Постанова

від 01.07.2009 по справі 2/102-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/102-Д

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 липня 2009 р.                                                                                    № 2/102-Д  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Житлобудінвестгруп"

на  постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 р.

у справі№ 2/102-Д

за позовомГоловного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Житомирській області(надалі –Головне управління)

доТОВ "Житлобудінвестгруп";ДП "Управління капітального будівництва"

провизнання договорів такими, що не створюють прав і обов'язків для сторін

за участю представників:

від позивача-  Максимчук Я.П.

від відповідача-1-  Хмельовська Н.В.

від відповідача-2-  Данилов Е.О.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2008 р. Головне управління звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Житлобудінвестгруп" та ДП "Управління капітального будівництва" та просило суд, за наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, визнати інвестиційні договори № 21-4/1-2 від 26.04.2007 р. та № 21-4/2-2 від 26.04.2007 р., підписані між позивачем та відповідачами, недійсними, тобто такими, що не створюють ніяких прав та обов'язків для сторін. Позовні вимоги позивач обґрунтовував невідповідністю оскаржуваних договорів чинному законодавству.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.10.2008 р. (суддя Тимошенко О.М.), залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 р. (судді: Будішевська Л.О., Зав'язун В.С., Пасічник С.С.), провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала та постанова мотивовані тим, що оскільки в оскаржуваних договорах не визначено всі істотні умови, то в силу ст. 638 ЦК України дані договори є неукладеними, а тому у даній справі відсутній предмет спору.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Житлобудінвестгруп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.04.2007 р. між ДП "Управління капітального будівництва" (замовник-1), Головним управлінням (замовник-2) та ТОВ "Житлобудінвестгруп" (інвестор-генпідрядник) укладено договір № 21-4/1-2 та договір №21-4/2-2 про будівництво житлового будинку (надалі –Договори), згідно умов яких сторони зобов'язуються об'єднати свої зусилля та вклади і спільно діяти з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями на земельній ділянці, що знаходиться по вул.1-го Травня, 33-б в м. Житомирі.

Згідно до ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані договори є неукладеними з огляду на те, що у них чітко не визначено предмет, ціну і строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 Договорів їх предметом є будівництво багатоповерхових житлових будинків шляхом спільної діяльності та об'єднання зусиль і вкладів.

Пунктами 1.3, 1.4, 1.6 спірних договорів встановлено, що будівництво об'єкту включає проектування, будівельні роботи та введення об'єкту в експлуатацію; вартість робіт за договорами, тобто ціна робіт,  буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації; зміна ціни робіт оформлятиметься сторонами шляхом підписання додаткових угод.

В розділі 5 Договорів визначено дату початку виконання робіт, тривалість виконання робіт, дату закінчення виконання робіт.

Судами належним чином не встановлено правової природи даних договорів, в результаті чого суди дійшли неправомірного висновку, що в спірних договорах не визначено предмет, ціну і строк дії.

Також, приймаючи оскаржувані судові акти суди попередніх інстанцій не досліджували, чи виконувались сторонами спірні договори. Наявність фактів виконання умов договору повністю або частково сторонами договору є фактично погодженням всіх істотних умов договору. Отже, визнати неукладеним можливо лише договір, який сторонами не виконувався.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як визнання договору таким, що не створює ніяких прав та обов'язків для сторін.

Неповне дослідження фактичних обставин справи, неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Відтак, судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Житлобудінвестгруп" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.10.2008 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 р. у справі № 2/102-Д скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                       Н. Губенко

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        О. Подоляк