Постанова

від 14.05.2009 по справі 5020-3/183

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-3/183

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 травня 2009 р.                                                                                    № 5020-3/183  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М.Харченко В.М.

розглянувши касаційну скаргу  ДП "Севастопольський  морський торгівельний   порт"          

на  рішення

постанову господарського суду  м. Севастополя    від 05.12.2008 року

Севастопольського  апеляційного господарського суду від 21.01.2009 року

у справі за позовомТОВ "Приватна  газова компанія"  в особі Севастопольської філії  ТОВ "Приватна  газова компанія"     

доДП "Севастопольський  морський торгівельний   порт"

проспонукання до видачі довіреності

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2008 року, ТОВ "Приватна  газова компанія"  в особі Севастопольської філії  ТОВ "Приватна  газова компанія" звернулося до  господарського суду  з позовом до ДП "Севастопольський  морський торгівельний   порт"  про   зобов'язання   видати  довіреність  на  виконання               п. 3.2  договору  про  спільну  діяльність  №  1/09/213  від  29.03.2003  року  та  додаткової  угоди  від  11.09.2007  року  до  зазначеного  договору.

Рішенням господарського суду м. Севастополя  від 05.12.2008 року позов задоволено.  Постановлено   зобов'язати  відповідача  видати  позивачу  довіреність  для  організації  та  ведення  оперативної  господарської  діяльності.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою  Севастопольського  апеляційного господарського суду від 21.01.2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

          Постановлені у справі рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2009 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій  він  посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та  процесуального  права  і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення,  про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши  матеріали  справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи і, не вбачаючи підстав для відкладення розгляду справи за клопотанням  відповідача,  судова  колегія   вважає, що касаційна  скарга підлягає задоволенню,  з огляду на наступне.

Постановляючи про задоволення позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, послались на  те,  що  між  сторонами  було  укладено  договір  про  спільну  діяльність  та  додаткові  угоди  до  нього,  згідно  умов  яких  у  відповідача  є  обов'язок    видати  позивачу  довіреність  для  організації  та  ведення  оперативної  господарської  діяльності.

Проте, погодитись з наведеними мотивами задоволення позову не  можна.

Як  вбачається  із  матеріалів  справи  та  встановлено  судами  попередніх  інстанції,  29.09.2003  року  між ТОВ "Приватна  газова компанія"  в особі Севастопольської філії  ТОВ "Приватна  газова компанія"  та  ДП "Чорноморський науково-дослідний  інститут  суднобудування" (правонаступником  якого  є  відповідач  на  підставі  розпорядження  Кабінету Міністрів  України  від 05.07.2006  року  у  зв'язку  з  передачею  цього  підприємства  до  сфери  управління  Міністерства  транспорту  і  зв'язку України)  було  укладено  договір  про  спільну  діяльність,  для  отримання  прибутку  в  галузі  розподілу  природного  та  зрідженого  газу  населенню  і  на  комунально-побутові  потреби  підприємствам  та  організаціям.  

За  п. 3.2  зазначеного   договору,  з  метою  організації  оперативної  господарської  діяльності ДП "Севастопольський  морський торгівельний   порт"   видає  ТОВ "Приватна  газова компанія"  в особі Севастопольської філії  ТОВ "Приватна  газова компанія" довіреність  на  весь  строк  дії  договору.

             Зобов'язуючи   відповідача  видати  позивачу  довіреність  для  організації  та  ведення  оперативної  господарської  діяльності, суди не врахували, що  відповідно  до   п. 20 ст. 6  Закону  України  "Про управління об'єктами державної власності"  договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні  державних  підприємств  підлягають  погодженню  з  органами   управління,  учасник  договору  про  спільну  діяльність  має  беззаперечне  право  на  відмову   від  подальшої  участі  у  договорі  і  не  може  бути  змушений  до  іншого,  видача  одним  із  учасників  договору  довіреності  на  введення  спільних  справ   іншою  особою  є  правом,  а  не  обов'язком,  тому  висновки  суду   першої  інстанції  та  апеляційного  господарського  суду  про  правомірність  заявлених  вимог  не  можна  визнати  обґрунтованими,  а  судові  рішення  законними.

          Крім  того, місцевим  господарським  судом  та  апеляційним  господарським  судом,  не було враховано,  що   вимога позивача  про  спонукання до видачі довіреності  не  відповідає способам захисту прав та інтересів, передбаченим ст. 16 ЦК України.   

Скасовуючи судові рішення, судова колегія, враховуючи, що  обставини справи не потребують  додаткового дослідження, судами допущено лише  неправильне тлумачення  норм права, вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким у задоволенні  позову відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

 П О С Т А Н О В И В:

 Касаційну скаргу  задовольнити.

   Постанову  Севастопольського  апеляційного господарського суду від 21.01.2009  року та  рішення  господарського суду  м.  Севастополя                          від   05.12.2008  року скасувати.

Постановити нове рішення.

В позові відмовити.

Головуючий                                                                          М.І. Остапенко

Судді                                                                                      Є.М.Борденюк

                                                                                                В.М. Харченко