Ухвала

від 27.08.2014 по справі 328/3961/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2978/14р. Головуючий у 1-й інстанції Курдюков В.М.

Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН»

на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 травня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

В позові зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй належить на праві власності земельна ділянка, що розташована на території Таврійської сільської ради Токманького району Запорізької області, площею 5,09га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона вирішила власними зусиллями обробляти вказану земельну ділянку. Їй було відомо, що земля знаходилася у оренді ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» з яким її батько ОСОБА_4 на 5 років укладав договір оренди землі від 03.01.2005 року №040728000031, термін дії якого з урахуванням дати державної реєстрації закінчився 27.07.2013 року. Бажаючи повернути належну їй земельну ділянку, вона звернулася ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН», де їй повідомили, що згідно додаткової угоди від 17.06.2011 року до договору оренди землі від 03.01.2005 року № 040728000031 - строк дії договору продовжено по 31.12.2020 року.

Отримавши копію вказаної додаткової угоди, вона побачила, що підпис в графі «Орендодавець» здійснено не її батьком ОСОБА_4, а іншою невідомою їй особою. Оскільки підпис на додатковій угоді її батько ОСОБА_4 не ставив, то вважає, що особа, яка підписала від його імені вказану додаткову угоду, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, звідси волевиявлення ОСОБА_4, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що вважає підставою для визнання оскаржуваного правочину недійсним. У зв'язку з тим, що додаткова угода ОСОБА_4 не підписувалася, то відповідно й істотних умов договору досягнуто не було. Хоча підпис на вищевказаній додатковій угоді був підроблений 17.06.2011 року, тобто до отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, даний факт безперечно впливає та порушує її право щодо користування і розпорядження земельною ділянкою, яка належить їй на підставі права власності. Внаслідок підроблення підпису на додатковій угоді, вона не може реалізувати своє конституційне право на вільне володіння земельною ділянкою, оскільки вона знаходиться у фактичному користуванні відповідача.

У зв'язку з викладеним, вважає, що ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» без правових підстав зайняло належну їй на праві власності земельну ділянку.

Посилаючись на викладені обставини, просила суд визнати додаткову угоду від 17.06.2011 року до договору оренди землі №040728000031 від 03.01.2005 року, зареєстровану у відділі Держкомзему у Токмацькому районі Запорізької області за № 2325284400070030009:1:1 від 12.03.2012 року, між ОСОБА_4 та ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» в особі ОСОБА_5 недійсною. Визнати недійсною, з моменту вчинення, державну реєстрацію додаткової угоди від 17.06.2011 року до договору оренди землі №040728000031 від 03.01.2005 року, між ОСОБА_4 та ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» зареєстровану у відділі Держкомзему у Токмацькому районі Запорізької області за № 2325284400070030009:4:1 від 12.03.2012 року. Зобов'язати ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» в особі ОСОБА_5 повернути їй - ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 5,09га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 064299 від 30.04.2002 року. Стягнути з ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» на її користь витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 22 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 17.06.2011 року до договору оренди землі № 040728000031 від 03.01.2005 року, зареєстровану у відділі Держкомзему у Токмацькому районі Запорізької області за № 2325284400070030009:4:1 12.03.2012 року, між ОСОБА_4 та ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» в особі ОСОБА_5 Зобов'язано ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» в особі ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 5,09га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 064299 від 30.04.2002 року. Стягнуто з ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір у сумі 229,40 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати. В частині відмови рішення залишити без змін.

На апеляційну скаргу надійшли заперечення позивачки, яка наводить доводи на спростування апеляційної скарги та просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників апелянта Кваснюк-Сандак І.А., Гребенюк О.І., представника позивачки ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дав належну оцінку тим обставинам, що оспорюючи указану додаткову угоду до договору оренди землі, позивач зазначав, що власник земельної ділянки не підписував його.

Суд обґрунтовано послався на ті обставини, що за заявою позивачки було порушено кримінальну справу у межах якої було проведено судову почеркознавчу експертизу за висновком якої підпис у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 17.06.2011 року до договору оренди землі № 040728000031 від 03.01.2005 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

За заявою позивачки у цій справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, ким виконаний підпис на вказаній додатковій угоді. Проте, проведення судової експертизи у цій справі виявилося неможливим через брак вільних зразків підпису ОСОБА_4 та відсутність оригіналу додаткової угоди, що було у розпорядженні експерта при проведенні судової експертизи у кримінальній справі.

Суд правильно зазначив, що згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.

Ухвалюючи рішення у справі, суд звернув увагу на те, що заявлений позов ґрунтується на тих обставинах, що оспорюваний правочин не підписувався орендодавцем, його воля не була спрямована на вчинення додаткової угоди до договору оренди землі.

Вказані підстави відповідають ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, із застосуванням яких закон пов'язує недійсність правочину.

З апеляційної скарги видно, що значна її частина полягає у повторенні фактичних обставин справи, викладенні змісту оскарженого рішення, що не може братися до уваги при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Друга значна частина доводів апеляційної скарги щодо незгоди з висновком судової почеркознавчої експертизи в кримінальній справі та безпідставності прийняття її до уваги не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції дав належну оцінку тій обставині, що проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі виявилося неможливим по об'єктивним причинам через вилучення документів та долучення їх до матеріалів кримінальної справи.

У такому випадку, суд першої інстанції правильно застосував ст. ст. 57-59, 64 ЦПК України, за якими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи

З матеріалів справи вбачається, що вказаний висновок належним чином досліджений і оцінений судом як письмовий доказ.

При цьому апелянт, який є відповідачем у справі, діючи усупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надав, надані позивачем письмові докази не спростував.

Доводи апеляційної скарги щодо виконання умов додаткової угоди в частині виплати підвищеної орендної плати та ін. не спростовують висновки рішення суду.

Вказаний висновок ґрунтується на роз'ясненнях п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де сказано: судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ДІСТЕН» відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: