Постанова

від 10.11.2015 по справі 914/2356/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 914/2356/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Довгополові А. О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської міської ради № 1104-вих-342 від 15.05.2015 р. (вх. ЛАГС № 01-05/2787/15 від 23.06.2015 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2014 р.

у справі № 914/2356/14 (суддя Матвіїв Р.І.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача за первісним позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства (далі ПВКП)"Львів-струм", м. Львів

про: зобов'язання до виконання умов договору

та за зустрічним позовом: ПВКП "Львів-струм", м. Львів

до відповідача за зустрічним позовом: ФОП ОСОБА_2, м. Львів

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ФОП ОСОБА_2: Львівська міська рада, м. Львів

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ФОП ОСОБА_2: Виконавчий комітет Львівської міської ради, м. Львів

про: визнання права власності, скасування Свідоцтва та реєстрації права власності, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з'явились (належним чином повідомлені);

від відповідача за первісним позовом: не з'явились (належним чином повідомлені);

від третіх осіб: ОСОБА_3, представник (довіреність в матеріалах справи).

Причини зміни членів колегії суддів по розгляду даної справи викладено у відповідних розпорядженнях голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2015р. та від 15.09.2015р.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило у зв'язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Новим складом колегії суду розгляд справи розпочато заново та завершено прийняттям постанови.

Причини відкладення розгляду даної справи та підстави залучення до участі у справі третіх осіб, викладені у відповідних ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Позивач та відповідач (за первісним та зустрічним позовом) участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду даної справи належним чином повідомлялися, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а. с. 84), копією списків згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2015р., від 24.07.2015р., від 17.09.2015р., від 23.10.2015р. (а. с. 102, 134, 149, 150, 160, 161) та поштовою кореспонденцією, що поверталась на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 111-121, 156-159).

ФОП ОСОБА_2 кореспонденція надсилалась на адресу, зазначену нею ж у позовній заяві, та за цією адресою вона зареєстрована як підприємець - фізична особа (а. с. 12-13), про що долучено до позову виписку з ЄДРПОУ, однак вона не вважала за доцільне реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, ст. ст. 22, 96 ГПК України.

Представником позивача за зустрічним позовом через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду повторно подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи по даній справі.

Представник третіх осіб висловилась проти задоволення заявленого клопотання через його необогунтованість з тих же підстав, про які зазначалось в запереченнях на вперше подане клопотання аналогічного змісту.

Судова колегія відхилила дане клопотання з мотивів, викладених в ухвалі суду від 15.09.2015р., як таке, що не має відношення до предмету первісного та зустрічного позовів і подане ПВКП «Львів-Струм» в порушення вимог ст. 101 ГПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.08.2014 р. (суддя Матвіїв Р.І.) у даній справі в задоволенні позовних вимог за первісним позовом ФОП ОСОБА_2 до ПВКП "Львів-струм" про зобов'язання до виконання умов договору про спільну діяльність від 16.01.2011р. (зі змінами і доповненнями) відмовлено, позовні вимоги за зустрічним позовом ПВКП "Львів-струм" до ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю та визнано за ПВКП "Львів-Струм" право власності на нежитлові приміщення, площею 120,2 м. кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, і позначені на поверховому плані ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" під індексами 78-51,6 м. кв., 79 -12,4 м. кв., 80-1,0 м. кв., 81 - 18,6 м. кв., 82 - 34,3 м. кв., 83-2,3 м. кв.. Визнано незаконним та скасовано частково рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3" в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 78 - 83, площею 120,2 м. кв.. Скасовано Свідоцтво від 21.02.2011 року про право власності на нежитлові приміщення частково, в частині посвідчення належності приміщень, позначених під індексами 78 - 83, котрі знаходяться за адресою АДРЕСА_3, до комунальної власності (приналежності територіальній громаді м. Львова), скасовано реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова від 20.04.2011 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29738363 від 20.04.11 року; реєстраційний номер 33475864) нежитлових приміщень площею 120,2 м. кв. за адресою АДРЕСА_3.. Також даним рішенням стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в доход державного бюджету 3 963 грн. судового збору та на користь ПВКП "Львів-струм" 1 827 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд, зокрема, обгрунтував своє рішення поданим ПВКП «Львів-струм» рішенням зборів засновників від 06.09.2013р. про включення до статутного фонду підприємства корпоративних прав на нежитлові приміщення площею 120, 2 м. кв. в будинку на АДРЕСА_3 та включення самих нежитлових приміщень до статутного капіталу після отримання вказаних прав у встановленому законом порядку, що підтверджує виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем за первісним позовом. Також місцевий господарський суд констатував, що позивачем за первісним позовом не зазначено та не враховано, що у подальшому (09.07.2013 року) сторони уклали новий договір новації, а 31.11.2012р. закінчилася дія договору суборенди № 253 від 07.05.2012р. нежитлових приміщень площею 88, 2 м. кв. на АДРЕСА_3, укладеного з УДППЗ «Укрпошта», через що ФОП ОСОБА_4 не набула корпоративних прав на нежитлове приміщення.

Підставою для задоволення зустрічних позовних вимог стало те, що умовами договору про припинення зобов'язання шляхом заміни його новим зобов'язанням та передачу майнових прав від 09.07.2013р. сторони погодили, що результати їх спільної діяльності, вчинені і набуті в порядку передбаченому ст. ст. 331, 332 ЦК України є їх спільною власністю, при цьому, ФОП ОСОБА_2 належатиме частка 1/1 в майні площею 88, 6 м. кв., а ПВКП «Львів-струм» - частка 1/1 в майні площею 120,2 м. кв. Оскільки позивачем за зустрічним позовом умови договору від 09.07.2013р. виконані повністю, він набув право власності на новостворену річ, а відповідач за зустрічним позовом заперечує це, місцевий господарський суд на підставі ст. ст. 317, 321, 328, 392 ЦК України зробив висновок про наявність підстав для визнання права власності на нежитлові приміщення площею площею 120,2 м. кв. за адресою АДРЕСА_3 за ПВКП «Львів-струм», при цьому судом:

скасовано частково рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3" в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 78 - 83, площею 120,2 м. кв.,

скасовано Свідоцтво від 21.02.2011 року про право власності на нежитлові приміщення частково, в частині посвідчення належності приміщень, позначених під індексами 78 - 83, котрі знаходяться за адресою АДРЕСА_3, до комунальної власності (приналежності територіальній громаді м. Львова),

скасовано реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова від 20.04.2011 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29738363 від 20.04.11 року; реєстраційний номер 33475864) нежитлових приміщень площею 120,2 м. кв. за адресою АДРЕСА_3.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених зустрічних позовних вимог, Львівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, зокрема, що суд вирішив питання про права та обов'язки міської ради, не залучивши її, як власника майна до участі в справі, оскільки спірне майно перебуває у власності територіальної громади м. Львова. Скасування частково рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011р. «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3» без залучення суб'єкта прийняття цього рішення, на думку апелянта, також є незаконним. Висновки суду першої інстанції, вважає скаржник, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спірне приміщення площею 120, 2 м. кв. по АДРЕСА_3 не є продукцією виробленою сторонами в результаті їх спільної діяльності, докази створення нового майна у матеріалах справи відсутні, а саме майно, учасникам даних правовідносин на праві власності не належало, відтак, право власності на нього за такими в порядку ст. 1134 ЦК України визнаватися не може.

ФОП ОСОБА_2 та ПВКП «Львів-струм» правом, визначеним ст. 96 ГПК України не скористалися, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази по справі, заслухавши в судових засіданнях думку представника третіх осіб, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зробила висновок, що оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2014р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга Львівської міської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасуванню. При цьому, колегія суддів встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 та п. 3. ч. 3 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, зокрема, визнано право власності за ПВКП "Львів-Струм" на нежитлові приміщення, площею 120,2 м. кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, і позначені на поверховому плані ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" під індексами 78-51,6 м. кв., 79 -12,4 м. кв., 80-1,0 м. кв., 81 - 18,6 м. кв., 82 - 34,3 м. кв., 83-2,3 м. кв.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР, зі змінами (далі Закон № 280/97-ВР) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частина 5 цієї ж норми права визначає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частина 6 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Дане приміщення належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення від 21.02.2011р. серії НОМЕР_2 та витягом № 29738363 від 20.04.2011р. про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення першого поверху від 78 по 93 зальною площею 240, 3 кв. м. за адресою АДРЕСА_3.

Отже, оскаржуваним рішенням позбавлено територіальну громаду м. Львова в особі Львівської міської ради права власності на частину нежитлової будівлї, площею 120, 2 кв. м., що позначена на поверховому плані під індексами 78-83. Проте до участі у справі власника майна - Львівську міську раду залучено не було.

Цим же рішенням визнано незаконним та скасовано частково рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3" в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 78 - 83, площею 120,2 м. кв., скасовано Свідоцтво від 21.02.2011 року про право власності на нежитлові приміщення частково, в частині посвідчення належності приміщень, позначених під індексами 78 - 83, котрі знаходяться за адресою АДРЕСА_3, до комунальної власності (приналежності територіальній громаді м. Львова), скасовано реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова від 20.04.2011 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29738363 від 20.04.11 року; реєстраційний номер 33475864) нежитлових приміщень площею 120,2 м. кв. за адресою АДРЕСА_3.

Виконавчий комітет Львівської міської ради до участі у справі місцевим господарським судом також не було залучено.

Таким чином, оскільки, оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків Львівської міської ради та виконавчого комітету Львівської міської ради, які не були залучені до участі у справі, відповідно до п. 3 ч. З ст. 104 ГПК України, таке рішення, в будь-якому випадку, підлягає скасуванню.

Що стосується по суті зустрічних позовних вимог, то слід відзначити наступне: відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним (ст. 60 ГПК України). Зі справи вбачається, що ПВКП «Львів-струм» подаючи зустрічні вимоги не обгрунтував їх взаємопов'язаність з первісним позовом, не сплатив судового збору у повному розмірі (клопотання про відстрочення його сплати відсутнє), відсутні докази направлення зустрічного позову з долученими до нього документами ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення від 21.02.2011р. (серія НОМЕР_2) вбачається, що власником нежитлових приміщень першого поверху під індексами 78-93, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності. Загальна площа нежитлових приміщень 240, 3 кв. м. згідно з технічним паспортом.

Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011р.

Право власності територіальної громади Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення першого поверху під індексом від 78 по 93 загальною площею 240, 3 кв. м. по адресі: АДРЕСА_3 зареєстровано, про що свідчить копія витягу про державну реєстрацію прав № 29738363 від 20.04.2011р.

Місцевим господарським судом не надано належної оцінки цим доказам, незважаючи на те, що вони були подані позивачем за зустрічним позовом.

Державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Львова була проведена на підставі Свідоцтва про право власності, що відповідно до додатку 2 до п. 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N 7/5 (зареєстовано в Міністерстві юстиції 18.02.2002р. № 157/6445) є правовстановлюючим документом відповідно до переліку правовстановлюючих документів, та на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Рішення Львівської міської ради про передачу даного майна повністю чи його частин у власність інших фізичних осіб-підприємців чи юридичних осіб, в тому числі ФОП ОСОБА_2 та ПВКП «Львів-струм» в справі відсутні. Майно не вибувало із комунальної власності територіальної громади, а, отже відсутні докази в підтверження правових підстав володіння та користування цим майном ПВКП «Львів-струм», а висновки місцевого господарського суду щодо правомірності набуття ПВКП «Львів-струм» права власності на частину нежитлових приміщень не базуються на нормах матеріального права та суперечать обставинам справи, беручи до уваги наступне.

У статті 319 ЦК України закріплено положення, відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 41 Конституції України, що кореспондується з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

В матеріалах справи наявний договір суборенди № 253/Ш нерухомого майна від 07.05.2013р. відповідно до якого Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта», як орендар передало, а ФОП ОСОБА_2, як суборендар прийняла частину нежитлових приміщень першого поверху за індексами № 91, 92, 93 та частина 90 загальною площею 88, 20 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

Майно, що передається в суборенду перебуває у користуванні орендаря на підставі договору оренди нерухомого майна № Ш-7652-10 між орендарем та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (п. 1.2. договору № 253/Ш від 07.05.2013р.).

Умовами договору оренди № Ш 7652-10 від 16.12.2010р., укладеному між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ДППЗ «Укрпошта», визначено, що орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 07.12.2010р. № 124-О, договору оренди від 11.09.2008р. № З-6575-8 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно що знаходиться на балансі ЛКП «Рясне-402». Об'єктом оренди є приміщення за індексами № 78-93, відповідно до даних технічного паспорта ЛМБТІ від 23.01.1997р. Загальна вартість об'єкта оренди становить 45 324, 00 грн.. Термін договору оренди до 16.12.2012р. (п. п. 1.1., 4.1. договору № Ш 7652-10 від 16.12.2010р.).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, договір суборенди закінчив свою дію 31.11.2012р. Передача майна в оренду та суборенду не припиняє права власності на це майно орендодавця, відтак, виходячи із первісних позовних вимог і підстав їх пред'явлення, місцевим господарським судом правомірно прийнято рішення про відмову в позові.

Звертаючись із позовом про визнання права власності на частину майна позначеного за індексами № 78, 79, 80, 81, 82, 83 , ПВКП «Львів-струм» посилається на ст. ст. 331, 332 ЦК України, що визначають умови набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва та на перероблену річ та ст. 1134 ЦК України - спільне майно учасників.

Відповідно до ст. ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 1134 ЦК України визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності , а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Частиною ж другою ст. 332 ЦК України встановлено, що особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Статтею 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» N 2269-XII від 10.04.1992р. (далі - Закон № 2269-XIІ), який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, зокрема, що перебуває у державній та комунальній власності, визначено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено можливості переходу права власності на орендоване нерухоме майно до орендаря (чи суборендаря).

Відповідно до п. 2.2. вказаного вище договору суборенди, власником об'єкта суборенди залишається орендодавець (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради).

Частина 3 ст. 774 ЦК України та ч. 4 чт. 22 Закону № 2269-XIІ визначає, що до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір оренди.

Частиною 3 ст. 773 ЦК України визначено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Частинами 1 та 4 ст. 778 ЦК України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи договору між власником майна і ПКВП «Львів-струм», і в силу наведених вище норм права, висновок місцевого господарського суду про набуття позивачем за зустрічним позовом права власності на частину приміщень на поверховому плані ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» під індексами78-83 є безпідставним, не базуються на нормах матеріального права та суперечать обставинам справи.

З огляду на це є неправомірними висновки місцевого господарського суду щодо виконання ПКВП «Львів-струм» договору про спільну діяльність оскільки всупереч ч. 1 ст. 1134 ЦК України в справі відсутні докази належності майна на праві власності учасникам договору про спільну діяльність. Недоведеними є твердження ПКВП «Львів-струм» щодо оспорення чи невизнання ФОП ОСОБА_2 його права власності, оскільки ФОП ОСОБА_2 мала в суборенді іншу частину приміщень, що позначені на поверховому плані ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» під індексами № 91, 92, 93 та частина 90.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскаржуваним рішенням також визнано незаконним та скасовано частково рішення Виконкому Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3» в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 78 - 83 площею 120,2 кв. м.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд апеляційної інстанції погоджується з апелянтом, що задовольняючи зустрічні позовні вимоги в цій частині, місцевий господарський суд не зазначив, яким актом цивільного законодавства суперечить оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування і яким чином він порушує права та інтереси ПВКП «Львів-струм».

Сторони даних правовідносин, укладаючи 16.11.2011р. договори про спільну діяльність, попередній договір та договори про припинення зобов'язання шляхом заміни його новим зобов'язанням та передачу майнових прав від 14.04.2013р. і від 09.07.2013р., не будучи власниками нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_3 у м. Львів, на їх думку , мали право самостійно визначити нежитлове приміщення своєю спільною власністю з частками 1/1 в майні площею 88, 6 кв. м. - ФОП ОСОБА_2, а частка 1/1 в майні площею 120, 2 кв. м. - ПВКП «Львів-струм».

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Встановлені вище обставини дають можливість зробити висновок і про незаконність рішення місцевого господарського суду щодо іншої частини зустрічних вимог: скасування Свідоцтва від 21.02.2011р. про право власності на нежитлові приміщення частково, в частині посвідчення належності приміщень, позначених під індексами 78 - 83, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, до комунальної власності; скасування реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова від 20.04.2011р. (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29738363 від 20.04.2011 року; реєстраційний номер 33475864); визнання незаконним та скасування частково рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 21.02.2011р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3» в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 78 - 83 площею 120,2 кв. м.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження неправомірності видачі спірних рішення виконкому та свідоцтва про право власності.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

З зустрічної позовної заяви (враховуючи заяву про її уточнення від 21.07.2014р.) вбачається, що ПВКП «Львів-струм» заявлено три позовні вимоги немайнового характеру.

Судовий збір, що підлягає сплаті в суд першої інстанції з зазначених вище немайнових позовних вимог складає 3 654 грн. і підлягає стягненню з ПВКП «Львів-струм» в доход державного бюджету.

Пунктом 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Сплачено судового збору 1827 грн.

Таким чином, з зустрічної позовної вимоги про визнання за ПВКП «Львів-струм» права власності на майно, судовий збір слід визначати виходячи із його вартості, визначеної власником майна.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01.09.2015р.) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, особа яка подає апеляційну скаргу повинна сплатити судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином з ПКВП «Львів-струм» на користь Львівської міської ради слід стягнути 2740, 50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, з наявної у матеріалах справи квитанції № 221 від 27.06.2014р. вбачається, що ФОП ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом про виконання умов договору про спільну діяльність від 16.01.2011р. з усіма змінами і доповненнями, сплатила лише 300 грн. судового збору, в той час як сплаті підлягала сума в розмірі 1218 грн. Таким чином, з ФОП ОСОБА_2 слід достягнути в рахунок державного бюджету 918 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

При звернені з апеляційною скаргою про перегляд рішення місцевого господарського суду Львівською міською радою судовий збір сплачено в розмірі 2895 грн., таким чином такій з державного бюджету України слід повернути 154, 50 грн. зайво сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2014р. у цій справі в частині задоволених зустрічних позовних вимог скасувати і прийняти нове рішення. У задоволенні зустрічного позову відмовити. В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути:

1) з ФОП ОСОБА_2 (79034, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (банк: ГУДКCУ у Львівській області; МФО: 825014; отримувач: УДК Личаківського району м. Львова; код ЄДРПОУ: 38007620; рахунок: 31215206783006) 918 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції;

2) з ПВКП «Львів-струм» (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 18, квартира 7, код ЄДРПОУ 30053093):

- в доход державного бюджету (банк: ГУДКCУ у Львівській області; МФО: 825014; отримувач: УДК Личаківського району м. Львова; код ЄДРПОУ: 38007620; рахунок: 31215206783006) 3654, 00 грн. - 3654 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

- на користь Львівської міської ради (79006, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) 2740, 50 грн. судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.

3. Повернути Львівській міській раді (79006, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) з державного бюджету України (банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок: 31216206782006) 154, 50 грн. зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2015р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.