Постанова
від 27.08.2014 по справі 802/2464/14-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 серпня 2014 р. Справа № 802/2464/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Б.А.

представника позивача: Герасименка Д. А.

представника відповідача: Романовича С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Він"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Він" (далі - ТОВ "Євро-Він", позивач) з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницької ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначали, що Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Євро-Він" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Вінтра" за лютий 2014 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті від 23.05.2014р. № 1364/22-03/37424354. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005022203 від 05.06.2014р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 48750 грн., з них, за основним платежем - 39000 грн., за штрафними санкціями - 9750 грн. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати, оскільки воно є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм матеріального права та таких принципів адміністративного провадження як безсторонності, добросовісності, розсудливості та рівності всіх перед законом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, додатково наголосив на тому, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі виявлених порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Євро-Він" зареєстроване 17.12.2010р. виконавчим комітетом Вінницької міської ради за реєстраційним номером 1 174 102 0000 009042, код ЄДРПОУ 37424354, взято на податковий облік в органах ДПС 20.12.2010р. за № 53323, 27.04.2012 року зареєстроване як платник податку на додану вартість.

На підставі повідомлення від 14.05.2014р. № 129/22, виданого Вінницькою ОДПІ, державним інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Станіславим В.І., згідно з ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, та наказу Вінницької ОДПІ від 14.05.2014р. № 1384 проведено документальну невиїзну документальну перевірку ТОВ "Євро-Він" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Вінтра" за лютий 2014 року, наслідки якої відображені в акті від 23.05.2014р. № 1364/22-03/37424354.

Позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Євро-Він":

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2014 року на суму ПДВ 39000 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005022203 від 05.06.2014р., відповідно до якого ТОВ "Євро-Він" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 48750 грн., з них, за основним платежем - 39000 грн., за штрафними санкціями - 9750 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Так, при проведенні перевірки встановлено, що ТОВ "Євро-Він" неправомірно включено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року суми ПДВ від ТОВ "Вінтра" в сумі 39000 грн.

В обґрунтування встановленого порушення перевіряючим зазначено, що за перевіряємий період, відповідно до отриманих копій документів ТОВ "Євро-Він" здійснювало господарські операції із ТОВ "Вінтра" за лютий 2014 року, а саме, ТОВ "Вінтра" передавало у власність ТОВ "Євро-Він" товар (сало бокове).

Вінницькою ОДПІ складено акт № 923/22-03/13314777 від 10.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вінтра" (код ЄРПОУ - 13314777) з питань правильності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту за лютий 2014 року", в якому зазначено, що при здійсненні виходу за податковою адресою ТОВ "Вінтра" працівниками Вінницької ОДПІ встановлено, що ТОВ "Вінтра" відсутнє за податковою адресою та складено акт № 119/2204 від 26.03.2014р. щодо відсутності підприємства за місцезнаходженням.

Крім того, в товарно-транспортній накладній, що виписувались на транспортування товару, отриманого ТОВ "Євро-Він" у власність від ТОВ "Вінтра" на виконання договору поставки, відсутня конкретна адреса навантаження, а саме, в графі "Пункт навантаження" вказана тільки м. Вінниця, вулиця та номер приміщення не вказані, тобто адреса відвантаження товару зазначена неповністю, а в графі "Пункт розвантаження" вказано м. Тульчин, в той час, як перевіряючим встановлено, що ТОВ "Євро-Він" орендує приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 1, с. Кинашів, Тульчинський район, Вінницька область.

За вказаних обставин, перевіряючий дійшов висновку, що операції здійсненні позивачем та його контрагентом - ТОВ "Вінтра" без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту для інших суб`єктів господарської діяльності, у зв`язку з чим, дії підприємств направленні на приведення втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Ретельно перевіривши доводи податкового органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на виконання договору поставки товарів № 27/02-14 від 27.02.2014р. ТОВ "Євро-Він" в лютому 2014 року придбано у ТОВ "Вінтра" товар (сало бокове).

Факт придбання та поставки вказаного товару, а також його оплати, підтверджується наявними в матеріалах справи наступними первинними документами:

- податковими накладними: № 7 від 27.02.2014р., № 8 від 27.02.2014р., № 9 від 27.02.2014р., № 10 від 27.02.2014р.;

- видатковими накладними: № 64 від 27.02.2014р., № 65 від 27.02.2014р., № 66 від 27.02.2014р., № 67 від 27.02.2014р.;

- рахунком-фактурою № 64 від 27.02.2014р.;

- квитанціями до прибуткового касового ордеру: № 45 від 03.03.2014р., № 46 від 04.03.2014р., № 47 від 05.03.2014р., № 48 від 06.03.2014р., № 49 від 07.03.2014р., № 50 від 11.03.2014р., № 51 від 12.03.2014р., № 52 від 13.03.2014р., № 53 від 14.03.2014р., № 54 від 17.03.2014р., № 55 від 17.03.2014р., №; 56 від 19.03.2014р., № 57 від 20.03.2014р., № 58 від 21.03.2014р., № 59 від 24.03.2014р., № 60 від 25.03.2014р., № 61 від 26.03.2014р., № 62 від 27.03.2014р., № 63 від 28.03.2014р., № 64 від 31.03.2014р., № 65 від 01.04.2014р., № 66 від 02.04.2014р., № 67 від 03.04.2014р.

- товарно-транспортною накладною № 6 від 27.02.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (надалі - Положення № 88) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що усі вище перераховані первинні документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій в лютому 2014 року між ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра", відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV є первинним документами, оформленими належними чином.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Постачання товару на ТОВ "Євро-Він" відбулось на митній території України, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Факт поставки товару, згідно договору поставки, та виникнення в результаті даної події податкового зобов'язання в позивача зі сплати ПДВ в лютому 2014 року в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ "Вінтра" підтверджується вище переліченими первинними документами.

Зі змісту акту перевірки від 23.05.2014р. № 1364/22-03/37424354 судом встановлено, що фактично реальність господарських операцій між на ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра" не перевірялась, а висновки акту перевірки в цій частині були сформовані на підставі акту Вінницької ОДПІ № 923/22-03/13314777 від 10.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вінтра" (код ЄРПОУ - 13314777) з питань правильності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту за лютий 2014 року", що оцінюється судом критично.

Отже, вказані вище обставини, свідчать про те, що господарські операції щодо поставки товару між ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра", були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, ТОВ "Євро-Він" віднесло 39000 грн. до податковою кредиту за лютий 2014 року, внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ "Вінтра" на підставі відповідних первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарських операцій.

Наявність у позивача усіх первинних документів внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ "Вінтра" необхідних для визначення правильності формування податкового кредиту не заперечувалась представником відповідача.

Висновок податкового органу про не реальність господарських операцій між ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра" носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Згідно з ч. 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (ч. 2 п. 188.1. ст. 188 ПК України).

Відповідно до п.п. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше6

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В той же час, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши дані норми стає зрозумілим, що для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "нереальності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "нереальність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Висновки податкового органу, викладені у вищевказаному акті, щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2014 року в сумі 39000 грн. є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які надано позивачем, досліджено в ході судового розгляду справи та приєднано до її матеріалів.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу викладеного в акті перевірки від 23.05.2014р. № 1364/22-03/37424354, з огляду на поверховість перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Що стосується посилань відповідача на ту обставину, що в наявній у позивача товарно-транспортній накладі допущено помилки, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, помилка допущена при оформлені ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій їх поставки.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають (і по визначенню не можуть мати) відношення до бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку.

Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПКУ.

Також, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, помилки допущена при оформлені товарно-транспортної накладної, при наявності інших документів, якими підтвердження та прийняття товарно-матеріальних цінностей, не є підставою для не включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів.

При цьому, суд зауважує, що сума витрачених коштів на перевезення товару (сало бокове) на склад ТОВ "Євро-Він" не включалась останнім до суми податкового кредиту, а тому сума таких коштів жодним чином не впливала на його формування.

З урахуванням усіх вище встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення - рішення № 0005022203 від 05.06.2014р є протиправним та підлягає скасуванню.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийняття ним рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0005022203 від 05.06.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Він" сплачений за подання адміністративного позову судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.08.2014
Оприлюднено04.09.2014
Номер документу40317216
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —802/2464/14-а

Ухвала від 15.09.2014

Адміністративне

Вінницький апеляційний адміністративний суд

Совгира Д. І.

Ухвала від 21.10.2014

Адміністративне

Вінницький апеляційний адміністративний суд

Совгира Д. І.

Ухвала від 15.09.2014

Адміністративне

Вінницький апеляційний адміністративний суд

Совгира Д. І.

Постанова від 27.08.2014

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Комар Павло Анатолійович

Ухвала від 20.08.2014

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Комар Павло Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні