Ухвала

від 26.08.2014 по справі 815/1412/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2014 р. м. Київ К/800/44297/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року

у справі № 815/1412/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «КОНТАКТ») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «КОНТАКТ», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, та з урахуванням відсутності правових підстав для задоволення клопотання ОДПІ щодо відкладення розгляду справи, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КОНТАКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з платниками податків ПП «Гермес-13», TOB «АСВ-Трейд ЛТД» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 29.11.12 року №3053/22-214/30390413/247.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення задекларованих ТОВ «КОНТАКТ» сум податкового кредиту, в результаті чого занижено ПДВ всього на 1 701 526 грн., п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , а саме: занижено податок на прибуток на 1 786 603 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено про нікчемність договорів укладених між ТОВ «КОНТАКТ» та ПП «Гермес-13», TOB «АСВ-Трейд ЛТД».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0012662301, яким ТОВ «КОНТАКТ» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 786 603 грн. за основним платежем та 893 301,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0012672301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі - 1 701 526 грн. за основним платежем та 850 763 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «КОНТАКТ» та ПП «Гермес-13» було укладено наступні договори:

- договір поставки від 16.05.2012 року № 16/05, відповідно до умов якого ПП «Гермес-13» зобов'язане поставити на адресу ТОВ «КОНТАКТ» дев'ять комплектів пасажирських ліфтів;

- договір купівлі-продажу від 24.05.2012 року № 23, відповідно до умов якого ПП «Гермес-13» зобов'язане поставити на об'єкт у м. Києві сім комплектів пасажирських ліфтів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні ПП «Гермес-13» виписувались лише при постачанні за договором купівлі-продажу № 23 від 24.05.2012 року, поставка за договором № 16/05 від 16.05.2012 року на час розгляду справи у суді першої інстанції не відбулася.

Ліфти, що придбавались позивачем у ПП «Гермес-13», були куплені ПП «Гермес-13» у TOB «Євроліфт» за договором № 11-П від 07.06.2012 року, та у TOB «Коне Ліфти» за договором №UA 11141-А2 від 03.05.2012 року.

В свою чергу між ТОВ «КОНТАКТ» та TOB «АСВ-Трейд ЛТД» були укладені договори:

- договір поставки від 04.01.2012 року № З СП (поставка баскетбольного обладнання в асортименті);

- договір поставки від 04.01.2012 року № 5Т (поставка ліфтових запчастин в асортименті);

- договір поставки від 10.01.2012 року № 6-ЗП (поставка оздоблювання для ліфтів в асортименті);

- договір поставки від 10.01.2012 року № 7Н (поставка настилів монтажних);

- договір поставки від 10.01.2012 року № 5-ІН (поставка інструменту в асортименті);

- договір поставки від 10.01.2012 року № 8Е (поставка емаль проводу ПЕТ-155);

- договір поставки від 12.01.2012 року № 18К (поставка кожуха ПП-073СБ);

- договір поставки від 12.01.2012 року № 7А (поставка анкерів 12 мм.);

- договір поставки від 22.02.2012 року № 11 (поставка комплектуючих для ліфтів);

- договір поставки поліграфічної продукції від 22.03.2012 року № 16 (розробка та виготовлення рекламних каталогів);

- договір підряду від 20.03.2012 року № 15М (монтаж пасажирських ліфтів в/п 1250 кг. в кількості 8 штук та пасажирського ліфту в/п 2000 кг. в кількості 1 штуки);

- договір поставки від 02.04.2012 року № 18СЛ (поставка сервісного ліфта в/п 100 кг., З зуп., 8,2 м.);

- договір поставки від 04.04.2012 року № 19 (поставка люльки будівельної 3851Б-00).

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами надання послуг, рахунками на оплату та рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладним, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Гермес-13» та TOB «АСВ-Трейд ЛТД» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

В свою чергу слід зазначити, що колегія суду погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ «КОНТАКТ» в частині визнання неправомірними дій щодо складання акту є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що і не оскаржується сторонами у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов А.О. Рибченко