Постанова

від 10.06.2009 по справі 2/407

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/407

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2009 р.                                                                                    № 2/407  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р.

у справі№ 2/407

за позовомПриватного вищого навчального закладу "Донецький інститут психології та підприємництва"(надалі –Донецький інститут психології та підприємництва)

доАкадемії педагогічних наук України;Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників

прозобов'язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача-  Нижний А.В.

від відповідача-1-  не з'явились

від відповідача-2-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

 Ухвалою господарського суду міста Києва  від 06.11.2008 р. (суддя Домнічева І.О.) з посиланням на ст.ст. 66, 67 ГПК України за заявою Донецького інституту психології та підприємництва вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено Академії педагогічних наук України, Донецькому інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників та будь-яким іншим особам, до вирішення спору по суті, вчиняти дії, пов'язані з переходом права власності, права володіння, права користування, права розпорядження та обтяження приміщень за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 31а, зокрема, дії по передачі зазначеного майна в оренду, управління, спільну діяльність, повне господарське відання, оперативне управління чи передачі на баланс іншій юридичній особі, по проведенню конкурсів на право оренди та укладенню договорів оренди всього приміщення або окремих його частин, списанню майна; а також заборонено вчиняти дії щодо перешкоджання належному функціонуванню спірних орендованих  приміщень за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева. 31а, а саме дії щодо заборони допуску у ці приміщення студентів, працівників та відвідувачів Донецького інституту психології та підприємництва, дії щодо відключення спірних орендованих приміщень від електромережі та мереж комунікацій усіх видів, мережі водо-, газопостачання, опалення та каналізації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р. (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Верховець А.А.) ухвалу господарського суду міста Києва  від 06.11.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних  працівників звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу і постанову скасувати, мотивуючи скарги порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвала місцевого господарського суду в частині вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає, оскільки остання винесена з порушенням ст. ст. 66, 86 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути безпосередньо пов'язаними із предметом спору, бути співрозмірними заявленим вимогам та направленими на забезпечення виконання судового рішення.

Застосувавши вищевказані заходи до забезпечення позову суди фактично задовольнили позовні вимоги позивача у даній справі, тобто здійснили дії, направлені на вирішення спору, що є неправомірним на стадії порушення провадження у справі.

При цьому судами не обґрунтовано, яким чином невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, що є порушенням ст. ст. 66, 86 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Позивачем жодним чином не обґрунтовано припущення, що орендоване приміщення може бути відчужено.

За таких обставин, висновки судів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, є необґрунтованими та неправомірними.

Враховуючи викладене, ухвала господарського суду міста Києва  від 06.11.2008 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р. підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі господарському суду першої інстанції для розгляду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р. та ухвалу господарського суду міста Києва  від 06.11.2008 р. у справі № 2/407 скасувати.

Заяву Приватного вищого навчального закладу "Донецький інститут психології та підприємництва" залишити без задоволення.

Справу передати для розгляду господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Н. Губенко

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        О. Подоляк