Ухвала

від 21.10.2014 по справі 802/2464/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2464/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю:

представника позивача: Герасименка Д.А.,

представника відповідача: Романовича С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Він" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2014 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Євро-Він" зареєстроване 17.12.2010р. виконавчим комітетом Вінницької міської ради за реєстраційним номером 1 174 102 0000 009042, код ЄДРПОУ 37424354, взято на податковий облік в органах ДПС 20.12.2010р. за № 53323, 27.04.2012 року зареєстроване як платник податку на додану вартість.

На підставі повідомлення від 14.05.2014р. № 129/22, виданого Вінницькою ОДПІ, державним інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Станіславим В.І., згідно з ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, та наказу Вінницької ОДПІ від 14.05.2014р. № 1384 проведено документальну невиїзну документальну перевірку ТОВ "Євро-Він" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Вінтра" за лютий 2014 року, наслідки якої відображені в акті від 23.05.2014р. № 1364/22-03/37424354.

Позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Євро-Він":

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2014 року на суму ПДВ 39000 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005022203 від 05.06.2014р., відповідно до якого ТОВ "Євро-Він" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 48750 грн., з них, за основним платежем - 39000 грн., за штрафними санкціями - 9750 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення - рішення № 0005022203 від 05.06.2014р є протиправним та необґрунтованим. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного

Так, при проведенні перевірки встановлено, що ТОВ "Євро-Він" неправомірно включено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року суми ПДВ від ТОВ "Вінтра" в сумі 39000 грн.

В обґрунтування встановленого порушення перевіряючим зазначено, що за перевіряємий період, відповідно до отриманих копій документів ТОВ "Євро-Він" здійснювало господарські операції із ТОВ "Вінтра" за лютий 2014 року, а саме, ТОВ "Вінтра" передавало у власність ТОВ "Євро-Він" товар (сало бокове).

Вінницькою ОДПІ складено акт № 923/22-03/13314777 від 10.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вінтра" (код ЄРПОУ - 13314777) з питань правильності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту за лютий 2014 року", в якому зазначено, що при здійсненні виходу за податковою адресою ТОВ "Вінтра" працівниками Вінницької ОДПІ встановлено, що ТОВ "Вінтра" відсутнє за податковою адресою та складено акт № 119/2204 від 26.03.2014р. щодо відсутності підприємства за місцезнаходженням.

Крім того, в товарно-транспортній накладній, що виписувались на транспортування товару, отриманого ТОВ "Євро-Він" у власність від ТОВ "Вінтра" на виконання договору поставки, відсутня конкретна адреса навантаження, а саме, в графі "Пункт навантаження" вказана тільки м. Вінниця, вулиця та номер приміщення не вказані, тобто адреса відвантаження товару зазначена неповністю, а в графі "Пункт розвантаження" вказано м. Тульчин, в той час, як перевіряючим встановлено, що ТОВ "Євро-Він" орендує приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 1, с. Кинашів, Тульчинський район, Вінницька область.

За вказаних обставин, перевіряючий дійшов висновку, що операції здійсненні позивачем та його контрагентом - ТОВ "Вінтра" без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту для інших суб`єктів господарської діяльності, у зв`язку з чим, дії підприємств направленні на приведення втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки товарів № 27/02-14 від 27.02.2014р. ТОВ "Євро-Він" в лютому 2014 року придбано у ТОВ "Вінтра" товар (сало бокове).

Факт придбання та поставки вказаного товару, а також його оплати, підтверджується наявними в матеріалах справи наступними первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунком - фактурою, квитанціями до прибуткового касового ордеру, товарно - транспортною накладною, які містяться в матеріалах справи та досліджувались судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що усі вище перераховані первинні документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій в лютому 2014 року між ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра", відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV є первинним документами, оформленими належними чином.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Постачання товару на ТОВ "Євро-Він" відбулось на митній території України, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Факт поставки товару, згідно договору поставки, та виникнення в результаті даної події податкового зобов'язання в позивача зі сплати ПДВ в лютому 2014 року в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ "Вінтра" підтверджується вище переліченими первинними документами.

Зі змісту акту перевірки від 23.05.2014р. № 1364/22-03/37424354 судом встановлено, що фактично реальність господарських операцій між на ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра" не перевірялась, а висновки акту перевірки в цій частині були сформовані на підставі акту Вінницької ОДПІ № 923/22-03/13314777 від 10.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вінтра" (код ЄРПОУ - 13314777) з питань правильності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту за лютий 2014 року", що оцінюється судом критично.

Отже, вказані вище обставини, свідчать про те, що господарські операції щодо поставки товару між ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра", були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, ТОВ "Євро-Він" віднесло 39000 грн. до податковою кредиту за лютий 2014 року, внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ "Вінтра" на підставі відповідних первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарських операцій.

Наявність у позивача усіх первинних документів внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ "Вінтра" необхідних для визначення правильності формування податкового кредиту не заперечувалась представником відповідача.

Висновок податкового органу про не реальність господарських операцій між ТОВ "Євро-Він" та ТОВ "Вінтра" носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Згідно з ч. 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (ч. 2 п. 188.1. ст. 188 ПК України).

Відповідно до п.п. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В той же час, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши дані норми стає зрозумілим, що для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "нереальності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "нереальність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Висновки податкового органу, викладені у вищевказаному акті, щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2014 року в сумі 39000 грн. є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які надано позивачем, досліджено в ході судового розгляду справи та приєднано до її матеріалів.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу викладеного в акті перевірки від 23.05.2014р. № 1364/22-03/37424354, з огляду на поверховість перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Що стосується посилань відповідача на ту обставину, що в наявній у позивача товарно-транспортній накладі допущено помилки, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, помилка допущена при оформлені ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій їх поставки.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПКУ.

Також, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, помилки допущена при оформлені товарно-транспортної накладної, при наявності інших документів, якими підтвердження та прийняття товарно-матеріальних цінностей, не є підставою для не включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів.

При цьому, суд зауважує, що сума витрачених коштів на перевезення товару (сало бокове) на склад ТОВ "Євро-Він" не включалась останнім до суми податкового кредиту, а тому сума таких коштів жодним чином не впливала на його формування.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 жовтня 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Боровицький О. А.

Курко О. П.