Рішення

від 01.09.2014 по справі 911/2567/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.08.14р. Справа № 911/2567/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ",

м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 02.04.14р.

від відповідача: Вербова Є.В., дов. від 13.08.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" про стягнення заборгованості за договором поставки №59 від 10.01.2011р. у розмірі 132 998,02грн., пені у розмірі 5 731,67грн., штрафу в розмірі 132 998,02грн., 3% річних у розмірі 1 322,69грн., інфляційних втрат у розмірі 664,99грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №59 від 10.01.2011р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що загальна вартість продукції, яка була визначена договором поставки, становить 500 000,00грн., додаткових угод щодо збільшення вартості товару сторони не укладали, а тому на надмірно поставлений товар дія договору не поширюється. Крім того, відповідач вважає, що одночасне стягнення штрафу та пені суперечить чинному законодавству України.

У судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.08.2014 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" (покупець) був укладений договір поставки №59, за умовами якого постачальник зобов"язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, відповідно до специфікації (накладної, рахунка - фактури тощо), що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах договору.

Згідно п.1.2. договору під товаром, що є предметом поставки за договором, розуміються паси, технічна пластина, конвеєрна стрічка, рукава, підшипники, ланцюги та інші гумотехнічні вироби.

Відповідно до п.2.1. договору приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється сторонами в порядку, передбаченому законодавством. Умови поставки - ЕХW склад "Постачальника" (ІНКОТЕРМС - 2010) м. Біла Церква (п.2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації (накладній, рахунку-фактурі тощо), яка є невід"ємною частиною договору.

Згідно п.3.2. договору загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у розмірі 500 000,00грн. У випадку зміни ціни на продукцію, що є предметом поставки за договором, відповідно підлягає корегуванню загальна вартість продукції, що оформлюється додатковою угодою (п.3.3. договору).

Відповідно до п.5.1. договору здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця.

За п.5.3. договору датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем (дата оформлення квитанції і штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).

Згідно п.8.1. договору, з урахуванням додаткової угоди від 10.01.2014р., договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав, поставивши відповідачу товар за період з 08.01.2013р. по 25.11.2013р. на загальну суму 1 081 172,05грн., що підтверджується видатковими накладними №8 від 08.01.2013р., №273 від 11.02.2013р., №271 від 11.02.2013р., №272 від 11.02.2013р., №467 від 06.03.2013р., №719 від 04.04.2013р., №934 від 23.04.2013р., №935 від 23.04.2013р., №936 від 23.04.2013р., №1362 від 31.05.2013р., №1365 від 31.05.2013р., №1400 від 04.06.2013р., №1547 від 12.06.2013р., №1681 від 19.06.2013р., №1682 від 19.06.2013р., №1859 від 03.07.2013р., №2109 від 18.07.2013р., №2324 від 02.08.2013р., №2325 від 02.08.2013р., №2492 від 15.08.2013р., №2493 від 15.08.2013р., №2500 від 15.08.2013р., №2693 від 29.08.2013р., №2924 від 17.09.2013р., №2930 від 17.09.2013р., №2999 від 23.09.2013р., №3011 від 24.09.2013р., №3240 від 11.10.2013р., №3373 від 17.10.2013р., №3358 від 22.10.2013р., №3423 від 28.10.2013р., №3426 від 28.10.2013р., №3470 від 31.10.2013р., №3536 від 05.11.2013р., №3537 від 05.11.2013р., №3632 від 13.11.2013р., №3765 від 25.11.2013р., №3800 від 25.11.2013р., підписані сторонами (а.с.16-53).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п.4.1. договору підпис представника покупця на накладній на відпуск товару чи оплата, згідно рахунку, є вираженням згоди покупця із вказаними в них номенклатурою та цінами на товар. Попередня оплата вартості товару перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% (п.4.2. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 948 174,03грн.

Залишок заборгованості за період з 08.01.2013р. по 25.11.2013р. становив 132 998,02грн.

Враховуючи, що у договорі кінцевий строк оплати товару сторонами не встановлено, застосуванню підлягає ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки претензію за №41 від 03.12.2013р. про сплату заборгованості відповідач отримав 09.12.2013р. (а.с.75-77), кінцеву оплату він повинен був здійснити до 16.12.2013р. включно.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за період з 08.01.2013р. по 25.11.2013р. становить 132 998,02грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що, дія договору поставки не поширюється на надмірно поставлений товар, оскільки у всіх видаткових накладних на загальну суму 1 081 172,05грн. сторони посилаються на договір поставки, однак ані позивач, ані відповідач не надали докази, які б підтверджували факт існування іншого договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми боргу закожен календарний день прострочення, а також, крім пені, відшкодувати причинені прострочкою збитки постачальником (зокрема, платежі за банківськими кредитами) та сплатити штраф в сумі простроченого боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 731,67грн. за період з 02.12.2013р. по 01.04.2014р., а також штраф у розмірі 132 998,02грн.

Оскільки претензію за №41 від 03.12.2013р. відповідач отримав 09.12.2013р., прострочення виконання зобов"язання треба рахувати з 17.12.2013р.

Господарський суд, перерахувавши пеню за період з 17.12.2013р. по 01.04.2014р., встановив, що вона складає 5 021,13грн. та підлягає до стягнення.

Відповідач вважає, що одночасне стягнення штрафу та пені суперечить чинному законодавству України.

Згідно п.4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

У зв"язку з цим штраф у розмірі 132 998,02грн. підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 322,69грн. за період з 02.12.2013р. по 01.04.2014р., а також інфляційні у розмірі 664,99грн. за грудень 2013р. - березень 2014р.

Господарський суд, перерахувавши 3 % річних за період з 17.12.2013р. по 01.04.2014р., встановив, що вони складають 1 158,72грн. та підлягають до стягнення.

Що стосується інфляційних, то за січень - березень 2014р. вони складають 3 989,94грн. Стягнення даної суми призведе до виходу суду за межі позовних вимог, в той час, як п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України такий вихід можливий, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача і про це є клопотання сторони. У зв"язку з цим суд вважає, що до стягнення підлягають інфляційні у розмірі 664,99грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач докази сплати заборгованості до суду не надав, правом на зменшення розміру штрафних санкцій не скористався, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, 6, ЄДРПОУ 23944595) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "ПроКредитБанк", МФО 320984) заборгованість за договором поставки №59 від 10.01.2011р. у розмірі 132 998,02грн. (сто тридцять дві тисячі дев"ятсот дев"яносто вісім грн. 02коп.), пеню у розмірі 5 021,13грн. (п"ять тисяч двадцять одна грн. 13коп.), штраф у розмірі 132 998,02грн. (сто тридцять дві тисячі дев"ятсот дев"яносто вісім грн. 02коп.), 3% річних у розмірі 1 158,72грн. (одна тисяча сто п"ятдесят вісім грн. 72коп.), інфляційні втрати у розмірі 664,99грн. (шістсот шістдесят чотири грн. 99коп.) та 5 456,82грн. (п"ять тисяч чотириста п"ятдесят шість грн. 82коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.08.2014р.

Суддя В.І. Петрова