Рішення

від 26.08.2014 по справі 914/2356/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 р. Справа № 914/2356/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув у судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

до відповідача за первісним позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Львів-струм", м. Львів;

про: зобов'язання до виконання умов договору.

та за зустрічним позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Львів-струм", м. Львів;

до відповідача за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

про: визнання права власності, скасування Свідоцтва та реєстрації права власності, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 04.07.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Львів-струм" про зобов'язання до виконання умов договору. Розгляд справи призначено на 11.07.2014 року.

Ухвалою суду від 11.07.2014 року розгляд справи відкладено на 22.07.2014 року та прийнято до спільного розгляду із первісним позовом зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 22.07.2014 року представники сторін не з'явилися. Від представника позивача за зустрічним позовом надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог. Судом прийнято подану заяву та відкладено розгляд справи на 26.08.2014 року.

У судовому засіданні 26.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, суборендар згідно з договором) звернулася з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Львів-струм" (надалі по тексту рішення - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, орендар згідно з договором) про зобов'язання до виконання умов договору про спільну діяльність від 16.01.11 року із усіма змінами і доповненнями.

У процесі розгляду справи Приватне виробничо-комерційне підприємство "Львів-струм" подало зустрічну позовну заяву (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, визнання незаконним та скасування частково Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011 року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3» в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення, скасування частково Свідоцтва від 21.02.2011 року про право власності на нежитлові приміщення, скасування реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова від 20.04.2011 року.

У процесі розгляду справи судом встановлено наступне. 16.01.2011 року, за твердженням позивача за первісним позовом, між сторонами було укладено 2 договори: договір про спільну діяльність та попередній договір. Відповідно до умов договору про спільну діяльність сторони погодили, що протягом кількох днів з дати підписання даного договору вони приступають до реалізації мети договору, а саме створення на базі приміщення на АДРЕСА_3 офісного центру та ведення спільних справ по налагодженню процесу створення даного виду діяльності, забезпечення його належного функціонування. Крім того, сторони домовились про створення (заснування) в майбутньому юридичної особи, засновниками якої мали б бути ФОП ОСОБА_1 і Приватне виробничо-комерційне підприємство «Львів-струм». Також сторони уклали попередній договір про укладення в майбутньому відповідного правочину щодо нерухомого майна, приміщень на АДРЕСА_3.

Із матеріалів зустрічної позовної заяви судом встановлено, що 16.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір про укладення в майбутньому договорів, зокрема, договору про спільну діяльність в сфері реалізації програми по набуттю та використанню нерухомого майна на АДРЕСА_3 (основний договір 1); договору про розподіл результатів діяльності простого товариства, після його створення згідно з даним договором (основний договір 2); договору про проведення ремонтно-будівельних робіт (в разі можливості та необхідності згідно з чинним законодавством) стосовно нерухомого майна на АДРЕСА_3 (основний договір 3); договору про набуття корпоративних прав на нерухоме майно на АДРЕСА_3 (основний договір 4).

Також 16 січня 2011 року на виконання попереднього договору між ФОП ОСОБА_1 та приватним підприємством «Львів-Струм» підписано договір (про спільну діяльність). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору сторони визначили його мету, а саме створення простого товариства для налагодження процесу заснування і подальшого функціонування юридичної особи з правом управління результатами спільної діяльності сторін договору, а також спільне використання (в тому числі і в межах особи, вказаної в п. 1.1 договору) нерухомого майна на АДРЕСА_3.

Згідно з п. 2.1.1 договору про спільну діяльність відповідач за зустрічним позовом взяв на себе обов'язок вчинити дії по набуттю корпоративних прав на нежитлові приміщення, котрі знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

На виконання домовленостей Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено з УДППЗ «Укрпошта» договір № 253 від 07.05.12 року суборенди нежитлових приміщень площею 88,2 м.кв. на АДРЕСА_3.

02.06.2012 року сторони підписали угоду про внесення змін до договору простого товариства від 16.01.2011 року та доповнили його наступними положеннями: пп. 1.3: спільне проведення ремонтно-відновлювальних робіт нежитлових приміщень на АДРЕСА_3; пп. 2.1.3, відповідно до якого ОСОБА_1 надає Приватному виробничо-комерційному підприємству «Львів-Струм» нежитлові приміщення для здійснення останнім ремонтно-будівельних робіт для пристосування приміщень під відповідний договірний вид діяльності; пп.2.2.3, згідно з яким Приватне виробничо-комерційне підприємства «Львів-Струм» зобов'язується за власні кошти розробити проект реконструкції (перероблення) нерухомого майна, приступити до початку робіт, проводити загальний нагляд.

12.04.2013 року сторони уклали договір про припинення зобов'язання шляхом заміни його новим зобов'язанням та передачу майнових прав, відповідно до п. 1 якого сторони погодили замінити первісні зобов'язання договору про спільну діяльність новими, а саме ОСОБА_1 зобов'язалася передати корпоративні права на приміщення по АДРЕСА_3 площею 88,6 м.кв. до статутного фонду новоствореної спільної юридичної особи (в майбутньому), а Приватне виробничо-комерційне підприємство «Львів-Струм» - вчинити дії по отриманню приміщень на АДРЕСА_3 площею 120,2 м.кв. та передати права на користування цими приміщеннями в статутний фонд новоствореної спільної юридичної особи (в майбутньому).

Крім цього, 09.07.2013 року між сторонами було укладено новий договір про припинення зобов'язання шляхом заміни його новим зобов'язанням та передачу майнових прав. Даним договором було прийнято рішення про часткове припинення зобов'язань, визначених сторонами у розділі 1 договору від 12.04.2013 року, шляхом заміни на нові зобов'язання, а саме: сторони погодили, що результати їх спільної діяльності, вчинені і набуті сторонами в порядку, передбаченому статтями 331, 332 Цивільного кодексу України, та керуючись статтею 1134 Цивільного кодексу України, є спільною власністю сторін. При цьому ОСОБА_1 належатиме частка 1/1 в майні, площею 88,6 м.кв., а Приватному виробничо-комерційному підприємству «Львів-Струм» - частка 1/1 в майні, площею 120,2 м.кв.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає їх такими, що не дають підстав для задоволення первісного позову, натомість вони є достатніми для задоволення зустрічного позову.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочином, згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами спору не спростовано, що 16.01.2011 року між позивачем за первісним позовом (сторона-2) та відповідачем за первісним позовом (сторона-1) укладено попередній договір, відповідно до п. 1 якого сторони зобов'язались підписати в майбутньому ряд договорів, зокрема, договір про спільну діяльність, договір про розподіл результатів діяльності простого товариства, договір про проведення ремонтно-будівельних робіт (в разі можливості та необхідності згідно з чинним законодавством) стосовно нерухомого майна, договір про набуття корпоративних прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

На підтвердження позиції, що відповідач за первісним позовом порушив права позивача за первісним позовом, оскільки не виконав домовленостей, досягнутих сторонами при укладенні договору новації про часткову заміну первісного зобов'язання новим, а саме обов'язок Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-струм» вчинити дії по отриманню приміщень на АДРЕСА_3 площею 120,2 м.кв. та передати права на користування ними в статутний фонд новоствореної юридичної особи, позивачем за первісним позовом не подано належних та достовірних доказів, які б давали підстави для задоволення вимог про зобов'язання Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-струм» виконати умови договору про спільну діяльність. Крім цього, наведене позивачем за первісним позовом твердження спростовується доказами, поданими представником позивача за зустрічним позовом. Зокрема на зборах засновників Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-Струм» 06.09.2013 року було прийнято рішення про включення до статутного фонду підприємства корпоративних прав на нежитлові приміщення площею 120,2 м.кв. в будинку на АДРЕСА_3 та включення самих нежитлових приміщень до статутного капіталу після отримання вказаних прав у встановленому законом порядку, що підтверджує виконання взятих на себе зобов'язань відповідачам за первісним позовом. Також позивачем за первісним позовом не зазначено та не враховано, що у подальшому (09.07.2013 року) сторони уклали новий договір новації.

Не доведено позивачем за первісним позовом належними доказами і тих обґрунтувань позову, що Приватне виробничо-комерційне підприємство «Львів-струм» досягнуло домовленостей з іншою особою про створення нового товариства та зобов'язався передати свої права на користування приміщеннями на вул. Шевченка,374 до статутного фонду даного товариства, чим порушив право позивача за первісним позовом, котрий також раніше отримав згоду Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-струм» на користування даними приміщеннями і створення нової юридичної особи з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-струм» із внесенням до статутного капіталу тих самих прав на нерухоме майно. Наявні у матеріалах справи договори укладені лише між сторонами спору та підписані ОСОБА_1 і директором Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-струм» В.Молінським.

Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання домовленостей ним було укладено з УДППЗ «Укрпошта» договір суборенди № 253 нежитлових приміщень площею 88,2 м.кв. на вул. Шевченка,374 від 07.05.2012 року. Однак, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 так і не набула корпоративних прав на нерухоме майно, площею 88,6 м.кв на АДРЕСА_3, оскільки договір суборенди припинив свою дію, так як закінчився строк дії договору суборенди (п. 9.1 договору суборенди встановлено строк дії договору до 31.11.2012 року, а п. 9.3 визначено, що однією з підстав припинення договору суборенди є закінчення строку дії договору). Наведене свідчить про припинення договору простого товариства (з усіма змінами і доповненнями) на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 1141 Цивільного кодексу України, оскільки досягнення мети товариства стало неможливим.

Враховуючи представлені сторонами докази, вбачається, що останні не підтверджують заявлених позивачем за первісним позовом вимог та не доводять порушення його прав.

Натомість наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність між сторонами спірних правовідносин стосовно предмету зустрічного позову, з приводу чого суд зазначає наступне.

Факт укладення договору про спільну діяльність матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується. Однак, сторонами оспорюється право власності на нежитлові приміщення, площею 120,2 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, та є предметом вказаного договору.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 Цивільного кодексу України).

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом (ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України).

Як встановлено з матеріалів справи, договором про припинення зобов'язання шляхом заміни його новим зобов'язанням та передачу майнових прав від 09.07.2013 року сторони погодили, що результати їх спільної діяльності, вчинені і набуті в порядку передбаченому статтями 331, 332 Цивільного кодексу України, та керуючись статтею 1134 Цивільного кодексу України, є спільною власністю сторін. При цьому ОСОБА_1 належатиме частка 1/1 в майні, площею 88,6 м.кв., а Приватному виробничо-комерційному підприємству «Львів-Струм» - частка 1/1 в майні, площею 120,2 м.кв.

Відтак, вказаними правочинами визначено, що в результаті спільної діяльності сторін продукція, вироблена сторонами, розподіляється між ними як спільна часткова власність: за позивачем 120,2 м.кв., а відповідачем - 88,6 м.кв. в будинку АДРЕСА_3.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України і ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України засобів захисту. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності з положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування заявлених вимог, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи, позивач за первісним позовом оспорює права позивача за зустрічним позовом на володіння, користування і розпорядження нерухомим майном на АДРЕСА_3. Однак, позивач за зустрічним позовом вчинив дії по його отриманню в порядку, визначеному ст. 331 (право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом), ст. 332 (переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ) Цивільного кодексу України.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Як зазначено в п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Як підтверджено матеріалами справи, право власності на спірні нежитлові приміщення в певних частинах знаходиться в комунальній власності на підставі Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011 року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3», Свідоцтва від 21.02.2011 року про право власності на нежитлові приміщення.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як наголошується у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і т.д.). Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.). У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості (з Листа Верховного суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ»).

Визнаючи за позивачем за зустрічним позовом право власності на спірні приміщення, суд вважає за необхідне забезпечити реалізацію прав власника у повному обсязі.

Суд зазначає, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем за зустрічним позовом спростовано заявлені первісні вимоги і суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача за зустрічним позовом шляхом визнання за ним права власності на нежитлові приміщення площею 120,2 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, і позначені на поверховому плані ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» під індексами 78-51,6 м.кв., 79 -12,4 м.кв., 80-1,0 м.кв., 81 - 18,6 м.кв., 82 - 34,3 м.кв., 83-2,3 м.кв.; визнання незаконним та скасування частково Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011 року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3» в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 78 - 83 площею 120,2 м.кв.; скасування Свідоцтва від 21.02.2011 року про право власності на нежитлові приміщення частково, в частині посвідчення належності приміщень, позначених під індексами 78 - 83, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, до комунальної власності; скасування реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова від 20.04.2011 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29738363 від 20.04.2011 року; реєстраційний номер 33475864).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом суд покладає на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задоволити повністю.

Визнати за Приватним виробничо-комерційним підприємством «Львів-Струм» (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 18, квартира 7, код ЄДРПОУ 30053093) право власності на нежитлові приміщення, площею 120,2 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, і позначені на поверховому плані ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» під індексами 78-51,6 м.кв., 79 -12,4 м.кв., 80-1,0 м.кв., 81 - 18,6 м.кв., 82 - 34,3 м.кв., 83-2,3 м.кв.

Визнати незаконним та скасувати частково Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011 року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3» в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 78 - 83, площею 120,2 м.кв.

Скасувати Свідоцтво від 21.02.2011 року про право власності на нежитлові приміщення частково, в частині посвідчення належності приміщень, позначених під індексами 78 - 83, котрі знаходяться за адресою АДРЕСА_3, до комунальної власності (приналежності територіальній громаді м. Львова).

Скасувати реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова від 20.04.2011 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29738363 від 20.04.11 року; реєстраційний номер 33475864) нежитлових приміщень площею 120,2 м.кв. за адресою АДРЕСА_3

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 3 963 грн. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Львів-струм" (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 18, квартира 7, код ЄДРПОУ 30053093) 1 827 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 29.08.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.