Ухвала

від 08.07.2014 по справі 2а-22697/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/9991/19575/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 справі № 2а-22697/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗТ Славутич"

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 17.09.2010 № 0002181502/0/37776, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 136 116,00 грн. та фінансових санкцій - 40 834,80 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що контрагентом позивача (ТОВ "СК "Ново-строй") не було задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2010 року по взаєморозрахункам з позивачем, оскільки декларація за вказаний період не визнана як податкова звітність, крім того, податкова накладна, на підставі якої було сформовано податковий кредит, складена з порушенням встановленого порядку, недостовірно зазначено такий обов'язковий реквізит як - місцезнаходження продавця, оскільки останній за вказаною адресою не знаходиться.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 0002181502/0/37776.

Рішення суду апеляційної інстанції, вмотивоване тим, що позивачем при формуванні податкового кредиту з ПДВ було дотримано всі вимоги, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", податкова накладна, на підставі якої було сформовано податковий кредит, містить всі визначені реквізити та видана зареєстрованим платником ПДВ, а первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, що видана контрагентом позивача, який відсутній за місцем реєстрації, а проведені операції з таким контрагентом не підтверджені первинними документами, як не підтверджено і використання придбаного обладнання позивачем у власній господарській діяльності, крім того, податкова інспекція зазначає, що у контрагента позивача відсутні необхідні та достатні умови (трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності) для здійснення господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з ПДВ, за підсумками якої складено акт від 08.09.2010 №1947/15-2-31037863. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 198/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 198/97-ВР), що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту сплаченого ПДВ у сумі 136 116,00 грн., згідно податкової накладної виписаної на користь позивача його контрагентом ТОВ "СК "Ново-строй", який не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2010 року по взаєморозрахункам з позивачем, що було встановлено шляхом автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА. Крім того, в акті перевірки контролюючий орган також посилається на довідку ДПІ у Київському районі м.Донецька від 06.08.2010 №6046/15-213/36306840 про неможливість проведення перевірки ТОВ "СК «Ново-строй", якою встановлено відсутність останнього за місцем реєстрації, відсутність достатніх виробничих трудових та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, що, на думку контролюючого органу, є підставою вважати укладену угоду між позивачем та ТОВ "СК «Ново-строй" такою, що не має реального товарного характеру та має ознаки нікчемності.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд апеляційної інстанції у цій справі керувався положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

А відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Із наведеного випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, а підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону № 168/97-ВР, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданої контрагентом податкової накладної, яка містять всі необхідні обов'язкові реквізити визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, включаючи і вірно зазначене місцезнаходження платника податку - продавця.

Судами першої та апеляційної інстанцій також було встановлено, що на момент вчинення вказаної вище господарської операції та видачі відповідної податкової накладної, контрагент позивача ТОВ "СК "Ново-строй", був платником ПДВ, що відповідає вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлена і достовірність фактичного здійснення господарських операцій, сплати ПДВ у складі ціни товару та використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами (договір, накладна, рахунок, податкова накладна, картки складського обліку матеріалів).

Судом також було встановлено, що придбаний товар перевозився легковим автомобілем, що підтверджується копією листа від 29.06.2010 №105 щодо можливості поставки обладнання, транспортним листом службового легкового автомобіля, технічними характеристиками придбаного обладнання та легкового автомобіля.

Посилання податкового органу на відсутність матеріально - технічної бази у контрагента позивача є також безпідставним, оскільки наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування. Також чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ від податкового обліку (стану) інших осіб, звітування і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Крім того, будь - яке автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Наведене свідчать про правомірність висновків суду апеляційної інстанцій щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення податкової інспекції як такого, що прийняте всупереч приписів чинного законодавства.

За таких обставин переглянуте судове рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 справі № 2а-22697/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

Н.Г. Пилипчук