного підприємства „Севастопольське управління океанічного рибальства” залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 14 грудня 2006 року у справі № 20-4/326-7/963 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Н.П. Горошко

                                                                                В.В.Сотула